Читать онлайн книгу "Війна"

Вiйна
Андрiй Юрiйович Курков


Великий роман (Фолио)
До цiеi книжки увiйшли твори всесвiтньо вiдомого письменника Андрiя Куркова, якi пов’язанi однiею темою – вiйною. «Щоденник Майдану та вiйни» – особистий щоденник автора, фiксоване вiдображення життя у Киевi та краiнi, доповнений записами про перипетii на сходi Украiни, в Криму, роздумами про вiйну, про те, як i чим, за його баченням, живе окупований Донбас останнi роки. А у романi «Сiрi бджоли» розповiдаеться про життя пенсiонера сорока дев’яти рокiв Сергiй Сергiйовича, який живе у селi Мала Староградiвка, що знаходиться у так званiй сiрiй зонi. Головна його турбота – як i куди з настанням весни вiдвезти подалi вiд вiйни своiх бджiл. Вiдвезти туди, де не стрiляють, щоб згодом у меду не було присмаку вiйни…





Андрiй Курков

Вiйна





Андрiй Курков

Щоденник Майдану та вiйни[1 - Переклад В. С. Бойка]





Вступ



Коли з людиною та з ii краiною нiчого особливого не вiдбуваеться, життя такiй людинi здаеться нескiнченним i стабiльним. Власне, це стан життя, коли час вимiрюеться моментами кар’ерного зростання, купiвлею нового будинку або машини, сiмейними святами, весiллями та розлученнями, i називаеться стабiльнiстю. Людинi, яка живе в «гарячiй точцi» або просто поблизу дiючого вулкана, час нiколи не здасться нескiнченним. Цiннiсть кожного прожитого дня, кожноi прожитоi години виявляеться неймовiрно бiльшоюза тиждень, прожитий у станi стабiльностi. Коли живеш поблизу вулкана, реального або метафоричного, день сам наповнюеться такою кiлькiстю подiй, що i згадати iх усi виявляеться справою фiзично неможливою. Цi подii обов’язково потрапляють iнодi двома-трьома рядками, iнодi однiею-двома сторiнками до шкiльних пiдручникiв iсторii, але в таких ситуацiях вiд подiй залишаються тiльки дати й iмена дiйових осiб.

Я тепер розумiю набагато краще, чому в шкiльнi роки вважав за краще читати не пiдручники iсторii, а щоденники письменникiв i полiтичних дiячiв, якi опинялися в центрi iсторичних подiй. Досi пам’ятаю щоденник великого росiйського поета Олександра Блока за 1917–1918 роки, пам’ятаю добре щоденник Франца Кафки й особливо недавно прочитану повну версiю щоденника великого украiнського кiнорежисера Олександра Довженка, в якому вiн про всяк випадок регулярно хвалить Сталiна, про всяк випадок, лае евреiв i украiнцiв, щоб, якщо його заарештують i в КДБ прочитають його особистий щоденник, вiн мiг би послатися на нього, як на доказ своеi лояльностi радянськiй системi.

Я пишу щоденники понад 30 рокiв. Кiлька разiв до мене звертались украiнськi видавцi з проханням опублiкувати хоча б уривки зi щоденникiв, але тодi я так i не змiг змусити себе вибрати з особистих щоденникiв те, чим я був би готовий подiлитися з читачами. І ось, уже не вперше опинившись у центрi «iсторичного виру», я знову став свiдком драматичних подiй, що почалися в Украiнi в листопадi 2013 року i досi тривають. Я не знаю, чим вони закiнчаться, я не знаю, що чекае на мене i на мою сiм’ю в найближчому майбутньому. Я тiльки сподiваюся на краще. Я не вiд’iжджаю. Не ховаюся вiд реальностi. Я в нiй живу щодня. Ми всi вп’ятьох – я, моя дружина Елiзабет, нашi дiти Габрiела, Тео i Антон, продовжуемо жити в тiй же квартирi в центрi Киева, за п’ятсот метрiв од Майдану, у квартирi на четвертому поверсi, з балкона якоi ми бачили дим вiд палаючих барикад, чули вибухи гранат i пострiли, у квартирi, з якоi ми регулярно виходили i на роботу, i на Майдан, i в iнших справах. Весь цей час життя тривало, воно жодного разу не зупинялось. І це життя я майже щодня записував, аби тепер спробувати розповiсти про нього вам докладно, в деталях. Життя пiд час революцii, життя в очiкуваннi вiйни, вiйни, яка i нинi, коли я пишу цi рядки, здаеться дуже близько, набагато ближче, нiж здавалася навiть тиждень назад.




21 листопада 2013 року


Сьогоднi вночi на самому початку доби, близько о пiв на першу на Севастополь упав метеорит. Чому вiн упав саме на Севастополь? Напевно, чиста випадковiсть. Але все-таки вибрати для свого падiння найбiльш росiйське мiсто Украiни, в мальовничих бухтах якого базуеться Чорноморський вiйськовий флот Росii?! Я б, напевно, не звернув уваги на цей сьогоднiшнiй метеорит, якби сьогоднi не з’явилася заява прем’ер-мiнiстра Миколи Азарова про призупинення пiдготовки до пiдписання Угоди про асоцiацiю з Європейським Союзом. У моiй трилогii «Географiя одиночного пострiлу» описано секретний завод iз виробництва штучних метеоритiв, захований в Уральських горах. Там же, бiля заводу, в романi розташовано випробувальний майданчик для запуску цих метеоритiв. Мрiя радянського вiйськового командування: розбомбити США штучними метеоритами, видаючи iх за справжнi. Ось я i подумав: а чи не штучний це був метеорит, за допомогою якого Росiя дала знати «найбiльш росiйському мiсту Украiни» про те, що переговори Януковича i Путiна про припинення европейськоi iнтеграцii Украiни успiшно (для Путiна) завершено. Євроiнтеграцiя скасовуеться. Ми знову будемо любити Росiю. Європа, здаеться, шокована. Я теж. Це треба було пiвроку Януковичу оголошувати, що «ми йдемо в Європу», треба було у вереснi цього року йому збирати свою парламентську фракцiю в киiвському штабi Партii регiонiв, традицiйно розташованому в кiнотеатрi «Зоряний», де вiн вимагав од усiх i кожного строем, у ногу, йти з ним у Європу, а тим, хто не хоче йти в Європу, пропонував вийти з фракцii i партii?! Куди тепер поженуть «строем» слухняну президенту Партiю регiонiв?!

Реакцiя народу на заяву Азарова не змусила себе довго чекати. Надвечiр народ почав збиратися на Майданi Незалежностi. До головноi новини про припинення пiдготовки до пiдписання Угоди про асоцiацiю з ЄС додалася ще одна. МЗС Украiни радiсно повiдомило, що тепер украiнцям iхати на египетськi курорти не небезпечно. Тобто всi, хто хотiв у Європу, – летiть у Єгипет, i нехай там вас уб’ють випадково або спецiально мiсцевi iсламськi або iншi «революцiонери». Гидко на душi. Менi якраз до Вiльнюса летiти, говорити про европейське майбутне Украiни i про життя пiсля пiдписання цiеi угоди.

До речi, режисура моменту дуже традицiйна: Азаров заявляе про усунення пiдписання угоди в день, коли Януковича немае в краiнi. Сам Янукович в Австрii i вже звiдти заспокоюе Європу, мовляв, ми ще все з Європою пiдпишемо, але потiм. А заодно додае, що Тимошенко випускати не збираеться. Якби Янукович був триголовим драконом, то в цей момент кожна голова б мандрувала окремо, але виступала б iз iншими головами синхронно. Тiльки якби одна з трьох голiв у цей момент опинилася в Москвi, то ця, «московська» голова Януковича, вимовляла б iнший текст i про Європу б не сказала нi слова.

Захотiлося кудись пiти. І я, не дописавши нового роздiлу «литовського роману», пiшов у «Ярославну», взяв собi каву, а потiм, хвилин через п’ять, додав до кави п’ятдесят грамiв «Закарпатського» коньяку. Легше не стало. У кафе цього разу знайомих не було. Деякi вiдвiдувачi заходили з похмурими обличчями, i хотiлося думати, що iм теж тепер вiдомо, що Украiнi Європа не свiтить. Але, може, вони були стурбованi зовсiм iншими, своiми власними i дрiбнiшими проблемами?!

Повернувшись додому, залiз у ФБ. Люди одне одного кличуть на Майдан вимагати пiдписання угоди. Просять брати з собою теплi речi, каремати, термоси з гарячим чаем i запас iжi на нiч. У мене просто немае сил iти i стояти. І бажання немае, нiяких бажань немае. По телевiзору ще до того ж показали Путiна, який бадьоро i широко посмiхався, i диктор якось дивно вимовив, що Росiя дуже рада розвивати спiвробiтництво з Украiною. Яке спiвробiтництво? Три роки торгових воен, то заборона на експорт сиру, то заборона на украiнське м’ясо i ковбасу, то на украiнське пиво i так далi аж до так i не розпочатого спiльного виробництва лiтакiв марки «Антонов»?!

Пiд вечiр уже з сумом згадався единий на сьогоднi привiд для посмiшки. Михайло Добкiн (губернатор Харкiвськоi областi, колишнiй мер Харкова, а ще ранiше колишнiй бiзнесмен) написав вiршик про Ірину Фарiон, найрадикальнiшу даму з найрадикальнiшоi нацiоналiстичноi партii «Свобода». Нещодавно з’ясувалося, що вона вступила до компартii СРСР у той момент, коли всi з неi виходили, наприкiнцi 1980-х, а потiм заперечувала сам факт свого членства в КПРС доти, поки з архiвiв не витягли ii справу, яка доводить, що вона навiть не виходила з КПРС. Головний комунiст Украiни Симоненко повiдомив, що Фарiон досi е членом компартii й що на наступному з’iздi вони обов’язково ii виключать за несплату членських внескiв за 25 рокiв!!! І ось тепер вiд Добкiна вiршик про Фарiон: «От коммунизма до нацизма бежит Иринка очень быстро. А если глубже там копнуть, увидим, как тяжел был путь. И может явно оказаться, что даже в средние века она комфортно согревалась у инквизиции костра». Так, лiпше б вiн став поетом.

А взагалi-то свiт звихнувся сьогоднi з розуму. В Алчевську з кранiв пiшла синя вода. До Грузii на верблюдi в’iхав якийсь швейцарський турист, який уже понад тридцять рокiв не розлучаеться зi своiм верблюдом. Звати його Вердон Роланд, i в Тбiлiсi йому вручили диплом найоригiнальнiшого мандрiвника. Цiкаво, чи вручили що-небудь його працьовитому верблюду? А у Францii випав сильний снiг, i частина краiни залишилася без свiтла.

У нас усе простiше й сумнiше. Ми знову залишилися без майбутнього.




22 листопада. Вiльнюс


Тут так само не по-зимовому тепло, як i в Киевi. Конференцiю, присвячену Украiнi та ii европейським перспективам, нiхто не скасовуваву зв’язку з учорашньою заявою украiнського прем’ер-мiнiстра. Щоправда, скасували свою участь у нiй президент Польщi Коморовський, президент Литви Грiбаускайте i ще кiлька европейських полiтикiв вищого рангу. Увечерi вiдбулася гала-вечеря в ресторанi готелю «Кемпiнскi», але вона не пiдняла настрiй учасникiв, якi приiхали з Украiни. За сусiднiм круглим столом сидiли голова сейму Литовськоi Республiки Вiтаутас Ландсбергiс, колишнiй президент Украiни Вiктор Ющенко, брат Вiктора Ющенка, колишнiй депутат парламенту Петро i ще двое незнайомих менi людей. Кожен iз президентiв виступив. Якщо Ландсбергiс говорив про европейськi цiнностi, то Ющенко в своему виступi знову критикував Юлiю Тимошенко. Закiнчивши виступ, Вiктор Ющенко подарував усiм сусiдам по столу по баночцi меду.

А в Киевi в цей час на Майданi Незалежностi пiд дощем зiбрався стихiйний мiтинг. Хтось принiс клейонку, щоб зробити навiс вiд дощу для протестувальникiв. Тут же з’явилися мiлiцiонери й ii вiдiбрали. Чоловiк у цивiльному зачитав постанову суду про заборону встановлення на Майданi Незалежностi наметiв, кiоскiв та iнших «малих архiтектурних форм» у перiод iз 22 листопада по 7 сiчня. Одночасно представник мiськоi мiлiцii заявив, що учасникiв протесту не розганятимуть. Вiктор Янукович усе ще збираеться приiхати сюди, до Вiльнюса, на самiт ЄС. Польськi та литовськi полiтики, присутнi на конференцii, обережно припускають, що вiн усе-таки пiдпише Угоду про асоцiацiю. Вони ж вважають, що причиною публiчноi заяви украiнського прем’ер-мiнiстра е надмiрний тиск Європейського союзу в питаннi Ю. Тимошенко. Так, тут я згоден. Для В. Януковича Юлiя Тимошенко – головний i найнебезпечнiший ворог. Якщо ii випустити, ii популярнiсть знову рiзко зросте, i вона знову стане единим лiдером опозицii, вiдсунувши на другий план сьогоднiшнiх «трьох богатирiв» – Олега Тягнибока, Вiталiя Кличка й Арсенiя Яценюка. Арсенiй Яценюк, аби стати лiдером партii Юлii Тимошенко «Батькiвщина», був змушений практично розпустити свою власну партiю «Фронт змiн». Офiцiйно члени «Фронту змiн» влилися до «Батькiвщини», але в реальностi багато хто з членiв цiеi партii вiдмовилися входити до партii Тимошенко. При звiльненнi Юлii Тимошенко та при поверненнi ii до полiтичноi дiяльностi Арсенiю Яценюку доведеться стати ii заступником. Точнiше – одним iз ii заступникiв. Вiталiй Кличко, який не чекав на останнiх парламентських виборах такоi великоi пiдтримки виборцiв, теж змушений буде «посунутися». За його партiю «Удар» проголосувало чимало колишнiх виборцiв партii «Батькiвщина», якi при поверненнi на полiтичну арену Юлii Тимошенко можуть знову перекинутися до неi. Виборцi Олега Тягнибока, що пiдтримують його партiю «Свобода», нiяких симпатiй до Тимошенко не мають. Але iх не так уже й багато, цих виборцiв «Свободи», тому для Олега Тягнибока та його партii повернення Тимошенко в полiтику нiчого не змiнить.

Прем’ер-мiнiстр Микола Азаров знову сьогоднi виступив. Цього разу з «заспокiйливим» заявою про те, що вiдмова вiд пiдписания Угоди про асоцiацiю не означае пiдписання натомiсть угоди з Росiею про вступ до Митного союзу. Бiльшiсть жителiв Украiни не знае насправдi нiчого про цi двi непiдписанi угоди, просто вважаючи, що Угода про асоцiацiю з ЄС веде Украiну в Європу, а угода про Митний союз повертае ii в економiчнi та полiтичнi обiйми Росiйськоi Федерацii.

Сьогоднi в Киевi розпочався 2-й Кубок Європи з ножового бою. Беруть участь команди Росii, Украiни, Латвii та Італii. Я навiть не знав, що бiй на ножах iснуе як вид спорту!




25 листопада


Вiльнюс. 1: 40 ночi. Дощ. Таксист сказав, що за прогнозами до 3-i мае випасти снiг. Європейськi дипломати питали за пiвнiч: «Так що робити з вашою Украiною?» Я вiдповiдав: «З моею? Берiть собi. Разом зi мною i з iншими жителями». В Украiни вже були новi господарi. Головне, щоб новi правила були зрозумiлими i легкими до виконання. Це те, чого хочуть усi. І щоб правила цi, кожне з них, вкладалося в один рядок, в одне просте речення. Ну, як заповiдi: не убий, не вкради i т. iн. Тодi хтось сплесне долонями i скаже: «Ой, як все просто! Як легко жити цивiлiзовано!» І про всяк випадок запитае: «А чи буде дiльничний мiлiцiонер теж жити за цими правилами?»

Якщо правила приймуть усi, то i бiдному дiльничному доведеться. Якщо правила не приймуть, то у дiльничного залишиться «право» брати для своiх дiтей iз кiоску дрiбного пiдприемця морозиво без оплати. І тодi дiти дрiбного пiдприемця будуть рости, ненавидячи дiтей «дрiбного», точнiше, дрiб’язкового дiльничного.

Добранiч усiм дiльничним, пiдприемцям i просто учасникам життя.

Учора, у недiлю, вiдбулася наймасовiша на нинiшнiй день манiфестацiя на Майданi. Хода прихильникiв евроiнтеграцii почалась опiвднi вiд пам’ятника Тарасу Шевченку i завершилася на Європейськiй площi. Мiлiцiя нарахувала 20 тисяч мiтингувальникiв, у Росii в новинах повiдомили про «кiлька тисяч», а опозицiя заявила, що на Майданi проти уряду i президента зiбралися понад 100 тисяч. Промовцi на мiтингу закликали до iмпiчменту президента i до змiни уряду. Пiсля двох годин виступiв хтось iз промовцiв запропонував перейти вiд слiв до справ i вирушити пiкетувати Кабiнет мiнiстрiв. Дорогою протестувальники роздiлилися на три групи. Найбагатолюднiша вирушила до будiвлi Кабiнету мiнiстрiв, а двi iншi – до парламенту й Адмiнiстрацii Президента. Бiля Кабмiну вiдразу почався бiй з «тiтушками», якi разом iз «Беркутом» оточили будiвлю Кабмiну для оборони. Бойовим авангардом протестуючих стали члени партii «Свобода» i радикально налаштована молодь, яка, обламавши шлагбаум, почала пробивати ним «дiрки» в лiнii оборони. У хiд пiшли палицi, флагштоки. «Беркут» почав кидати шумовi гранати. Нацiоналiсти зi «Свободи» раз у раз вигукували нацiоналiстичнi гасла, якi не мають нiчого спiльного з причиною цих протестiв. Колишнiй мiнiстр внутрiшнiх справ при президентi Вiкторi Ющенку Юрiй Луценко намагався зупинити побоiще. Закликав повернутися на Майдан, а до Кабмiну знову прийти наступного дня. Зрештою, «Свобода» погодилась повернутися на Єропейську площу, де члени цiеi партii зайнялись установкою наметiв протестного мiстечка.

Партiя регiонiв теж не спить. За нiч iз суботи на недiлю на Михайлiвськiй площi вони поставили сцену для мiтингу i ряд бiотуалетiв. Значить, збираються перетворити Михайлiвську площу на базу своiх прихильникiв.

У нiч на недiлю студенти встановили десять наметiв у центрi Львова. Над наметами пiдняли прапори Європейського Союзу. У Черкасах мiлiцiя не дала встановити намети. На багатьох центральних площах украiнських мiст чергуе мiлiцiя. Один iз опозицiйних полiтикiв закликав протестувальникiв не розходитися до 29 листопада – до закiнчення роботи Вiльнюського самiту ЄС.

Через протести непомiтно промайнув День пам’ятi жертв Голодомору. Несподiвано згадав про Голодомор губернатор Донецька Шишацький. У своему короткому виступi вiн визнав, що голод був штучно органiзований, оскiльки в цей же час на територiях Украiни, що входили в 1932–33 роках до складу Румунii та Польщi, голоду не було. Цiкаво, чи покарае його тепер рiдна Партiя регiонiв, яка заперечуе провину Сталiна й Комунiстичноi партii СРСР за голод, який зменшив населення Украiни на 3–5 мiльйонiв осiб?!




26 листопада. Вiвторок


Сьогоднi о 2-й годинi ночi Одеський окружний адмiнiстративний суд ухвалив рiшення про заборону проведення мiтингiв i демонстрацiй на 25 площах та вулицях Одеси i «прилеглих до них територiях». Тобто для протестуючих закрили всю Одесу! А о п’ятiй ранку судовi виконавцi прийшли з цим рiшенням суду до пам’ятника Дюку де Рiшелье i заходилися ламати встановленi там намети Євромайдану та виганяти протестувальникiв iз площi. Всього в наметах перебувало 24 людини. Трьох iз них, включаючи керiвника Одеського Євромайдану Олексiя Чорного, заарештували на 5 дiб за «дрiбне хулiганство» i «за опiр спiвробiтникам мiлiцii». На суд, який дав Чорному п’ять дiб, не пустили журналiстiв, вiн проходив у «закритому» режимi.

Я все бiльше переконуюся, що вся судова система Украiни не те щоб перейшла в «тiнь», як украiнська економiка, але навiть пiшла далi й перейшла в «нiч». Усе бiльше й бiльше судових рiшень ухвалюеться вночi, коли краiна мае спати. Якщо суддi, що працюють уночi, сплять тепер удень, то про iхне психiчне здоров’я можна не турбуватись. Але якщо вони працюють по 24 години на добу, то навряд чи вони пам’ятають, якi рiшення ухвалювали годину тому. Втiм, як уже було кiлька разiв доведено журналiстами, часто суддi отримують у руки заздалегiдь i без них ухвалене рiшення, вже роздруковане i пiдписане. В усякому разi саме так судять представникiв опозицii й тих, хто просто незадоволений владою i не приховуе цього.

У Харковi сьогоднi на Майдан прийшло з двiстi людей. Вчора вони приходили в марлевих пов’язках, що закривають роти. Мiсцева влада тут теж заборонила мiтинги i масовi заходи, пояснюючи заборону можливою епiдемiею грипу та iнших iнфекцiйних захворювань. Мiсто явно хворе, адже 2004 року пiд час Помаранчевоi революцii харкiв’яни були набагато активнiшi. Путiн, схоже, кожнi годину-пiвтори робить заяви про Украiну. Останне, що вiн заявив, так це про те, що Украiна заборгувала Росii 30 мiльярдiв доларiв. Тиждень тому, здаеться, йшлося про 18 мiльярдiв.

У Киевi сьогоднi студенти оголосили всеукраiнський страйк. Студенти Киiвського унiверситету зiбралися бiля пам’ятника Шевченку й звiдти вирушили на Майдан. Близько 2000 студентiв приедналися до мiтингувальникiв на Майданi.

А вчора, як виявилося, на Європейськiй площi «беркутiвцi» побили кийками i обприскали сльозогiнним газом трьох депутатiв вiд опозицii, незважаючи на те, що депутати пред’явили своi посвiдчення. Схоже, мiлiцiя вже позбавила депутатiв парламенту гарантованого конституцiею iмунiтету. Принаймнi депутатiв вiд опозицii парламентська «корочка» вже не рятуе! Львiвськi учасники вчорашнього мiтингу на Майданi поскаржилися в iнтернетi, що занадто мало було в руках у мiтингувальникiв европейськоi символiки та европейських прапорiв. І украiнських прапорiв було замало. Набагато бiльше виявилося партiйних прапорiв опозицii. Поки з трибуни виступали журналiсти i письменники, народ слухав iх уважно. Коли iм на змiну прийшли полiтики вiд опозицii, якi явно не домовлялися про спiльну програму i спiльний меседж, то мiтинг став схожий на конкурс краси для майбутнiх президентських виборiв. Щоправда, Юрiя Луценка, колишнього мiнiстра внутрiшнiх справ, який просидiв бiльше двох рокiв у в’язницi за вказiвкою Януковича, слухали уважно i з iнтересом. Але вiн говорив вiд себе, а не вiд якоiсь партii. У якийсь момент заступник Юлii Тимошенко Турчинов покликав мiтингувальникiв iти маршем на Кабiнет мiнiстрiв. У пiдсумку тi, хто вiдгукнувся на його радикальний заклик, зiткнулися з мiлiцiею, яка оточила будiвлю Кабмiну, i випробували на собi мiлiцейськi гумовi кийки. Якщо саме це було метою маршу на Кабмiн, то незрозумiло, навiщо було взагалi туди йти!

У Днiпропетровську минулоi ночi «тiтушки» розгромили намети протестувальникiв, установленi на мiсцевiй Європейськiй площi. Тих, хто в них перебував, побили. Керiвника днiпропетровського Євромайдану вiдвезла «швидка допомога» зi струсом мозку i численними забоями. У Донецьку i Луганську, здаеться, нiчого взагалi не вiдбуваеться. У Криму теж тихо i спокiйно, як на цвинтарi. До речi, в Днiпропетровську керiвництво Євромайдану заборонило приносити на мiтинги партiйнi прапори – тiльки европейськi.

В iнтернетi з’явилися в продажу «набори для мiтингувальникiв». Ось одне з оголошень: «Продаю готовий набiр мiтингувальника. До нього входить усе, що необхiдно людинi, яка тривалий час збираеться вiдстоювати своi iнтереси та погляди в холодну пору року. До набору входять: термос на пiвтора лiтра, сумка-холодильник, парасолька, каремат, дощовик, спальний мiшок, портативний зарядний пристрiй для телефона, фляга, газовий пальник, набiр продуктiв на три днi, термохiмiчнi грiлки (4 штуки), пам’ятка мiтингувальнику iз зазначенням законiв i статей у разi конфлiкту з мiлiцiею». Цiна – близько тисячi гривень. Гадаю, що пам’ятки для конфлiкту з мiлiцiею можна скачати в iнтернетi безкоштовно. Нещодавно дуже популярними були iнструкцii для водiiв, як правильно поводитися зi спiвробiтниками ДАІ. Там теж посилання на багато законiв i статтi законiв, якi даiшники часто порушують, зупиняючи водiiв на дорозi.

Погода сьогоднi весь день навiювала смуток. Жодного сонячного променя. То дощ, то мокрий снiг. У такий сезон найбiльше тiшить сауна.




27 листопада


Морозно. Вчора, нарештi, помiняв гуму на зимову, з’iздив до мами в госпiталь, купив у узбекiв у пекарнi бiля госпiталю круглий пирiг iз м’ясом. Посидiв у ii палатi. Вона показувала менi фотографii кiшки Мурки, що залишилася разом iз батьком удома. Забула, що саме я спецiально iздив до них додому фотографувати Мурку, за якою вона так сумуе. Повернувшись додому, готував на вечерю гарбузовий суп i м’ясо. Путiн чекае обвалу Украiни. Янукович щось розповiдае про те, що вiн не зверне краiну з дороги до европейськоi мрii, i одночасно обiцяе зайнятися ремонтом мiсцевих дорiг. Заявив раптом, що для украiнцiв мiсцевi дороги важливiшi за швидкiснi шосе. Напевно, вiн мав на увазi, що ремонт мiсцевих дорiг важливiший за зближення з Європою. В принципi логiчно, по поганих дорогах до Європи не доiдеш. Машина зламаеться.

Юлiя Тимошенко закликала зi своеi тюремноi лiкарнi всiм партiям об’еднатися в боротьбi проти Януковича. А Майдани тим часом продовжують проганяти полiтикiв iз прапорами своiх партiй. У Львовi протестувальники-студенти прогнали зi сцени мiтингу депутата вiд партii «Свобода» Юрiя Михальчишина, який закликав iх згадати бiй пiд Крутами та смiливо йти на смерть заради «украiнських iдеалiв». Як тiльки вiн зрозумiв, що студенти не хочуть його слухати, вiн оголосив, що цi протести органiзовано Адмiнiстрацiею Президента Януковича. Чому полiтикам важко собi уявити, що люди можуть самi вийти на протести, якщо iм щось у державi дуже не подобаеться? Всiм же видно, що цi Майдани виникли стихiйно, i жодна з полiтичних партiй iх не органiзовувала. А тепер то одна опозицiйна партiя, то iнша намагаються iх очолити! Безпартiйнi Євромайдани – це, звичайно, щось нове.

Киiвський окружний адмiнiстративний суд ухвалий несподiвано рiшення про визнання недiйсним скасування евроiнтеграцii. Напевно, суд проходив удень, а не вночi. Щоправда, в рiшеннi суду сказано, що «скасовувати або починати ведення мiжнародних переговорiв може тiльки президент або той, кому президент це доручив». Тобто якщо Янукович офiцiйно доручив Азарову припинити роботу щодо пiдписання, то тут вже нiчого не поробиш. Якщо ж формально Азаров виступив окремо вiд Януковича, а Янукович, як менi здаеться, всюди хоче це показати, то нiщо не заважае Януковичу послати Азарова к бiсу i пiдписати завтра угоду про асоцiацiю у Вiльнюсi. Тим бiльше, що Адмiнiстрацiя Президента пiдтвердила, що Янукович таки iде на самiт. А навiщо iхати, якщо не збираешся пiдписати угоду? Тiльки для того, щоб над тобою посмiялися?!

У Харковi сьогоднi вiдбулося незвичайне свято – день народження Юлii Тимошенко. Виявляеться, iй уже 53 роки. Ворота лiкарнi, в якiй вона чи то лiкуеться, чи то вiдбувае покарання, прикрашенi квiтами, гаслами, прапорами Украiни та Євросоюзу. Соратники Тимошенко просто бiля ворiт поставили трибуну i поздоровляли Юлiю Володимирiвну за допомогою гучного зв’язку. Зiбралося близько 500 людей, до ворiт пiднесли величезне серце з червоних троянд, установлене на дерев’янiй платформi з европейською символiкою. Замiсть звичних плакатiв з написом «Юлi – волю!» цього разу на бiльшостi плакатiв було написано «Украiнi – волю!» Вхiд до самоi лiкарнi заблоковано мiлiцiею, а пiд’iзди до лiкарняних ворiт контролюються даiшниками.

Колона студентiв КПІ сьогоднi йшла по проспекту Перемоги на Майдан. За ними iхав автобус iз «беркутiвцями». Студенти вимагали, щоб iм дозволили участь у мiтингах замiсть занять. На Захiднiй Украiнi вже в багатьох вишах почалися «полiтичнi канiкули». У Киевi поки що тiльки студентам Нацiонального унiверситету та Киево-Могилянськоi академii дозволяють мiтингувати замiсть занять. До того ж мiнiстр освiти Дмитро Табачник пригрозив сьогоднi позбавляти стипендiй тих студентiв, якi беруть участь у мiтингах.

Самi ж студенти облаштовують на киiвському Майданi культурне життя. Вже домовилися про кiновечiр i концерти молодих музикантiв i заодно поставили ящик для «буккросингу» – для обмiну книгами та журналами. Просять насамперед приносити книги украiнських письменникiв i на кожнiй книзi ставити напис «На пам’ять про Євромайдан». Правило просте: хочеш узяти книгу почитати – поклади в ящик свою книгу.

Путiн нарештi повiдомив, чим «купив» Януковича. Виявляеться, це чергова обiцянка знизити цiну на газ до 270 доларiв за тисячу кубiв, обiцянка пiльгового 15-мiльярдного (у доларах) кредиту, якихось економiчних преференцiй i знову – спiльне виробництво лiтакiв Антонова! Десь я це вже чув.




28 листопада. Четвер


Вечiр. Президент Янукович полетiв до Вiльнюса, але навiщо вiн полетiв на самiт ЄС, поки що незрозумiло. Тим бiльше, що його прихильники носили по Киеву труну «евроiнтеграцii», загорнуту в прапор геiв i лесбiянок. Антиевропейська кампанiя, органiзована мифiчним, скорiше вiртуальним громадським рухом «Украiнський вибiр», уже втомила. По всiй краiнi висять плакати i бiлборди, на яких картинкою показано, що всi украiнцi пiсля пiдписання Угоди про асоцiацiю з ЄС стануть гомосексуалiстами i лесбiянками. Навiть у метро щоразу доводиться проiжджати на ескалаторi повз десятки цих плакатiв. У Киевi над цiею рекламною кампанiею смiються, але боюся, що на сходi та в провiнцiях люди з сердечноi простоти можуть подумати, що перетворення всiх на геiв i лесбiянок – це умова, висунута Європою Украiнi, без виконання якоi нiяких угод пiдписано не буде. Путiн сьогоднi знову нагадав, що украiнськi банки та фiрми заборгували росiйським банкам понад 30 мiльярдiв доларiв. І це не рахуючи державних боргiв. Росiя продовжуе торговi вiйни з Украiною. Сьогоднi заборонено iмпорт украiнського фарфору.

А вдень падав мокрий снiг. Падав i майже вiдразу танув. На Майдан колоною прийшли тисяч п’ять студентiв. Ближче до вечора на сцену Майдану пiднявся Слава Вакарчук i попросив присутнiх не опускати руки, не розчаровуватися, навiть якщо завтра у Вiльнюсi Янукович не пiдпише угоду про асоцiацiю. Вiн хотiв було вже йти зi сцени пiсля свого короткого виступу, але люди закричали: «Заспiвай! Заспiвай!» І вiн без музичного супроводу разом iз тисячами присутнiх на мiтингу заспiвав «Вставай, мила моя, вставай».

Хочеться випити перед сном джин-тонiка. Джин у домi е, а тонiка немае. Краiна все-таки не «встае» так, як вона пiднiмалася проти фальсифiкацii президентських виборiв 2004 року. Це не повторення Помаранчевоi революцii. Це просто небажання ховати «европейську мрiю». На пiвднi та сходi цiеi мрii просто не iснуе. Для Донецька i Севастополя Європа занадто далека. А для Захiдноi Украiни, для Львова, Тернополя, Івано-Франкiвська та Чернiвцiв, вона набагато ближче. Тому там суспiльство вируе, а на сходi – тиша.




29 листопада. П’ятниця


Украiна в прольотi! Самiт закiнчився добре для Молдови i погано для нас. Янукович так нiчого i не пiдписав. Навiщо тодi лiтав до Вiльнюса? Сфотографуватися з Ангелою Меркель?! Тепер Захiдну Украiну i Киiв накрие депресiя.

А в Киевi новий мiтинг, точнiше – антимiтинг Партii регiонiв. Десятки автобусiв припарковано на площi Слави, в iнших мiсцях. Звiдти привезенi зi Схiдноi Украiни, та й не тiльки, громадяни, в основному бюджетники, з прапорами Украiни спускаються на Європейську площу, де вже поставили сцену, прикрашену двома улюбленими кольорами партii влади – бiлим i блакитним. У мiтингу е назва – «За Європу в Украiнi». Тобто два головнi слова сьогоднiшнього дня в одному реченнi. Тiльки якщо Майдан стоiть за Украiну в Європi, то тут навпаки. Виступаючi всi як один говорять, що Украiнi рано йти в Європу, маленька ще, слабенька, бiдненька. Ось коли пiдросте i розбагатiе так, щоб i з Росiею i з Європою на рiвних говорити, тодi й пiде. Глава парламентськоi фракцii Партii регiонiв Олександр Єфремов заявляе, що все ще може бути, що Украiна ще зможе пiдписати угоду з Європою, навiть ще цього року, навiть ще в травнi… Промовцi кажуть, що в Луганську, Донецьку, Харковi та Запорiжжя вiдчули страшенний тиск Росii й тому треба термiново зупинитись i замислитися, чи потрiбно оголосити паузу в евроiнтеграцiйному процесi.

Мiтинг плавно перейшов у концерт i роздачу пластикових стаканiв iз чаем.

А тим часом нагорi бiля Марiiнського палацу вишикувалися колони «тiтушок» – кiлька тисяч осiб у спортивних костюмах. Туди вирушили два журналiсти з Громадського ТБ з камерою, щоб зрозумiти, що там вiдбуваеться. На них накинулися з двадцятеро людей, побили, повалили на землю, розбили камеру, обшукали кишенi й забрали флешку. Журналiсти вирушили шукати мiлiцiю. Мiлiцiонери порадили «обходити“ тiтушок” десятою дорогою» i вiдмовилися втручатись у ситуацiю. Трохи пiзнiше, близько пiв на сьому вечора, група «тiтушок» напала на учасникiв протестiв на Євромайданi. Зав’язалася бiйка. Хтось кидав пiд ноги димовi шашки. Раптово з’явилася мiлiцiя. «Тiтушки» зникли. Мiлiцiонери у протигазах вишикувалися ланцюгом i почали вiдштовхувати протестувальникiв до пам’ятника Незалежностi. Другий щiльний ланцюг мiлiцiонерiв вишикувався на iншому боцi Хрещатика, роздiливши мiтинг на двi частини.

Увечерi поклацав по телеканалах, перевiряючи новини. Про Майдан майже нiчого. Зате по теленовинах розповiдають про чергове вбивство iнкасаторiв у Харковi. Уже вшосте за останнi роки скоено напад на броньований автомобiль, який перевозив грошi. Убито людей, вбивцю шукають, але, як i в iнших випадках, навряд чи знайдуть. Усе частiше звучить версiя, що злочинцi, якi нападають на харкiвських iнкасаторiв, приiжджають «на роботу» з Росii, до якоi вiд Харкова менше сорока кiлометрiв.




30 листопада


Колись у радянськiй школi на уроках iсторii ми вивчали «криваву недiлю». Тепер у сучаснiй украiнськiй iсторii з’явилася «кривава субота». Рано-вранцi, близько четвертоi години мiлiцейський спецназ улаштував погром Майдану. Було вiдключено мобiльний зв’язок. Протестувальникiв на Майданi було кiлька сотень. Вони були сонними i не вiдразу зрозумiли, що вiдбуваеться. Били всiх – i студентiв, i людей похилого вiку. Тих, хто втiкав, наздоганяли, валили на асфальт i добивали палицями. Групу студентiв i студенток загнали у глухий кут i оточили. Хлопцi заспiвали гiмн Украiни. Вони спiвали, а iх били, тягли в автозаки i розвозили по вiддiленнях мiлiцii. Частина протестувальникiв побiгла вгору, до Софiiвськоi та до Михайлiвськоi площi, бiгли швидше «беркутiвцiв» у iхнiх важких «лицарських обладунках». Але «беркутiвцi» все одно iх переслiдували. Коли учасники протестiв зупинилися на Михайлiвськiй площi, до них пiдбiг низенького зросту монах i покликав у монастир. Сказав, що ворота вiдчинено i настоятель монастиря дозволив. Там, у Михайлiвському монастирi, i сховалися бiльше сотнi учасникiв протестiв – в основному молодь. Вони забарикадували ворота зсередини. Вранцi кияни понесли до монастиря теплий одяг, чай, iжу. Приходили офiцери мiлiцii, намагалися зайти на територiю монастиря, але iх не пустили. Начальник киiвськоi мiлiцii заявив, що наказ штурмувати Майдан було вiддано тому, що учасники протесту заважали ставити новорiчну ялинку. Результат «кривавоi суботи» – 37 заарештованих, 35 поранених i госпiталiзованих у рiзнi лiкарнi. Але це, напевно, ще не повний «результат». Тепер складають списки зниклих безвiсти. Ходять чутки, що на Майданi були й загиблi, яких мiлiцiя вiдвезла в невiдомому напрямку. Мiсто пригнiчене. На вулицях – самi похмурi обличчя. Теленовини повiдомили, що на дев’ятий день протести припинено силами мiлiцii. Хлопцi в Михайлiвському монастирi заявляють, що розходитися по домiвках не збираються i що пiсля цiеi суботи нiчого вже не бояться.

Удень депутат парламенту вiд партii «Свобода» Ігор Мiрошниченко заявив, що мiлiцiя змогла розiгнати Майдан тому, що на ньому не було полiтикiв. Бо протестуючi заявляли, що iхнi протести не полiтичнi. Так, 9 днiв протестiв громадянського суспiльства без участi навiть опозицii – це все одно рекорд. Реальну картинку про те, що сталося серед центральних телеканалiв показав тiльки «1+1», там же в новинах промайнув сюжет, як полiтики-опозицiонери приiхали до протестуючих студентiв, що iх прихистив Михайлiвський монастир. Студенти не були занадто радi зустрiчi з полiтиками. Хтось запитав полiтикiв: «А чому вас не було цiеi ночi на Майданi?»

Європа i США засудили жорстокiсть мiлiцii по вiдношенню до демонстрантiв. У повiтрi пахне грозою. Багато хто говорить, що засинали вчора в Украiнi, а прокинулися сьогоднi вранцi в Бiлорусi. «Бiлорусь» тут не приживеться! Украiна занадто рiзна i занадто велика, щоб перетворитися на диктатуру!




1 грудня. Вечiр


Повернувся з Майдану не пiзно, близько 23:00. Здаеться, цiеi ночi буде зачистка. Ближче до вечора майданiвцi штурмували Банкову. На вулицю пригнали бульдозер, обсаджений активiстами, котрi тримали в руках украiнськi прапори. Бульдозером розпихали мiлiцейськi автобуси, що перегороджували проiзд до Адмiнiстрацii Президента. «Беркутiвцi» почали контратаку. Прийшов Кличко, почав закликати всiх спускатися на Майдан, кричав, що це провокацiя, яка дозволить Януковичу ввести в усiй краiнi надзвичайний стан. Його не послухали. Петра Порошенка, який теж намагався зупинити атаку на Адмiнiстрацiю Президента, просто штовхнули у бiк. У результатi «беркутiвцi» кинулися на майданiвцiв, розгромили будiвлю Спiлки письменникiв, куди забiгли кiлька журналiстiв i журналiсток. Вони вибили дверi й вiкна першого поверху, витягли журналiстiв на вулицю, де продовжили iх бити. Серед побитих «Беркутом» украiнськi, польськi та грузинськi журналiсти. Вони показували «беркутiвцям» своi журналiстськi картки, думаючи, що це iм допоможе. Але «беркутiвцi» просто вiдбирали посвiдчення i, матюкаючись, били iх iще сильнiше.

По Інститутськiй ходять десятки закривавлених активiстiв. Деяких ведуть униз по вулицi на Майдан. На Майданi встановлюють великi житловi намети. Активiсти «Свободи» i «Батькiвщини», що спустилися з Банковоi на Майдан, захопили Будинок профспiлок, виламали там дверi й закликали створити у примiщеннi штаб Майдану. Начальник киiвськоi мiлiцii подав у вiдставку. Генерали армii засудили насильство з боку «Беркута», прес-служба Януковича подала у вiдставку. Здаеться, влада «сиплеться», а це означае, що введення НС цiлком можливе.

Колона з 70 автомобiлiв iз активiстами Євромайдану поiхала на Межигiр’я блокувати резиденцiю Януковича, але перед Межигiр’ям дорогу iм перегородила мiлiцiя, встановивши традицiйну «барикаду» з автобусiв.

Щойно повiдомили: з Харкова до Киева везуть 40 автобусiв курсантiв внутрiшнiх вiйськ, а також якусь технiку, включаючи водомети.

В останньому випуску новин Перший нацiональний повiдомив, що на Банковiй було поранено сто мiлiцiонерiв. Дивно, яким чином до Банковоi мiг пiд’iхати захоплений революцiонерами бульдозер? Журналiсти, що перебували там, кажуть, що активiсти, якi брали участь в атацi на Адмiнiстрацiю Президента, викрикували гасла украiнською мовою, а мiж собою перегукувалися росiйською. Порошенко теж заявив, що це провокацiя. Луценко оголосив початок революцii. Революцiя пiд час надзвичайного стану? Навряд. Скорiше – партизанська вiйна проти влади. Саме про партизанську вiйну все бiльше говорять тi, хто не вiрить, що Майданом можна змусити владу пiти на поступки.




2 грудня. Понедiлок


Майдан вистояв. Зачистки не було. О 14:30 зустрiчався з класним керiвником Габi Галиною Петрiвною. Пили чай у «Французькiй булочнiй» на Ярославовому Валу. Галина Петрiвна попросила подивитися сценарiй шкiльного вечора, присвяченого 200-рiччю Тараса Шевченка. Просила, щоб я переконав Габi теж узяти участь у цьому вечорi й зiграти роль однiеi з героiнь особистого життя поета.

Чутки про масовий вихiд депутатiв iз партii влади не пiдтвердилися. Богословська всiх лякае тим, що Путiн хоче вiйни. Схоже, вона – едина, хто вийшов зараз iз Партii регiонiв. Їi чоловiк, щоправда, залишився в цiй партii.

Завтра парламент пообiцяв обговорити питання про вiдставку Кабiнету мiнiстрiв, а мiлiцiя не пiдтвердила вчорашню заяву прем’ер-мiнiстра Азарова про вiдставку начальника киiвськоi мiлiцii.

У Львовi поховали Лесю Гонгадзе, яка так i не дочекалася можливостi поховати обезголовлене 2001 року тiло ii сина. А в Харковi ховали розстрiляних бандитами iнкасаторiв. Янукович визнав, що «беркутiвцi» пiд його адмiнiстрацiею «перестаралися», б’ючи учасникiв протестiв i журналiстiв. У мерii заявили, що не просили мiлiцiю допомогти встановлювати на Майданi Незалежностi новорiчну ялинку. У Донецьку сьогоднi мали зiбрати мiтинг на пiдтримку Януковича, але пiзнiше його скасували. Або не змогли зiбрати бюджетникiв, або свое слово сказав господар Донбасу – олiгарх Рiнат Ахметов.

У Харковi та Днiпропетровську «тiтушки» били учасникiв Євромайданiв. А кримський парламент звернувся до Януковича з вимогою ввести надзвичайний стан.

Майданiвцi звернулися до киян, якi живуть у центрi, з проханням зняти паролi зi своiх Wi-Fi, щоб приiжджi активiсти могли користуватись iнтернетом на вулицi. І дiйсно, у мене на Володимирськiй комп’ютер показав, що кiлька сусiдiв вiдкрили доступ до свого iнтернету.

До вечора на Майданi в Киевi зiбралося близько 20 тисяч осiб. А я вирушаю поiздом до Кам’янця-Подiльського. Попереду зустрiчi зi студентами й читачами в Кам’янцi, Ужгородi та Львовi.




3 грудня. Вiвторок


Сонячний, прохолодний день. Славко Полятинчук зустрiв мене на вокзалi й привiз до готелю «Сiм днiв». Поруч iз готелем – будiвля мерii. На даху – прапор Євросоюзу iз зiрочками на синьому тлi. Тут немов iнша краiна. Перед мерiею на майданчику, оточеному парком, стоiть порожня трибуна. Майдан тут збираеться щодня з 14:00.

Коли я пiсля зустрiчi зi студентами унiверситету сюди приiхав, якраз до майданчика сходилися колонами учнi коледжiв i училищ, несучи в руках прапори з символiкою iхнiх навчальних закладiв. Пiдiйшли двое мiсцевих полiтикiв, заходилися перевiряти мiкрофон i пiдсилювальну апаратуру. Атмосфера абсолютно нормальна, мирна. Нiякоi мiлiцii навколо.

А в Киевi сьогоднi будiвлю парламенту охороняють 60 автобусiв iз «Беркутом». Центральний вхiд закрито. Навколо будiвлi та «беркутiвцiв», якi оточили його щiльним ланцюгом, – кiлька тисяч протестувальникiв. Депутати проходять до парламенту по пiдземному переходу з вулицi Садовоi, напевно, з будiвлi навпроти парламенту, де розташованi рiзнi парламентськi комiтети. Цiкаво було б побувати в цьому пiдземеллi та зрозумiти, чи немае пiдземних «парламентських» ходiв, якi ведуть до Адмiнiстрацii Президента, до якоi вiд парламенту менше кiлометра, i до Нацiонального банку? Цiкаво, чому депутати не користувалися цим пiдземним переходом, аби втекти з парламенту рiк тому, коли парламент штурмували колишнi воiни-«афганцi», в яких збиралися вiдiбрати пiльги? Тодi депутати знiмали депутатськi значки з пiджакiв i тiкали через службовi дверi з задньоi сторони будiвлi парламенту, а про пiдземний перехiд узагалi нiчого ранiше вiдомо не було!

Азаров у парламентi оголосив, що грошей у скарбницi краiни немае через протестувальникiв майданiвцiв. Дивно! Ранiше вiн завжди говорив, що виннi «попередники» – Ющенко i Тимошенко.

Мiлiцiя почала вiдкривати кримiнальнi справи проти учасникiв автопробiгiв на пiдтримку Євромайдану. Тому сьогоднi до 7-i вечора учасники автопробiгiв збираються на Набережному шосе бiля пам’ятника засновникам Киева. Запрошують юристiв, правозахисникiв i журналiстiв. Обговорюватимуть способи захисту своiх прав у судах.

Поки перед адмiнiстрацiею тисячi демонстрантiв кричать «Зека геть!», колишнiй «зек» Янукович вирушив iз державним вiзитом до Китаю, де вiн збираеться пробути до 6 грудня. У програмi пiдписання бiльше 20 угод i документiв. Судячи з усього, з ним полетiла делегацiя «кишенькових» донецьких бiзнесменiв i олiгархiв, адже пiд час вiзиту проходитиме «бiзнес-форум представникiв китайських i украiнських дiлових кiл», на якому Янукович теж начебто мае виступити. Це ж треба, поки у нього горить будинок, вiн вечеряе в гостях i щось плануе на майбутне!

Чиновники киiвськоi мерii продовжують переживати за головну ялинку столицi. Тепер ii перетворено на агiтацiйний об’ект, заклеений плакатами проти Президента i його клану. Мерiя обiцяе киянам простежити, щоб замiсть головноi ялинки в кожному районi мiста поставили свою, аби киянам було де святкувати. Щось я не пригадую, щоб коли-небудь ранiше в мiстi було чути таку «ялинкову» iстерiю! Депутати Партii регiонiв звинувачують опозицiю i майданiвцiв у бажаннi «вкрасти у дiтей новорiчне свято»!

Депутати парламенту провалили голосування за вiдставку Кабмiну. Азаров залишаеться! Як тiльки стало зрозумiло, що регiонали знову перемогли, Азаров повiдомив, що сила не на боцi Євромайдану. Авжеж, iз таким парламентом точно. Вранцi вiдключили мовлення ТВi за чесне висвiтлення протестiв.

Схоже, що спецiальною апаратурою дiйсно фiксуються всi номери мобiльникiв, якi мiстяться в квадратi Майдану. Сьогоднi на номери учасникiв протестiв почали приходити дивнi «вiтальнi» есемески з незнайомих номерiв: «Я за мир i стабiльнiсть! Я за Новий рiк iз ялинкою i Дiдом Морозом, а не з мiтингами i бiйками!»

Мiй друг Влад купив нову сiм-карту i на Майдан ходить iз нею, залишаючи свiй старий мобiльник удома. Сказав, що йому це порадили зробити знайомi з СБУ.




5 грудня. Ужгород


Учора ввечерi в Кам’янцi-Подiльському падав снiг. Славко Полятинчук провiв мене до автовокзалу i почекав, поки мiй автобус не рушив у бiк Хмельницького. До 9-i вечора я був уже в Хмельницькому. До поiзда на Ужгород залишалося 4 години, я просидiв кiлька годин за комп’ютером у кафе, а потiм перебрався на вокзал. У залах очiкування вокзалу сидiли та спали з двадцятеро людей переважно похилого вiку. Серед них кiлька бомжiв. Мiж залами бiгали циганчата рокiв 12–13, напевно, шукали, у кого б що-небудь украсти. Кiлька разiв помiчав, що вони стежать i за мною. Зрештою, сiв на поiзд, залiз на верхню полицю й одразу заснув. А в Ужгородi мене зустрiчала студентка унiверситету Оксана. Вiдвела в кафе поблизу вокзалу. Потiм туди ж пiд’iхав Михайло Рошко (декан Ужгородського нацiонального унiверситету, письменник), i ми обговорили план дня. Ранкову зустрiч зi студентами-iсториками скасували, тому що студенти отримали вiд ректора «полiтичну вiдпустку» для участi в мiтингах. Як менi розповiв одразу Михайло Рошко, студенти, якi мешкають в iнших мiстах i селах, просто роз’iхалися по домiвках, скориставшись ситуацiею. Але зустрiч зi студентами-фiлологами приватного Ужгородського унiверситету вiдбулась, як i виступ у мiськiй бiблiотецi.

На Майданi в центрi мiста людей було небагато, стояли студенти Карпатського унiверситету iменi Августина Волошина – значить, не всi студенти роз’iхалися з мiста, були i студенти Богословськоi академii з транспарантами. Кiлька промовцiв говорили рiзко i незграбно, закiнчуючи щоразу словами «Банду геть!»

У Киевi протестувальники пiкетували Генпрокуратуру, вимагаючи звiльнення затриманих. Кажуть, що в одного з побитих i затриманих мiлiцiею практично вибите око i йому потрiбна термiнова операцiя. Мiтингувальники поставили пiд Генпрокуратурою два намети i обiцяють не йти звiдти, поки затриманих не буде звiльнено. МВС заявило, що мiлiцiя бiльше не битиме протестувальникiв. Сам мiнiстр Захарченко у вiдставку не збираеться, але обiцяе службове розслiдування. Поки що вiдкрито три справи проти мiлiцii за перевищення службових повноважень i 64 кримiнальнi справи проти учасникiв протестiв. Добряче спiввiдношення!

У Киевi почали продавати наклейки з прапором Євросоюзу для украiнських автомобiльних номерних знакiв. ДАІ вже попередило, що штрафуватиме за такi наклейки, бо вони не дозволяють одразу визначити номер автомобiля. Наклейки прикрiплюються поверх украiнського прапора на номерi. Тепер усi даiшники в Киевi в першу чергу дивляться на номери машин, якi проiжджають.

Руслана зi сцени Майдану пообiцяла вчинити самоспалення, якщо влада не почуе протестувальникiв i не пiдпише Угоду про асоцiацiю. В iнших мiстах протести теж активiзуються. Звичайно, крiм мiст сходу Украiни.




6 грудня


О 6:30 ранку приiхав до Львова. Мiсто зустрiло мене снiгопадом. Оксана Прохорець не встигла до поiзда через ожеледицю i снiгу на львiвських дорогах. Але запiзнилася всього хвилин на п’ять. Заiхали до неi, пили чай i снiдали. День проминув швидко. Майдан тут, незважаючи на снiгопад, багатолюдний i активний. Бiльшiсть учасникiв – студенти i «свободiвцi».

Украiнцi вже зiбрали пiвмiльйона гривень на громадське iнтернет-телебачення. Думаю, що 5-й канал i ТВi в найближчi днi можуть узагалi вiдключити.

Янукович, як виявилося, додому летiти не хоче. Замiсть Киева приземлився в Сочi та п’е чай iз Путiним. Про результати його офiцiйноi поiздки до Китаю ходять тiльки чутки, нiякоi конкретноi iнформацii. Кажуть, що вiн домовився вiддати Китаю в оренду землi на пiвднi Украiни. Але цi чутки ходили й рiк тому разом iз чутками про те, що Янукович домовився з Китаем про переселення декiлькох десяткiв тисяч китайцiв до Криму.

Увечерi повiдомили, що навiть пiсля Сочi Янукович не хоче летiти до Киева i начебто намагаеться полетiти з офiцiйним вiзитом на Мальту. Пiзнiше надiйшло повiдомлення про те, що уряд Мальти вiдмовився приймати у себе Януковича i вiн таки вирушив додому.

До Борисполя поiхали його зустрiчати понад 300 автомобiлiв учасникiв протесту.




7 грудня


Приiхав додому з вокзалу близько 8-i ранку. Нiкого не розбудив.

Сьогоднi день народження Антона – йому вже 11 рокiв!

До першоi години дня його друзi та однокласники зiбралися в нас удома, i ми вирушили на метро до Гiдропарку. Досить швидко вiдшукали пейнтбольний клуб «Планета», отримали обмундирування, маски, автомати-маркери. Роздiлилися на команди: на «зелену» та «синю». Вiдповiдно пов’язали на шию зеленi та синi хустки й майже двi години з безлiччю перерв билися, розстрiлюючи одне одного кульками з фарбою. На вулицi було холодно. У перервах заходили погрiтися до будiвлi клубу, пили какао з автомата. Розстрiлявши всi кульки та закiнчивши гру, поiхали додому iсти пiцу. Свято завершилося до сьомоi вечора, всi залишилися задоволенi, особливо iменинник. Тiльки один однокласник Антона був трохи сумний – вiн погано надiв маску i пiд час першого «бою» в Гiдропарку кулька з фарбою розбила йому губу. Бiльше вiн брати участi в битвi не захотiв. Але спiвробiтники клубу вiдвели його до тиру, i вiн, заспокоiвшись, розстрiлював iз автомата-маркера порожнi пивнi бляшанки.

Сьогоднi мiлiцiя й «Беркут» взяли пiд посилений контроль телецентр на Мечникова i телевежу. Майданiвцi кажуть, що збираються теж туди висуватися, щоб чи то протестувати проти iнформацiйноi полiтики уряду – адже дiйсно в новинах головних телеканалiв нiчого про протести не повiдомляють, – чи щоб заблокувати iхню роботу.

Заарештовано активiста «Дорожнього контролю» Андрiя Дзiндзю. У Черкасах побоiще мiж евромайданiвцями та мiлiцiею. У Донецьку нарештi теж вийшли протестувати проти уряду. Багато хто вважае, що Янукович уже пiдписав iз Путiним угоду про вступ Украiни до Митного союзу. Але ввечерi хтось iз уряду Росii сказав, що такоi угоди не було i про вступ Украiни в МС пiд час учорашньоi зустрiчi Путiна i Януковича в Сочi взагалi не говорили. Слабо в це вiриться.




8 грудня. Недiля


Киiв вирував увесь день, а надвечiр стався маленький землетрус: «свободiвцi» в масках накинули петлю на шию пам’ятника Ленiну на бульварi Шевченка та стягли його з п’едесталу. Вiдразу заходилися розбивати його кувалдами та молотками. Спочатку розбили голову. Багато «свободiвцiв» i просто перехожих пiдбирали шматочки червоного мармуру вiд пам’ятника на згадку. Весь цей час поблизу стояв автобус iз «беркутiвцями», але з автобуса вони не виходили i в те, що вiдбуваеться, не втручалися. Поки що незрозумiло, куди подiлися комунiсти, що чергували постiйно бiля пам’ятника. У них там стояв намет. Скорiше за все втекли.

На Майданi близько ста тисяч людей. Кричать: «Азарова у вiдставку!» Вiдволiклися привiтати автопробiг на пiдтримку Євромайдану, який приiхав iз Харкова. Повiдомили, що на киiвський Майдан iз Харкова приiхали понад п’ятсот осiб, якi планують тут залишитися до перемоги. А почалося вiче, як зазвичай, iз молитви. Виступав Любомир Гузар, потiм Тарас Петриненко спiвав «божественнi пiснi». Бiля Марiiнського палацу влада органiзувала свiй мiтинг – привезли близько 2 тисяч бюджетникiв, склали списки. За списками ввечерi видаватимуть грошi за участь. Але там довго нiчого не вiдбувалось, i бюджетники намагалися покинути Марiiнський парк. Їх не випускали, говорили, що перед ними виступить прем’ер-мiнiстр Азаров. Так вiн, здаеться, i не виступив перед проплаченим мiтингом.




9 грудня. Понедiлок


Увечерi все-таки провiв у Будинку кiно презентацiю автобiографiчного роману Юлi Пилипенко «Рижик». Вона все одно приiхала заради презентацii до Киева. На зустрiч прийшло сiм осiб, але, з огляду на ситуацiю в Киевi, це можна вважати шаленим успiхом. А день починався так мирно! О дев’ятiй ранку на другому поверсi захопленоi мiтингувальниками мерii запрацювала безкоштовна перукарня. Перукарi-волонтери стригли всiх бажаючих, вишикувалися черги клiентiв. Але всiх охочих пiдстригти не вдалося. Спочатку солдати внутрiшнiх вiйськ iз залiзними щитами в руках перегородили вулицю Грушевського, потiм пiшли атаки «Беркута» на блокпости Майдану бiля Кабiнету мiнiстрiв i парламенту. Кiлька вантажiвок iз солдатами ВВ перегородили Майдан iз боку Європейськоi площi. Бiля Бессарабського ринку вивантажився з автобусiв «Беркут». Господарям кафе, ресторанiв i магазинiв мiлiцiя наказала зачинитись i вiдпустити персонал додому. Три центральнi станцii метро зачинили через пiдозру в замiнуваннi. Пасажирiв евакуювали. Потяги метро тепер у центрi не зупиняються. Янукович спочатку зiбрав у себе в Межигiр’i силовикiв, потiм пообiцяв «круглий стiл» i сказав, що виступить по телевiзору разом iз трьома колишнiми президентами. Так. Виступив. Дивитися було огидно. Коли говорив про побиття «беркутiвцями» студентiв наприкiнцi листопада, на його обличчi з’явилася самовдоволена посмiшка. Перший президент Леонiд Кравчук, який сидiв поруч iз ним, теж посмiхався. Тiльки Леонiд Кучма явно почувався невпевнено i некомфортно. Ющенко сидiв iз байдужим виглядом, нiби його там i не було. Що вiдбуваеться нинi на Майданi – незрозумiло.




10 грудня. Вiвторок


Минулоi ночi прибрали барикади з Лютеранськоi, Банковоi, Інститутськоi та Грушевського. Коли я йшов пiшки з культурного центру «Майстер-клас» пiсля вечiрки, органiзованоi Французьким iнститутом, на вулицi було холодно та безлюдно. Печерська лавра з ii надбрамною церквою здавалася декорацiею для зйомок якогось iсторичного фiльму. А коли дiйшов до метро «Арсенальна», побачив величезну вiйськову машину радянського часу. Незрозумiло, для чого ii було зроблено – чи то для тарану барикад, чи то для пробивання дiрок у стiнах будинкiв. Далi по Грушевського поруч iз Будинком офiцерiв з паркових лавок було зроблено перший ряд барикади, а другий – вже з ламаних меблiв, залiзних смiттевих урн та iншого пiдручного матерiалу. Бiля вогнищ, якi палали в залiзних бочках, було багатолюдно. Перед барикадою стояли бiйцi «Беркута», за барикадою – майданiвцi й просто тi, хто прийшов iз ними поговорити про полiтику. Зокрема, кiлька жiнок, чиi голоси якось по-особливому видiлялися на тлi цiеi революцiйноi картинки. Далi, за барикадами, знову стояли солдати. Коли я звернув за Будинок офiцерiв, то побачив невеликий прохiд мiж стiною вевешникiв, якi стояли зi щитами, i стiною будинку. Поблизу вевешникiв проходив маленький мiтинг, якась жiнка в мiкрофон зверталася до них зi словами «Я – мати п’ятьох дiтей». Солдати дивилися на неi втомленими очима. Трохи далi по Інститутськiй – знову солдати, тiльки вишикуванi вже в колону i нiби як готовi кудись iти. Голова колони «дивилася» вниз, на Майдан. Я йшов i все фотографував. А сьогоднi вранцi виявилося, що барикад бiльше немае, але при цьому нiякоi iнформацii про зiткнення з мiлiцiею, про поранених i заарештованих. Дивно.




13 грудня


Повернувся з Луцька разом iз Петром Коробчуком i Миколою з «Твердинi». Заiхали до мене, поснiдали, випили кави i пiшли на Майдан. День сонячний i холодний. Чудовий настрiй. Зупинилися спочатку на Прорiзнiй у скверi, фотографував гостей на рекламних лавках, зроблених у формi кавових чашок. Пройшли через декоративну барикаду на стику Прорiзноi та Хрещатика i тут же на тлi наметiв побачили анiматорiв у костюмах героiв iз дiснеiвських мультикiв – Панду з «Кунг-фу панда» i бiлочку з «Льодового перiоду». Панда видалась актуальнiшою, враховуючи, що хлопчаки будинку часто вигукують «Панду геть!» – дитячий парафраз на кричалку «Банду геть», яка тисячi разiв звучить на Майданi. Фотографувалися з дядьком у костюмi Панди. У нього теперь немае твердоi такси за фотографiю з ним. «Давайте, скiльки можете!» – сказав вiн. Микола дав йому 10 гривень, я – теж 10. Знайшли майданiвський намет iз написом «Волинь». Петро i Микола сфотографувалися на тлi намету землякiв, i ми вирушили на Майдан. Навколо повно туристiв. Усi радiють сонцю та фотографуються на тлi революцii. Багато росiян. Виявляеться, якась турфiрма у Краснодарi органiзовуе тури на Майдан i робить непоганий бiзнес. Квитки на лiтаки мiж Киевом i Москвою теж розкуплено, такого ажiотажу давно не було. Росiйськi шоу-зiрки летять фотографуватися на тлi барикад. Вже засвiтилися телеведуча Собчак i стилiст Зверев.

Поки мене не було в Киевi, барикади на Інститутськiй i бiля ЦУМу «добудували». Це не складно, адже погода дозволяе! Люди просто набирають у мiшки снiг i вiдколенi вiд дороги шматки товстого льоду та пiднiмають цi мiшки на вершину барикади. Тепер вони явно вищi 4-х метрiв у висоту. Може, навiть 5 метрiв. Щоправда, штурму, незважаючи на побоювання та погрози влади, не було. Не було, але рано чи пiзно буде – до Киева продовжують стягувати мiлiцiонерiв i «беркутiвцiв» iз Донецька, Рiвного, iнших регiонiв. А поки що атмосфера на Майданi та Хрещатику святкова, а з цими «пандами» i «бiлочками» взагалi майже карнавальна.

У Володимирi-Волинському два днi тому мене вразили цiни на «бiзнес-ланчi». Ще недавно я думав, що найбiднiшим мiстом Украiни е Севастополь, адже саме там я бачив вивiски на кафе з найнижчими цiнами на бiзнес-ланч – 19 гривень за три страви i напiй. Але Володимир-Волинський переплюнув Севастополь. Не знаю тiльки: за бiднiстю чи за щедрiстю. Бiзнес-ланч за 11 гривень! Я, щоправда, не пообiдав у кафе з такими цiнами. Просто не було часу, треба було повертатися до Луцька. Може, так впливае близькiсть польського кордону, до якого вiд цього мiстечка 16 км? Може, поляки iздять сюди обiдати заради економii??

Православна церква Московського патрiархату знову подала свiй голос проти Майдану. Цього разу вустами протоерея Андрiя Ткачова, настоятеля храму Агапiта Печерського. Варто цитувати дослiвно: «Такий анархiзм мене взагалi не радуе. Тому що у нас демократiя не пряма, а парламентська, представницька. Тодi потрiбно валити всi основи нашоi держави. Але у мене нiколи не було представникiв у владi – за всi 20 рокiв незалежностi цiеi держави. Це не означае, що я мушу ходити на Майдан i кричати. Я туди не пiду i дiтей не пущу, бо це марно. Я нiкого не благословляю ходити на Майдан. Бо не вiрю, що мiльйон людей iз обмеженими думками народять хороше рiшення просто через кiлькiсну бiльшiсть. Тут знову виникае питання до громадян цiеi краiни – ви хочете в Європу чи ви хочете побудувати комунiзм в окремо взятiй краiнi? На одному i тому ж Майданi зiбранi тi, хто просто хоче в Європу, тi, хто не хочуть, третi – чогось iще. Але iх об’еднуе одне – вони всi проти влади. А протестнi настроi не плодять креативу».

Цiкаво, який iще «креатив» плодитиме Московський патрiархат?!

Учора ж показали по телевiзору круглий стiл, органiзований Януковичем для нацiонального примирення. Украiнських студентiв за цим столом представляв якийсь рожевощокий пухкий хлопчик, який виступав проти Європи i взагалi виявився членом органiзацii «Молодi регiони», тобто просто представником «гiтлерюгенду» Януковича.

За вiкном замiсть снiгу капае дрiбний дощик. Значить, температура до вечора пiднялася. Сподiваюся, потеплiння не буде, iнакше барикади почнуть танути i це може прискорити iх штурм мiлiцiею. Налив собi стаканчик джин-тонiка. Допиватиму – i спати! Доброi ночi, краiно!




14 грудня. Субота


Азаров збожеволiв. Вiн сказав, що ми вiдмовляемося вiд зближення з ЄС тому, що Украiна не готова до одностатевих шлюбiв! Ранiше iдiотською антиевропейською пропагандою займався в Украiнi тiльки кум Путiна Медведчук, але тепер йому на допомогу прийшов увесь украiнський уряд! І це при тому, що Янукович кiлька разiв вiдмовлявся призначати Медведчука прем’ер-мiнiстром або вiце-прем’ером, чого щоразу пiд час зустрiчей iз Януковичем вимагав Путiн. Цiкаво i сумно.

Сьогоднi iздили в «Сiльпо» на Борщагiвку. Закупили продуктiв собi i мамi-Раi з татом-Юрою. Заiхали до них. Мама переживала, що нiчим нас годувати. Пили чай iз тортиком. Хлопчаки гралися з кiшкою Мурочкою. Вона, вiдповiдно до свого лiтнього вiку, була лiнива i повiльна. Зрештою пiшла вiд Тео i Антона та влаштувалася пiд гарячою батареею. До старостi не тiльки люди вiдчувають зайвий холод навiть у нормальну погоду, а й кiшки!

Як завжди, мама скаржилася на батька. Вiн знову поламав навушники, в яких дивиться ночами телевiзор. Дивився о третiй годинi ночi на повну гучнiсть. Розбудив ii, вона прийшла у вiтальню, влаштувала йому скандал. Боялася, що вiн розбудить телевiзором сусiдiв знизу. Брат пообiцяв приiхати i полагодити навушники. Нiчого нового. Здаеться, цi навушники з проводом завдовжки три метри ламаються вже не вперше. Хоча пiсля сьогоднiшньоi розмови з батьком менi здалося, що вiн став чути краще. Його глухота iнодi дуже вибiркова: вiн не чуе те, що вiн не хоче чути, як вiн ранiше не хотiв чути нашi з братом запитання щодо його комунiстичних переконань.

Провели у мами-Раi i тата-Юри годинки пiвтори та повернулися додому. Намагався повернутися до написання «литовського роману». Просидiв понад годину перед комп’ютером i нiчого не написав. У головi тяжкiсть, i думки через неi робляться неповороткими, як черепахи.

Увечерi спустився на Майдан. Там, пiсля виступiв полiтикiв, на сценi грав «Океан Ельзи». Людей було море, на Майдан вийти не вдалося. Прогулявся до «Купiдона», заглянув усередину, але нiкого зi знайомих не побачив i вирушив до видавця Петi Хазiна на Терещенкiвську. Посидiли з пiвгодини, випили по кiлька чарок домашньоi наливки з журавлини i розiйшлися.




16 грудня


Учора студенти винесли на сцену Євромайдану метрове «вухо Януковича» i вимагали, щоб вiн почув мiтингувальникiв. Пообiцяли йому, якщо не почуе Майдану, подарувати новi мiзки. 2010-го року пiд час президентськоi кампанii на всiх бiлбордах i плакатах Януковича було зображено його «замислений» портрет, пiд яким великими лiтерами було присутне його рекламне полiтичне «кредо» – «Почую кожного!» За три роки вiн явно нiчого i нiкого не почув.

Руслану, Мустафу Найема i багатьох iнших активiстiв Майдану почали викликати в прокуратуру на допити. Янукович оголосив, що знайшов трьох «крайнiх», якi вiдповiдають за перший розгiн Майдану. Це колишнiй офiцер КДБ, заступник секретаря РНБО Сiвкович, голова Киiвськоi мiськоi адмiнiстрацii Попов, який так любить новорiчнi ялинки, i начальник киiвськоi мiлiцii Коряк. Дуже сумнiваюся, що iх покарають! Просто тимчасово «усунули вiд виконання службових обов’язкiв»[2 - Дiйсно, офiцiйно проти них звинувачень не було висунуто, справу було закрито, з названих осiб нiкого не було покарано. – Авт.].

Завтра майданiвцi збираються встановлювати перед офiсами Ахметова i Клюева «кривавi ялинки», на яких замiсть новорiчних iграшок будуть висiти фотографii закривавлених учасникiв протестiв, побитих «беркутiвцями» наприкiнцi листопада.

Дуже до речi уряд оголосив про швидке нове пiдвищення вже i так позамежних зарплат суддiв. Мабуть, iм доведеться виносити ще бiльше заздалегiдь пiдготовлених суворих вирокiв представникам опозицii та учасникам протестiв. Будемо сподiватися, що так вони призбирають собi грошенят на покупку нерухомостi за кордоном, аби було куди тiкати, коли влада Януковича закiнчиться.

Сьогоднi о 14:00 засiдало журi премii «Гордiсть краiни». Нам роздали iнформацiю про кандидатiв у «народнi героi». Найбiльше менi сподобався 95-рiчний сiльський лiкар, який досiвиiздить на виклики в найближчi села навiть узимку i в снiгопад на велосипедi! Залишилося ще одне засiдання журi, а потiм – 27 березня – церемонiя нагородження в Театрi iменi Івана Франка. Якщо, звичайно, ситуацiя в краiнi не погiршиться.




17 грудня


Янукович зранку полетiв до Путiна, а вже пiсля обiду заявив, що газ для Украiни подешевшае на 30 вiдсоткiв. Ось вона, цiна вiдмови вiд европейського майбутнього. Цiкаво, що ще подешевшае завдяки «добрiй волi» Путiна? Людське життя вже i так тут дешеве, далi, точнiше – дешевше нiкуди. Руслану в прокуратурi допитували 5 годин! Про що можна говорити 5 годин iз прокурором? Напевно, вiн просто ставив п’ять годин поспiль одне й те ж запитання, на яке Руслана вiдмовлялася вiдповiдати. А потiм вiн утомився, i Руслану вiдпустили до наступного допиту. Життя стае схожим на старi радянськi фiльми про радянських розвiдникiв, яких допитували в гестапо, а вони мовчали i на жодне запитання не вiдповiдали! Героям слава! І старим, кiношним радянським, i реальним сьогоднiшнiм украiнським!




18 грудня. Середа


Банний день. Точнiше, вечiр. Попарилися добре, випили по лiтру чаю i по чарцi чачi. У саунi зiбралися до шостоi вечора. Обговорювали полiтичну ситуацiю за температури +110 градусiв Цельсiя. Потiм прийшов, спiзнившись, Яневський i заборонив говорити про полiтику взагалi та про Тимошенко зокрема. Щоб не зiпсувати позитивний ефект сауни на здоров’я. Назад я йшов додому через Майдан. Там бiля вогнищ обговорювали останнi новини з Москви. Виявляеться, за новим договором про цiну за газ Кремль мае право переглядати i змiнювати цiну кожнi три мiсяцi. Залежно вiд поведiнки Януковича. Напевно, це не единий цiкавий пункт цього договору. Дядько-киянин, який теж зупинився бiля бочки з вогнищем поруч iз пам’ятником Незалежностi, розповiдав, як цього ранку пiдходив до мiлiцiонерiв бiля парламенту i запитував, чи дiйсно iм заборонили бити мiтингувальникiв. Мiлiцiонер показав гумовий кийок i цiлком привiтно вiдповiв: «Про заборону сказали, але кийки видали. А якщо кийок у руцi, то що з ним можна робити? Тiльки використовувати!»

Так, це те ж саме, що видати всiм автомати i патрони та заборонити стрiляти.

У Росii випустили з колонii «Pussy Riot», i Надiя Толоконникова вiдразу повiдомила про звiльнення в ФБ. Москва «демократизуеться» перед зимовою Олiмпiадою. Того й дивись, випустять iще кого-небудь! Може, навiть Ходорковського?!

По краiнi тривають евромайдани та антимайдани. «Антимайданiвцi» скаржаться, що iм не платять обiцянi грошi. Хоча Андрiй iз Лазарiвки розповiв, що «антимайданiвцi» з його села привозять додому не тiльки грошi, але й одяг, який беруть безкоштовно на Євромайданi. Туди кияни принесли i продовжують приносити тисячi курток, светрiв та iнший теплий одяг. Розклали ii в декiлькох мiсцях, щоб усi, хто хоче, мiг брати й одягатися теплiше. Кiлька днiв тому я бачив, як старенька носила плетенi власноруч вовнянi шкарпетки i пропонувала хлопцям-майданiвцям бiля барикад на Грушевського. Перший хлопець, до якого вона пiдiйшла, сказав, що в нього вже е двi пари.




20 грудня


Зранку за вiкном летiв невеликий, як борошно, снiг. Хлопчаки не захотiли йти до школу. А Габi пiшла з запiзненням, та й невiдомо: чи дiйде вона до школи. До нового року 10 днiв. Краiна чекае росiйських грошей.

Краiна увiйде в 2014 рiк такою, що оновилася, програла i виграла, та ще не охолола вiд майже мiсячного кипiння. Все це все одно добре. Знову мiсяць безкоштовноi реклами на всiх телеканалах свiту. За рiк двое нових слiв: «тiтушки» i «евромайдан». Ну, зовсiм як за Горбачова: «перебудова» i «гласнiсть».

Зайшов до 36-i (Галерея 36 на Андрiiвському узвозi). Випили з Сашком Миловзоровим по 30 грамiв горiлки, загризли форшмаком, який вiн завжди купуе «з асфальту» в однiеi й тiеi ж бабусi, що мешкае, мабуть, по сусiдству. Форшмак був на рiдкiсть вдалим, видно, бабусi попався дуже хороший оселедець, а далi вже – ii руки та досвiд. Сашко розповiв, що з Валерою-паровозником (спецiалiстом iз виготовлення дерев’яних моделей iсторичних паровозiв) вони по понедiлках топлять парну. Полагодили лазню та грубку в нiй, пiдвели гарячу воду.

А Європейську площу сьогоднi перегородили автобусами, виставили сотнi «омонiвцiв» – виявилося, що 4 украiнськi президенти разом молилися на Володимирськiй гiрцi. Кому молилися? Про що? Просили Бога, щоб Майдан зник, чи були скромнiшi та просто просили у Бога кредит, тiльки щоб бiльший, анiж той, який пообiцяв Путiн?




23 грудня. Понедiлок


Сонце, +3°. Вчора прогулялися з Наташею Коломойцевою по Гiдропарку. На березi Днiпра на лавцi закритого пляжного вагончика-кафе випили пiд розмови про полiтичну ситуацiю маленьку пляшечку коньяку «Гринвiч», загризли мандаринами, потiм каву бiля метро i роз’iхались. Я вирушив до Петi Хазiна. Там посидiли до пiв на одинадцяту. Потiм зiбрався додому, але ноги самi вивели мене на Хрещатик. У мерii зустрiв Тараса Компанiченка з музикантами «Хореi Козацькоi». Вони йшли виступати до мерii перед революцiонерами. Пiшов iз ними, посидiв, послухав, поговорив iз декламатором Шевченка, який носив портрет ТГШ на паличцi, а з iншого боку його вiрш «Борiтеся – поборете». Потiм повiльно рушив на Майдан, так що додому повернувся до пiвночi.




24 грудня


Учора написав новий роздiл «литовського роману» з описом розвантаженням i встановленням куленепробивних крiсел. Був задоволений. О 5-й виiхав на тролейбусi до Сашi Миловзорова на площу Шевченка. Бiльше години в дорозi слухав життя народу в час пiк, крики жiнки-кондуктора, що умовляла пасажирiв не вдавлюватися всередину салону, а почекати наступного тролейбуса, який зовсiм поруч i зовсiм порожнiй. Народ не вiрив i продовжував удавлюватися. На Кобзарському провулку я вiдразу пройшов до лазнi, де вже сидiли Саша i Валера-паровозник. Пили пиво, розмовляли. Я став третiм. Обговорювали, що Валерi потрiбне клеймо для його моделей паровозiв, якi, виявляеться, вiдповiдають мiжнародним колекцiонерським стандартам i зробленi в масштабi 1 до 15. Вiн хвалився, що за останнiй паровоз отримав вiд представникiв РЖД, якi купили паровоз на подарунок шефу, такий гонорар, що i на маленьку машину вистачить. Одна модель паровоза – рiк роботи. Обговорювали iнструменти, потiм перескочили на минуле, i тут з’ясувалося, що Валеру з Росii «кинули» пiднiмати радгосп пiд Киевом, де вiн був головним зооiнженером. Вiн одразу вiдправив 200 старих корiв на забiй – вони давали всього по 5 лiтрiв молока в день. Закупив молодих корiв i почав розвивати радгоспне господарство. Потiм посварився з начальником радгоспу, i той почав його «пiдсиджувати», комiсii з перевiрками надсилати. А фуражир у Валери був завжди п’яний, але iнших там не знайдеш. Скiнчилося тим, що звiльнили Валеру за невмiння керувати персоналом.

Посадив я пiсля лазнi Валеру, що трохи випив, на маршрутку, а сам пiшов на трамвайну зупинку зустрiчати-проводжати трамвай номер 12 – трамвай мого дитинства, яким я, коли був маленьким, iздив через лiс iз Пущi-Водицi, де ми спочатку мешкали, до мiста Киева. Навiть думав: ось сяду зараз у трамвай i поiду кататись, а потiм назад, на Подiл. Але розуму вистачило тiльки провести один трамвай, а один зустрiти. Сфотографував я цi обидва трамваi – той, що прибував, i той, що вiдходив. І поiхав порожньою маршруткою додому.




26 грудня


Минулоi ночi було скоено напад на Тетяну Чорновiл. Вона iхала на своему автомобiлi додому по Бориспiльськiй трасi, коли ii почав переслiдувати i намагатися «зiштовхнути» з траси в кювет «поршекайен». Зрештою, iм удалося заблокувати ii машину. З «порша» вискочили кiлька чоловiкiв, виволокли ii з-за керма, страшенно побили, а потiм кинули в кювет i поiхали. У новинах показали Тетяну в жахливому станi, практично без обличчя. Заплилi очi, опухлi щоки, все обличчя роздуте, як у людини з алергiею на укуси оси.

Повiдомили, що навiть президент Вiктор Янукович страшенно обурений i доручив мiлiцii термiново вжити всiх необхiдних заходiв для розслiдування побиття Чорновiл. Спочатку мiлiцiя в зв’язку з побиттям Чорновiл вiдкрила кримiнальне провадження за ч. 2 ст. 296 (хулiганство) Кримiнального кодексу Украiни. Мiнiстр внутрiшнiх справ Вiталiй Захарченко повiдомив, що вже встановлено трое людей, причетних до нападу, двох iз них затримано. Чекатимемо новин.

Важко уявити собi Януковича, стурбованого цим побиттям, адже Тетяна Чорновiл тiльки й займалася тим, що проникала нелегально на територiю резиденцii Януковича в Межигiр’i та фотографувала його палаци, щоб вивiсити фотографii на опозицiйних сайтах. Тетяна щиро ненавидить Януковича, i хоча ii постiйно називають «журналiсткою», нiчого, крiм ii статей проти Януковича та його клану, в iнтернетi я не зустрiчав. Цiлком можливо, що сам Янукович i е органiзатором цього нападу. Або хтось iз його близьких.

Мiлiцiя взялась i за розслiдування iншого «крупного» i «резонансного» злочину. Цього разу активiстiв Майдану, що мешкають у мерii, звинуватили в крадiжцi новорiчних iграшок, якi лежали в однiй iз кiмнат мерii. Начебто саме цi iграшки було повiшено на живi ялинки, що ростуть обабiч входу до мерii. Так, пора вже i менi задуматися про новорiчне свято. Навантажувати маму Раю i тата Юру в iхньому вiцi i з iхнiм здоров’ям не можна, так що органiзуемо свято в нас удома, а брата Мишка з дружиною i маму з татом я заберу ввечерi 31-го на машинi та привезу до нас. На ранок розвезу iх по домiвках, а самi ми вирушимо на нашi зимовi «кримськi» канiкули. Поiзд на Севастополь о першiй годинi дня.




27 грудня


На Майданi для всiх, хто хоче до Європита в свiтле майбутне, вiдкрилися безкоштовнi курси англiйськоi мови й самооборони. Заняття починаються щодня о дев’ятiй ранку i четвертiй годинi дня в Будинку профспiлок. У групi англiйськоi мови поки що тiльки 30 осiб. Малувато. Для того щоб швидко дiйти до Європи, треба активнiше вивчати iноземнi мови! Цiкаво, скiльки ходить людей на курси самооборони i що там викладають?

У Будинку профспiлок i так уже працюе «Вiдкритий унiверситет Майдану», де читають лекцii з держуправлiння, iсторii ненасильницьких протестiв, а також про Росiю i стан украiнськоi освiти. У киiвськiй мерii почали показувати фiльми украiнських режисерiв. Активiсти вже подивилися фiльм Михайла Ілленка «Той, хто пройшов крiзь вогонь». Шкода, що вони не вивiшують «кiноафiшу» на дверях мерii. Та й в iнтернетi я не бачив поки що анонсiв наступних показiв.

У справi Тетяни Чорновiл вiдбуваються дивнi подii. Мiлiцiя заявила, що у неi е пiдстави вважати, що сама опозицiя органiзувала напад на активiстку, аби заговорити про загрозу вiльнiй пресi! Вже i братiв Кличкiв звинувачують, i iнших. Щоправда, серед заарештованих немае жодноi людини з «опозицiйними» зв’язками. Навпаки!

«Дорожнiй контроль», схоже, перетворився на автокавалерiю Майдану з назвою Автомайдан. Тепер з’ясовуеться, що практично в кожному украiнському мiстi е своя колона автомобiлiстiв, готова на чотирьох колесах брати участь у протестах проти нинiшньоi влади. Непогано! Щоправда, машини учасникiв протестiв i членiв Автомайдану продовжують пiдпалювати ночами «невiдомi» по всiй Украiнi. На моiй рiднiй Рейтарськiй бiля сусiднього будинку кiлька ночей тому теж згорiло авто.




30 грудня


Сьогоднi в Донецьку все-таки зiбралися прихильники Європи i навiть пройшли маршем по центру мiста. Щоправда, за ними з-за кожного рогу спостерiгали члени Партii регiонiв i деякi люди в цивiльному. У якийсь момент один iз простих роззяв, що знiмав наближення маршу прихильникiв европейського майбутнього Украiни, випадково зафiксував чоловiка, який давав комусь команду по мобiльнику. Чоловiк сказав: «Запускай назустрiч наших дiвчаток!», – i захвилину назустрiч евромайданiвцям побiгли бабусi-пенсiонерки, на ходу гукаючи якусь проросiйську нiсенiтницю. Іншi бабусi обiйшли марш збоку i почали кидати в учасникiв ходи сирi яйця. Добре, хоч не камiння! Хода, звичайно, була не дуже показна – близько 300 осiб. Для мiста з мiльйоном населення цього замало, щоб сприймати всерйоз.




1 сiчня


Учора вдень з’iздив до супермаркету «Сiльпо», закупив останне, чого не вистачало на вечiр. Близько сьомоi поставили в духовку двi гуски, прибрали в квартирi. До дев’ятоi я поiхав за батьками. Привiз iх до нас. Батько пiднiмався на наш четвертий поверх довго, зупиняючись на кожному поверсi на кiлька хвилин. Задишка. Мати теж пiднiмалася важко, але принципово йшла попереду батька i пiднялася в квартиру ранiше. Потiм приiхала наша подруга Наташа зi своiм салатом i тортиком. О 10:30 приiхала дружина брата Лариса, привезла двi миски салатiв олiв’е i «Мiмозу». Мишко приiхав трохи пiзнiше. Гусок дiстали з духовки о пiв на дванадцяту. Можна було iх поставити готуватися ще ранiше. Дiти ввiмкнули телевiзор. Сiли за стiл, телевiзор бубонiв у сусiднiй кiмнатi. Але потiм раптом почувся голос Януковича, що вiтае украiнський народ з Новим роком. Я схопився, перемкнув канал, дiстав шампанське i ледве встиг наповнити келихи перед новорiчним боем телевiзiйного годинника. Випили шампанського, але якось нерадо. Хоча ялинку ми встигли купити i навiть устигли ii прикрасити. Близько о пiв на першу ночi вчотирьох iз Мишком, Ларисою i Наташею пiшли на Майдан. Там було повно народу. Грала музика, тисячi людей жваво святкували, пили шампанське, фотографувалися на тлi барикад i наметiв. Нагулявшись по Майдану, повернулися додому. Нiякого вiдчуття Нового року. Зазвичай у цей час менi дзвонили двадцять-тридцять друзiв i знайомих, я дзвонив iм i вiтав, але цiеi ночi майже нiяких дзвiнкiв i есемесок. Вранцi я вiдвiз маму-Раю i тата-Юру на Борщагiвку, а Мишка i Ларису на Нивки. Поставив машину, i ми почали збиратися на поiзд. Попереду – зимовий Крим. Минулого року кримськi зимовi канiкули пройшли вдало. Але i погода була краща, теплiша. Цього року прогноз не тiшить. Хмарно, дощ, близько 0 градусiв. Зате попереду 16 годин у поiздi, в купе. Їжi набрали, пляшку вина запакували. Їхатимемо i продовжуватимемо святкувати у вузькому сiмейному колi. Тео i Антон вже сперечаються: хто з них спатиме на верхнiй полицi. У нас трое нижнiх мiсць i двое верхнiх. Габi теж хоче спати нагорi.




2 сiчня


Поки ми iхали в поiздi до Севастополя, в Киевi пройшла «смолоскипна хода на честь 105-рiччя Степана Бандери» – марш iз палаючими смолоскипами. На чолi йшли Олег Тягнибок, iншi лiдери партii «Свобода», серед яких депутат парламенту Андрiй Ілленко, син покiйного кiнорежисера Юрiя Ілленка. Також у першому ряду маршу крокували два священики, дiвчина з портретом Степана Бандери, а за ними – кiлька тисяч членiв i прихильникiв партii. Вони пройшли по Михайлiвськiй, Володимирськiй, потiм повернули на бульвар Шевченка. Коли проходили повз 5-зiрковий готель «Прем’ер-палац», один iз депутатiв-«свободiвцiв» викрикнув у гучномовець: «Праворуч вiд нас готель олiгарха Рiната Ахметова!» Чи говорив вiн щось iще, чи нi, не знаю, але пiсля цього кiлька учасникiв маршу пiдбiгли до входу в готель i кинули своi палаючi смолоскипи в передбанник, бiля якого стояли черговi готельнi портье. Працiвники готелю почали гасити смолоскипи. А марш пiшов далi до Бессарабського ринку.

Кличко вiдразу заявив, що цей марш не мае нiякого вiдношення до Майдану. І це правда. Бiльш того, вiн не мае нiякого вiдношення до Киева. Киiв – спокiйне, толерантне мiсто, яке не варто розгойдувати маршируванням у ногу та вигуками гасел у гучномовець. Настрiй вiд цього маршу впав нижче плiнтуса. Якщо кожна партiя пiд час протестiв займатиметься такою саморекламою, то на Майданi нiкого не залишиться.




3 сiчня. Крим


Зранку небо опустилося просто на дахи будинкiв. Гiр не було видно. Накрапав дощ. Ми вирiшили поiхати до Ялти, сподiваючись, що там, можливо, погода трохи краща. Пiсля майже години дороги на маршрутцi ми прибули на ялтинський автовокзал i сiли на тролейбус, що iхав у бiк центру. Тiльки-но вiд’iхали вiд зупинки, вiдразу опинились у заторi. Я присiв на вiльне мiсце, але тут же побачив поруч елегантну сухеньку бабусенцiю. Поступився iй мiсцем. «Яка у вас чудова росiйська мова! – сказала вона, широко розкривши очi. – Ви з Росii?» – «Нi, – вiдповiв я. – Я з Киева». – «Так? – здивувалася вона цiлком щиро. – Але ви так красиво говорите по-росiйськи?» – «Напевно, тому, що я народився в Ленiнградi», – спробував я знайти для неi прийнятну вiдповiдь. «Так, напевно, – закивала вона. – У Петербурзi прекрасно говорять по-росiйськи!» Вона ще хвилин десять намагалася розвинути цю тему, але я вже просто слухав i кивав. Сама вона говорила по-росiйськи, як менi здалося, точно так само, як i я. Хоча нi, кримський варiант росiйськоi все-таки iнший, вiдрiзняеться вiд киiвського. Тут вiн якийсь навмисний. Так говорять учительки росiйськоi мови де-небудь у Центральнiй Росii, в Тамбовi. Занадто чiтко вимовляючи кожну лiтеру та роздiляючи зайвою паузою кожне вимовлене слово.

Зрештою я попросив водiя вiдчинити переднi дверi. Ми вийшли пiд дощик i рушили пiшки, обiгнавши ще два тролейбуси, що застрягли в цiй нескiнченнiй пробцi. Вийшли на набережну. Хлопчаки захотiли пострiляти в тирi. Тирщик запропонував на вибiр цiлий арсенал пневматичноi зброi – вiд револьвера до автомата Калашникова. Пострiл iз автомата, переробленого пiд пневматику, коштував близько 10 гривень, так що я запропонував Антону i Тео пострiляти з чогось дешевшого. Замiсть цiлей на дерев’яних полицях протилежноi стiнки тиру стояли зiм’ятi пивнi бляшанки. Тео стрiляв непогано, а Антон iз десяти пострiлiв влучив тiльки один раз.

Пiсля стрiлянини i прогулянки до готелю «Ореанда» i назад ми зайшли до ресторану «Бакинський дворик» i пообiдали. Тео замовив собi салат «Баку» i довго його вивчав, роздiляючи на iнгредiенти. У ньому з кожним мiсяцем усе бiльше й бiльше вiдчуваеться майбутнiй шеф-кухар. Рiк тому ми приiздили до Ялти з Сiмеiзу в музей Чехова, на Бiлу дачу. Цього разу через погоду настрiй був немузейний, i ми останнiм автобусом о 6 годинi вечора вирушили назад до Фороса.




6 сiчня. Крим. Форос


Зранку я зателефонував Наташi до Кацiвелi й сказав, що ми приiдемо ближче до обiду. Погода прохолодна, сонця практично немае. Сiли на маршрутку i помилково вийшли трохи ранiше, в Понизiвцi. Зате пiшки прогулялися кiлька кiлометрiв повз паркан величезного недобудованого з радянських часiв комплексу, що належить уже багато рокiв олiгарховi Коломойському, який живе в Швейцарii. Хотiв було показати заодно дiтям i Лiзi Інститут гiдрофiзики морiв зi шторм-басейном, але з огляду на те, що ми хотiли ще погуляти по Сiмеiзу, перенiс цей вiзит на наступний раз. Наташа пiдготувалася до нашого приiзду занадто серйозно. Приготувала борщ, салати, котлети. Я купив по дорозi пляшку коньяку. Обiдали весело. З нами обiдали дочка i внучка Наташi. Наташа щосили готуеться до майбутнього курортного сезону. Хоче домовитися з Інститутом гiдрофiзики з приводу мiсця для автостоянки для постояльцiв готелю, плануе роботу своiх торгових точок у Сiмеiзi й тут, у Кацiвелi. З ii енергiею можна буде не дивуватися, якщо виявиться, що вона не тiльки менеджер готелю, а також його шеф-кухар, а за сумiсництвом працюе менеджером iще в двох-трьох готелях.

Коли я пояснив Тео i Антону, що всi цi готелi е частиною гаражного кооперативу, вони не повiрили. Тодi ми пiдiйшли до сусiднього п’ятиповерхового готелю, весь перший поверх якого е автомобiльнi гаражi зi справжнiми гаражними воротами, на яких висять приклеенi папiрцi «ГАРАЖНИЙ КООПЕРАТИВ». Хлопчаки розсмiялись. А потiм ми сходили i крiзь паркан подивилися на недобудовану «гаражну» каплицю, нижня частина якоi один в один нагадуе гараж. До великоi «гаражноi» церкви вже не ходили. Вона теж недобудована, але насправдi на гараж не схожа. Напевно, голова кооперативу будував тут каплицю i церкву, щоб заручитися про всяк випадок пiдтримкою православноi церкви, адже всi цi споруди незаконнi й нелегальнi. Але, напевно, домовившись iз мiсцевою владою про ненапад, зрозумiв, що церква йому вже не потрiбна, а значить – можна i каплицю, i церкву не добудовувати. Краще побудувати ще один п’ятиповерховий «гараж» для вiдпочиваючих. Кiлькiсть нелегальних готелiв у Криму обчислюеться тисячами, а то й десятками тисяч. Мiсцевiй владi з ними боротися немае сенсу. Замiсть податкiв цi готелi розраховуються хабарами з прокуратурою, мiлiцiею, податковою iнспекцiею та всiма iншими мiсцевими органами. Крiм того, тi ж прокурори й мiлiцiонери можуть у будь-який момент приiхати i вiдпочити й повечеряти безкоштовно, можуть попросити взяти на кiлька днiв на вiдпочинок своiх друзiв i родичiв. Я, щоправда, теж провiв у цьому готелi кiлька днiв безкоштовно минулого листопада. Але мене запросив спiввласник попрацювати над романом, що я i зробив. Навеснi, в квiтнi або травнi, можна знову приiхати на тиждень. Тут е де погуляти, i працюеться в кримськiй тишi чудово.

Попрощавшись iз Наташею i ii донькою, ми вирушили пiшки до Сiмеiза. Дорога над морем завдовжки не бiльше двох кiлометрiв здавалася нескiнченною, бо кожнi хвилин п’ять ми зупинялись, аби помилуватися то морем, то горами. Пiд горою Кiшка цього разу не було скелелазiв. У самому Сiмеiзi постояли, подивилися з сумом на вiллу «Ксенiю», в якiй 1990 року працювало кафе. Ми сюди приiхали в жовтнi того року з Лiзою, через рiк пiсля вiнчання. У магазинах нiчого не було, крiм заварних тiстечок по 15 копiйок, консервованих бичкiв у томатi й перловоi крупи. У тому кафе тiстечок не було, але була кава. І ми купували тiстечка в магазинчику поблизу i зi своiми тiстечками йшли на вiллу «Ксенiю» пити каву. Нинi ця вiлла, як i сусiднi старовиннi будiвлi, перебуваютьу такому станi, що може просто розсипатись, як картковий будиночок. Якби ми не пообiдали у Наташi в «Чарiвному полонi», можна було б попоiсти у кримських татар навпроти парку, що спускаеться до моря. Але ми прийшли в «Сову», де годину мучилися, намагаючись дограти одну-едину партiю в росiйський бiльярд. Великий бiльярдний стiл явно не хотiв, щоб ми отримали вiд гри задоволення. Кулi просто не хотiли пролазити в лузи. Першим здався Антон, сiвши зi склянкою пепсi за стiл i занурившись у якусь iнтернет-гру. Потiм утомився Тео, i нам iз Лiзою довелося просто добивати оплачений час. Так цю гру ми i не дограли i вирiшили бiльше в росiйський бiльярд не грати. «Американка» куди легша та приемнiша.

Коли вийшли з «Сови», на Сiмеiз вже опускався прохолодний непривiтний вечiр. Ми пiднялися маршруткою на Севастопольське шосе i дочекалися маршрутки на Форос. Увечерi намагалися дивитись телевiзор, але нiчого цiкавого не могли знайти.




8 сiчня. Крим. Форос


Із вiкна однiеi зi спалень добре видно Чорне море, а з кухнi – Фороську церкву на горi над селищем. Видно i перевал Байдарськi ворота. Сьогоднi ми з Тео i Антоном зробили сходження. Спочатку години двi пiднiмалися нелегкими, iнодi крутими стежками до церкви. Антон наполiг на тому, щоб узяти з собою дволiтрову пляшку води та свiй планшет. Тож йому довелось iти з рюкзаком на плечах. Вiн утомлювався частiше, нiж ми з Тео, i тому доводилося робити зупинки. Нагорi ми спочатку постояли на майданчику бiля церкви, з якого було видно не тiльки Форос iз морем, але й сусiднi селища. Я знову розповiв Тео i Антону, як ми були тут iз Лiзою 1992 року, коли церкву тiльки готували до нового вiдкриття. Точнiше, ii було вiдкрито, але ремонт iще продовжували. Нас зустрiв священик, отець Петро. Вiн менi запропонував подзвонити в щойно пiдвiшений дзвiн. Я тодi потягнув за канат кiлька разiв, розгойдуючи дзвiн, але потiм, пiсля першого лункого удару, язик дзвона обiрвався i гучно брязнув на землю. «Нiчого страшного, – сказав священик, – погано закрiпили! Ходiмте до мене, вип’емо чаю!» І ми зайшли в його низенький, приземкуватий будиночок на краю скелi поблизу церкви. Вiн поставив на стiл банку з варенням. Сказав, що вiруючi бабусi йому постiйно приносять варення i мед. Потiм, кiлька рокiв потому, ми дiзналися, що отця Петра вбили. Убив його солдат-дезертир, якого вiн прихистив у себе в будинку. Його потiм знайшли. Хлопець пояснив, що вбив, аби пограбувати, щоб були грошi виiхати куди-небудь подалi. Грошей вiн у отця Петра не знайшов. У того не було грошей. У нього було з десяток банок iз рiзним варенням. У церквi теж нiчого було красти. Потiм ми з хлопцями зайшли всередину. У церквi на нас обернулася пара з маленьким хлопчиком рокiв шести. Ми поставили п’ять свiчок «за Украiну», постояли перед iконостасом, обабiч якого стояли двi прикрашенi новорiчнi ялинки. Коли вийшли, пара з хлопчиком сiдала в машину з киiвськими номерами. Чоловiк пiдiйшов до мене i сказав, що ми з ним знайомi й зустрiчалися в 90-х роках на Петрiвцi. У нього там був торговий контейнер iз книгами. Поговорили хвилин п’ять, побажали один одному удачi й попрощалися. Тео i Антон погодилися пiднятися ще вище, на перевал, де працюе ресторан, у якому подають великi смачнi чебуреки. Туди йшли вздовж звивистоi дороги. Дiсталися хвилин за тридцять, iз зупинками, щоб милуватися кримськими краевидами. У ресторанi було безлюдно. Працював iнтернет, i Антон вiдразу ввiмкнув свiй планшет i захопився якоюсь грою. Ми сiли в першiй залi бiля вiкна. Замовили три порцii чебурекiв i колу. Вiдзначили закiнчення наших чергових зимових кримських канiкул. Антон учергове нагадав менi про обiцянку купити йому вiдразу пiсля повернення додому потужний стацiонарний комп’ютер.




9 сiчня. Севастополь


Поiзд iще стоiть. Бiля вокзалу – мiкроавтобус партii «Русское единство», розмальований трибарвними росiйськими прапорами з бокiв. Нiколи не чув про таку украiнську партiю, але це не дивно. В Украiнi в Мiнiстерствi юстицii зареестровано 184 полiтичнi партii. Пам’ятаю тiльки один випадок, коли Мiнiстерство юстицii вiдмовилося рееструвати партiю через назву «Партiя прихильникiв Путiна». Дивно, що вони зареестрували партiю «Русское единство»! Може, тому, що мiж словами «русский» i «российский» е велика рiзниця, яку безлiч украiнцiв не помiчають. Я ж теж «русский», етнiчний «русский» громадянин Украiни. Але я не «российский», тому, що не маю нiякого вiдношення до Росii, до ii полiтики, не маю i мати не хочу росiйського громадянства. Мабуть, тому партiю зареестрували як партiю украiнських «русских». Тодi чому на мiкроавтобусi «российские» прапори? Тому, що «русского» прапора не iснуе?!

У вокзальному кiоску купив мiсцевi газети. У них – морок: поганi украiнськi та хорошi росiйськi новини. Украiнськi новини всi про майбутню громадянську вiйну. Заспокойтеся, громадяни та журналiсти! Громадянськоi вiйни не буде! Тi, хто ii анонсують, видають бажане за дiйсне. Адже громадянська вiйна – це вiйна однiеi активноi частини народу з iншою активною частиною народу. Одна частина активно, до тремтiння в руках хоче змiн, iнша активно, до такого ж тремтiння в руках не хоче цих змiн. Тепер скажiть менi: ви де-небудь бачите двi однаково активнi частини украiнського народу? Я не бачу. «Беркут» бачу, «тiтушок» бачу, «спонсорську» зеленку бачу, замовлене «правосуддя» бачу, а двi не згоднi одна з одною половинки одного народу – нi! Чому ж iх немае, цих половинок? Чому тiльки одна половина виявляе активнiсть, заявляючи словом i дiлом про свое бажання жити по-iншому? Чому друга половина мовчить i дивиться украiнський телевiзор? Або погоджуеться пiд обiцянi 400 гривень з’iздити на мiтинг для захисту влади на наданому владою автобусi, а потiм, повернувшись, плюеться i розповiдае, що пiсля поiздки змусили розписатися за отримання 200 гривень, а на руки дали тiльки 100, повiдомивши, що iншi 100 утриманi «за проiзд»? Так було з бюджетниками iз Житомирськоi областi, та, напевно, не тiльки Житомирськоi.

Тео i Антон пересварилися з Габрiелем – усi трое хочуть спати на верхнiй полицi. Я готовий спати на нижнiй. Зрештою Тео, як найрозумнiший i найсерйознiший, вирiшив погасити конфлiкт своiм рiшенням теж спати внизу.

У краiнi все-таки тривають новорiчнi свята-канiкули. Тривають i на Євромайданi, всюди. Якщо все буде «по-украiнськи», то нова полiтична протестна активнiсть почнеться 20 сiчня, пiсля того, як на Водохрестя всi викупаються в ополонках. Хоча цього року i повiтря, i вода теплiшi. Льоду немае. Так що можна буде з берега заходити у води Днiпра i тричi занурюватися в цi води з головою. Бог Трiйцю любить. Минулого року ми занурювалися з братами Капрановими, Лесею Ганжею, iншими письменниками, видавцями i критиками на березi Гiдропарку навпроти Печерськоi лаври.




10 сiчня


День починався спокiйно, ми приiхали з вокзалу додому i розслабилися за чаем. Я думав, що краiна святково «проспить» до Водохреща, до 19 сiчня, а на Водохреще всi дружно викупаються в ополонках озер i рiчок, помоляться, попрощаються з традицiйно безкiнечними новорiчно-рiздвяними святами i кинуться знову в бiй, роздiлившись на революцiонерiв, контрреволюцiонерiв, служителiв i охоронцiв режиму Януковича та переляканих непередбачуваним майбутнiм пасивних глядачiв цих баталiй. Таких «глядачiв» – бiльшiсть. Так ось, день починався спокiйно, а закiнчився «як завжди» – бiйкою-битвою з «Беркутом» пiд Святошинським районним судом Киева, де сьогоднi оголосили вирок типовим украiнським «терористам», яких тепер називають «василькiвськими терористами», тобто терористами з маленького мiстечка Василькова, що за 40 км вiд Киева. За пiдготовку терористичного акту – пiдриву пам’ятника Ленiну в iншому мiстечку – Борисполi – iм дали по 6 рокiв тюремного ув’язнення. Пiд час оголошення вироку суд уже було оточено «свободiвцями», адже i заарештованi е членами цiеi партii. Поруч iз судом чергував автобус iз «беркутiвцями» на випадок «масових заворушень». І цей випадок мав мiсце, хто б сумнiвався! «Свободiвцi» спочатку заблокували i не випускали з будiвлi суддю, який засудив «терористiв» до тюремного термiну, потiм почали розгойдувати автобус iз «беркутiвцями», урештi-решт, дозволили бiйцям вийти i пройти через «коридор ганьби», у цей час знiмали обличчя «беркутiвцiв» на камеру, щоб iхнi знайомi та сусiди iх iдентифiкували i виклали в iнтернет iхнi iмена, прiзвища та адреси. Як там опинився Юрiй Луценко, я не зрозумiв, але саме його побили «беркутiвцi». До «Свободи» вiн нiякого вiдношення не мае, але до Майдану мае, все-таки один iз польових командирiв Помаранчевоi революцii i колишнiй мiнiстр внутрiшнiх справ за Ющенка. За першою версiею, вiн намагався зупинити можливе зiткнення мiж «свободiвцями» i спецзагоном мiлiцii. МВС заявило, що вiн постраждав тому, що був напiдпитку.

Увечерi на прямому ефiрi ТВi Арсен Аваков кинув пюпiтр у депутата Партii регiонiв Олега Калашникова, який «зажив слави» тим, що кiлька рокiв тому в наметовому мiстечку бiля Верховноi Ради побив журналiстiв знiмальноi групи СТБ через запитання, що не сподобалися йому, i силою вiдiбрав касету iз записом. Якби не ведучий, який зупинив Авакова, коли той кинувся на Калашникова, була б чергова бiйка у прямому ефiрi.




11 сiчня. Субота


Холодно. На мансардному «дитячому» поверсi квартири +13° Цельсiя. Тому хлопцi спали внизу на канапi. Тiльки Габрiела залишалась у своiй кiмнатi нагорi, але у неi е електричний обiгрiвач.

А в Харковi проводили форум евромайданiв. Координував форум письменник Сергiй Жадан. Коли евромайданiвцi зiбралися в книгарнi «Є», щоб обговорити подальшу стратегiю, на магазин напало кiлька десяткiв «тiтушок». Вони увiрвалися всередину, почали розбивати кийками вiтрини з книгами, пустили всередину магазину сльозогiнний газ. Побили охоронця магазину, що намагався iх зупинити. Вiн у лiкарнi, може втратити зiр.




12 сiчня. Недiля


На Майданi Незалежностi вiдбулося перше 2014 року народне вiче. Зiбралося 150 тисяч осiб. Із боку Європейськоi площi зранку шикувалися машини Автомайдану, щоб зробити черговий автопробiг до резиденцii Януковича.

Вiче розпочалося з молитви i виступiв священнослужителiв рiзних конфесiй. Потiм виступили активiсти Автомайдану, повiдомили про своi плани на сьогоднi. Виступи полiтикiв i активiстiв закiнчилися нормальним рок-концертом за участю гуртiв «Mad Heads», «Мандри», «Атмосфера» та iнших.




13 сiчня. Понедiлок


Зранку було дивно i пiдозрiло тихо.

І не дарма! Годинi о десятiй кiлька десяткiв людей iз однаковими пов’язками на рукавах – синьо-жовтими з червоною смужкою, що роздiляла цi два кольори, – напевно, щоб вони вiдрiзняли один одного вiд активiстiв Майдану, якi носять просто синьо-жовтi пов’язки на рукавах – спробували розбирати барикади з боку Бессарабки i ЦУМу. Один iз них через гучномовець заявив, що на Майданi зiбралися бездомнi та безробiтнi й киянам цей бардак набрид! Цих «активiстiв» охороняв загiн «спортсменiв». Одначе навiть почати розбирати барикади iм не вдалося, бо до охоронцiв цiеi барикади вiдразу прийшли на допомогу кiлька сотень майданiвцiв iз Майдану Незалежностi. Вони вiдтiснили «представникiв киян». «Спортсмени» в конфлiкт не втручалися. Пiсля двадцяти хвилин взаемних образ i словесних перепалок «представники киян» пiшли разом зi своею охороною.




14 сiчня


Учора ж увечерi з майстернi через забарикадований Майдан пiшов на Шовковичну до нашоi подруги Галi пояснювати, що ми не вiзьмемо у неi лiжко в село. На трибунi Майдану хтось говорив про рiчницю вiльнюських подiй. Слухачiв – сотнi три-чотири. На боцi готелю «Украiна» майданiвець, який вийшов iз намету, спробував мене зупинити, але настрою в мене не було, i я пройшов далi. Вгору. Садову й досi перекрито автобусами та КамАЗами, вiдрiзок Шовковичноi в бiк Грушевського теж перекрито КамАЗами. Стоять «беркутiвцi». Та й сама Інститутська частково перекрита, залишено вузький проiзд для машин, i даiшник пiд охороною «Беркута» розрулюе рух.

Падав снiг, красивий, пухнастий. Телефон Галi не вiдповiдав. Я стояв пiд дверима парадного. Незабаром з’явилася вона. Сказала, що телефон iз собою не носить, тому дзвонити iй на мобiльний треба тiльки рано-вранцi та пiзно ввечерi. Удома майже закiнчено ремонт i завезли овi меблi вiд «Лори Ешлi», завтра мають привезти ще буфет i лiжко. Вона складае тепер грошi тiльки на «Лору Ешлi» та замовляе меблi за каталогом. У квартирi мене зустрiли тi ж два папуги корели – Кузя i Маша. Тiльки один з них – Кузя – вже ерзац першого, померлого Кузi. «Кузi» довго не живуть, на вiдмiну вiд «Маш».

Дивився на лiжко, яке обiцяв забрати, а потiм вiдмовився. Сфотографував. Галя була засмучена моею вiдмовою брати лiжко в подарунок на дачу. Я пообiцяв iще раз подумати i порадитися з Лiзою. Несподiвано Галя вирiшила подарувати менi пилосос. Сказала, що пилососити бiльше не буде в квартирi – тiльки вологе прибирання. Я взяв, аби не засмучувати ii ще раз. Вона точно хотiла полегшити i без того не перевантажену речами квартиру. Коробку з-пiд пилососа я вирiшив не брати – надто велика. Галя знайшла мiшок, в який ми i засунули пилосос разом iз трубою i довгою телескопiчною «ногою». Я йшов iз пилососом повз «беркутiв» i курсантiв. Пилосос був у рожевому мiшку, його трубка випирала з мiшка i мусила б викликати пiдозру в мiлiцii, тим бiльше, що йшов я у бiк Майдану. Але нiхто мене не зупинив, не поцiкавився, не просив показати, що там, у мiшку. А снiг падав i падав. І на мене, i на Майдан, i на асфальт. На Майданi горiли вогнища в бочках. Навколо них грiлися люди. Все було, як зазвичай.




15 сiчня


Коли менi не вистачае слiв, рука сама тягнеться до книг. Останнiм часом вiдчуття нестачi слiв виникае все частiше. Або життя стае багатшим, або з нього вимиваються слова, здатнi його описати. Скорiше за все друге. Люди все менше користуються словами i все бiльше вигуками та жестами.

Учора ввечерi я, нарештi, купив Антону обiцяний на Новий рiк комп’ютер. Продавцi спробували менi пiдсунути «Майкрософт офiс» iз лiцензiею на 365 днiв. Бандитизм Бiла Гейтса? Ще мiсяць тому можна було купити цю «оболонку» навiчно, тобто просто на один комп’ютер. Шукатиму варiанти. Морозець на вулицi тривае.

На Майданi неспокiйно, в iнтернетi повно повiдомлень про те, що влада звозить до Киева все бiльше солдатiв внутрiшнiх вiйськ i загонiв «Беркут». ДАІ тероризуе учасникiв Автомайдану. Вони виписали 900 протоколiв на вилучення водiйських прав у автомайданщикiв за «не зупинку на вимогу спiвробiтникiв ДАІ», всi протоколи «пiд копiрку», пiдписанi нерозбiрливо, так, що навiть важко визначити, хто з даiшникiв iх оформляв.

Межигiр’я перекрито «Беркутом» з усiх бокiв, дорогами туди проiхати не можна, iх перегороджено автобусами, вантажiвками. І тепер навiть пiшки по дорозi не пройти. Мiсцевi селяни пробиваються до себе додому через ряди «Беркута» з боями. Вiд них вимагають показувати паспорт iз пропискою в селi Межигiр’я. Одного старого, який не носить iз собою паспорт, мiцно побили кийками за спробу пройти до себе в село без документа. XXI столiття на Украiнi нагадуе середину XIX до скасування селянського рабства – крiпацтва.

Вечiр. На телеканалах обговорюють iнтерв’ю кардинала Украiнськоi греко-католицькоi церкви Любомира Гузара. Вiн заявив, що в разi використання владою зайвоi сили народ мае право на збройний опiр. Полiтологи, якi обслуговують Партiю регiонiв i Януковича, вже щосили кричать, що це провокацiя! Що треба скаржитися на кардинала Папi Римському i вимагати, щоб Украiнська греко-католицька церква перестала брати участь у полiтичних акцiях. Цiкаво, а чому Украiнськiй православнiй церквi Московського патрiархату – найбiльшiй церквi в Украiнi – можна постiйно займатися полiтикою й агiтувати пiд час церковних служб перед виборами до парламенту або перед президентськими за Партiю регiонiв i Януковича, а греко-католицьким священикам не можна проводити меси на Майданi? У православних Московського патрiархату – мiльйони парафiян, у греко-католикiв – сотнi тисяч. Хто кого мусить у цiй ситуацii боятись?! Я знайшов це iнтерв’ю, i ось точна цитата: «Бувають ситуацii, коли збройний опiр може бути дозволено. Коли влада використовуе зайву силу, народ мае право захищатися зi зброею в руках. Кожне з нас мае право захищатися. Не потрiбно це прописувати в конституцiях – це закон природи. Я маю право захищати себе i своiх близьких, як кожна людина».




16 сiчня


Дощик. Я запропонував Лiзi вiдразу iхати зi школи до мами-Раi, а потiм до меблевого торгового центру на Окружну, 4, i купувати один iз двох журнальних столикiв, якi нам сподобалися минулого разу тиждень тому. Лiза спочатку погодилась, але потiм вiдмовилась i запропонувала не поспiшати. Подзвонив наш давнiй друг-фiнансист Юра. Вони з дружиною Алiсою прилетiли з Литви, привезли для мене шматочок козячого сиру. Сказав, що завезе об 11 ранку. Шкода, мене не буде – обiцяв поiхати забрати батькiв i вiдвезти iх до двох банкiв, аби отримати вiдсотки та продовжити депозити. Приiхали спочатку до «Легбанку». Там удалося все оформити досить швидко. Але в другому банку, де у батька виявилося на депозитi бiльше 100 тисяч гривень, нас чекала велика неприемнiсть: банк тимчасово не видае грошi. Пiд офiсом банку стояли з тридцятеро людей i вирiшували: куди йти скаржитися? Батьковi в його 87 рокiв уже не звикати вкладати грошi в дрiбнi пiдозрiлi банки пiд обiцянi великi вiдсотки i потiм iх утрачати. Так уже було разiв п’ять, але все одно вiн забирае свою пенсiю й вiдразу несе ii до чергового банку, обраногоза рекламою в газетi безкоштовних оголошень.




17 сiчня


Янукович пiдписав закони, проголосованi руками депутатiв Партii регiонiв. Тепер цей цирк iз пiднесенням рук, якi нiхто не пiдраховував, «узаконений». Тепер буде весело, як у Москвi, – бiльше трьох осiб разом на вулицi не збиратися, сiм-карти для мобiльних телефонiв лише за паспортом з реестрацiею i так далi. Крiм цих безглуздих законiв, вiн пiдписав i бюджет на цей рiк! Армiя одержить 40 % вiд звичайного фiнансування, а мiлiцiя, прокуратура i суди – на 80 % бiльше!

У Криму росiйськi патрiоти розгромили пам’ятник кримським татарам – жертвам сталiнськоi депортацii. Харкiв засипало снiгом, i по снiгу iздить iз украiнськими прапорами «веломайдан» – велосипедисти-любителi.

Хочеться повернутися до роботи над «литовським романом». Думки про роман приходять, але сили зосередитися на роботi немае. Весь час хочеться кудись iти, i щоб не йти – йдеш, умикаеш комп’ютер i перевiряеш по iнтернету останнi новини або дивишся на живу картинку з Майдану або з Грушевського.




19 сiчня


Хрещення. Сьогоднi об 11 ранку письменники i видавцi занурювалися в холоднi води Днiпра на нашому давньому мiсцi в Гiдропарку навпроти Печерськоi лаври. Шкода, що цього разу в мене не вийшло.

На Грушевського – свое «Хрещення». Там бiльше десяти тисяч протестуючих, але i «беркутiвцiв» i солдатiв набагато бiльше, нiж учора. Мiлiцiя пiдiгнала величезний водомет i почала поливати протестувальникiв водою, вiдганяючи iх вiд барикад. На вулицi –7 градусiв. А протестувальники, мокрi наскрiзь, кричали: «Водохреща! Водохреща!» Ось вам i Хрещення-2014 iз доставкою святоi води просто на барикади.




21 сiчня


Вiйна тривае, але, гадаю, iй недовго залишилось. У чому сенс вiйни з мiлiцiею, якщо немае единого полiтичного керiвництва протестами i единих полiтичних вимог? Просто скидання ненавистi до Януковича та Партii регiонiв, до всiх цих корумпованих покидькiв. Але потiм почнеться державна помста, з’являться ув’язненi, якi вважатимуть себе полiтичними й будуть дiйсно жертвами режиму. Їхнi родичi й дiти «формуватимуть» спiвтовариство жертв режиму. Продовжиться ненависть, продовжаться випадковi арешти й довгi тюремнi термiни. Опозицiйнi полiтики не знайшли спiльноi для народу iдеi, хоча б для тiеi частини народу, яка готова була iх пiдтримати. Або, можливо, навпаки: полiтики мусили пiдтримати частину народу? Але не змогли через те, що не визначилися: по дорозi iм одне з одним i з народом? У кожного – своя мета. Часто не своя «державна», а своя «особиста».




22 сiчня


Першi смертi на Грушевського. Чому я не здивований?! Чому те, що ранiше здавалося неможливим чи божевiллям, тепер здаеться логiчним i нормою?! Ми всi збожеволiли. Я не знаю, що таке «норма»! Норма – це ненавидiти президента твоеi краiни, який не вмiе писати без помилок, який нi бiса не знае i, здаеться, нiде i нiколи не вчився? Може, тiльки пiд час своiх двох тюремних вiдсидок у молодостi. Тобто такий президент, як Янукович, не може бути «нормою». Значить, ненавидiти i не сприймати його – норма. Протести – це пряма форма несприйняття i нелюбовi. Це теж норма. Коли на владу нападають полiтично, вона реагуе або iгноруе. Коли в бiк влади, тобто полiцii, летить камiння i коктейлi Молотова, вона вiдповiдае кийками. Це теж норма? У Грецii – так. У Нiмеччинi теж. Але у них там чомусь людина з кримiнальним минулим не може стати президентом! Найпершою жертвою нашоi внутрiшньоi «iнтифади» став Сергiй Нiгоян, 20-рiчний вiрменин, громадянин Украiни, житель Днiпропетровськоi областi, який читав перед цим на барикадах поезiю Шевченка. Як продовжити працювати над романом про Литву й литовцiв, коли за п’ять хвилин ходи вiд моеi робочоi квартири, де я зараз сиджу за комп’ютером, iде бiй мiлiцii з народом, iз радикальними романтиками, яким усе одно не перемогти «беркутiвцiв», а навiть якби й перемогли, то що робити далi?

Краiна, забута Богом. Над нею дим. Пiд димом дiлять владу. Бандити i революцiонери. Революцiонери ще можуть у майбутньому стати бандитами. Бандити вже навряд чи пiдуть у революцiонери.

Другим убитим сьогоднi виявився громадянин Бiлорусi. Крiм того, в лiсi пiд Борисполем, куди вивозили i де били активiста Ігоря Луценка, знайшли труп зi слiдами тортур. Є пiдозра, що це той другий, iз ким Ігоря люди в цивiльному викрали з лiкарнi. Цiкаво, в лiкарнi е камери вiдеоспостереження? Зберiгся запис цього злочину?

Щойно подзвонив Петя Хазiн. Сказав, що у дворi його будинку на Терещенкiвськiй мiлiцiя, а сусiднi з ним музеi – Захiдного i Схiдного мистецтва та Музей росiйського мистецтва – евакуюють спiвробiтникiв i вiдвiдувачiв. Схоже, готуеться розгiн Майдану i на цей раз уже по-серйозному. Подзвонила Лiза, сказала, що мiлiцiя наказала припинити заняття i термiново вiдпустити учнiв по домiвках. Самим викладачам теж сказали розходитися по домiвках. Вона пiшла на метро, але метро не працюе. Вирушила пiшки через Андрiiвськiй узвiз.




23 сiчня


Майдан на мiсцi. В останнiй момент, мабуть, Янукович злякався кровi. Тепер уся Украiна дивиться на YouTube вiдео, як мiлiцiонери в Киевi на Грушевського роздягли догола учасника протесту – козака, який, судячи iз зовнiшнього вигляду та зачiски, е просто членом одного з iсторичних клубiв. Мiнiстр Захарченко попросив вибачення за поведiнку мiлiцii й визнав, що такi дii «неприпустимi в цивiлiзованiй державi». Пообiцяв винних покарати. Карати, мабуть, буде так само, як Янукович покарав тих, кого визнали винними в розгонi студентiв у нiч на 29 листопада. Тобто нiяк.




24 сiчня


Морозний сонячний день. У таку погоду думки про щасливе минуле легко змiшуються з думками про тривожне сьогодення. У стабiльних краiнах важко згадувати, що з тобою i з краiною вiдбувалося 10 або 20 рокiв тому. Можна згадати, коли ти взяв кредит у банку на купiвлю будинку, який ти й досi сплачуеш. Можна згадати, коли ти купив останню свою машину, яку було б уже добре помiняти на нову. Можна згадати минулорiчну вiдпустку на Ібiцi та вiдпустку на Ібiцi три роки тому. І спробувати порiвняти цiни на мохiто в барах Ібiци в рiзнi часи. Хоча сенсу в цьому небагато. Мохiто все одно буде дорожчати щороку. Як i все iнше. Але в Украiнi зi спогадами – особистими та про державу – все набагато легше. Час летить, як менi здаеться, набагато швидше i драматичнiше. Історii, що вiдбуваються з нами, iнодi мають бiльш закручений сюжет, нiж в американських блокбастерах. Мене вже багато рокiв просять друзi-видавцi написати автобiографiю, оскiльки волею випадку i долi я раз у раз опинявся i продовжую опинятися в центрi або бiля центру того, що вiдбуваеться. За автобiографiю я поки що не брався. Але ця книжка дуже особиста. А значить, i суб’ективна.

Слово «центр» для мене колись було чарiвним. У центрi «центру», як менi уявлялося в юнi роки, мае стояти круглий стiл, за яким мають сидiти найкращi особистостi людства. І вони обов’язково мають бути моiми друзями i гостями. Я i зараз сиджу i пишу цi слова за круглим столом у самiсiнькому центрi Киева. Поряд стоiть звичайний письмовий стiл. Цiлком зручний, за яким написано багато роздiлiв рiзних романiв, багато есе та статей. Але настае момент, i я знову пересаджуюся за круглий стiл. Тiльки зараз я зрозумiв, що цього разу пересiв працювати за круглий стiл близько трьох мiсяцiв тому. Може, через те, що письмовий у мене тепер повнiстю завалений рукописами, паперами, договорами й iншим? А може, через те, що тодi вже настав тривожний час очiкування чергових великих змiн. Скорiше за все причиною е друге. Круглий стiл сам по собi заспокоюе. Вiн нагадуе менi про моi фантазii сорокарiчноi давностi, про те, що за круглим столом мають сидiти кращi особистостi людства. А за письмовими столами в радянських фiльмах завжди сидiли комунiсти, кадебiсти й iншi представники жорстокого радянського минулого.

Я в юнi роки жив на околицi Киева i мрiяв жити в центрi, бiля Софiйського собору, Золотих ворiт i Андрiiвського узвозу, на якому в будинку номер 13 за часiв громадянськоi вiйни 1918–1921 рр. жив i працював один iз моiх улюблених письменникiв Михайло Булгаков. Моя мрiя здiйснювалася поступово. Спочатку через два роки пiсля розвалу Радянського Союзу ми з дружиною купили однокiмнатну квартиру на Софiйськiй площi. А набагато пiзнiше, залишивши однокiмнатну квартиру собi для робочого кабiнету, придбали квартиру неподалiк, за Софiйським собором на вулицi, де колись жили батьки Михайла Булгакова i де вiн сам народився. До Майдану Незалежностi, який став 2004-го року центром Помаранчевоi революцii, а два мiсяцi тому центром нових протестiв, менi з «робочоi» квартири йти пiшки три хвилини, а з сiмейноi – п’ять. Я один iз тисяч i тисяч людей, якi живуть у центрi, навколо Євромайдану. Я впевнений, у когось пiсля перегляду теленовин виникае враження, що в Киевi йде вiйна. Друзi з Великобританii й Канади пишуть нервовi iмейли i пропонують на час цiеi вiйни переселитися до них. Тим бiльше, що у нас трое дiтей. Моя дружина на один iз таких iмейлiв вiдповiла: «Дякую. Але тут цiкавiше». Украiна – занадто «цiкава» краiна. З одного боку, гуляти по Киеву вночi зазвичай безпечнiше, що гуляти вночi по Лондону або Парижу. З iншого боку – ти нiколи не знаеш, що може статися завтра. Ось i я зараз не знаю не тiльки про те, що може статися завтра, але й не знаю, чим може закiнчитися сьогоднiшнiй день.

Моi сусiди водять дiтей до школи, яка розташована за тридцять метрiв од верхнiх, «мирних» барикад. Щоранку по вулицi Прорiзнiй, що спускаеться до Хрещатика, сотнi батькiв ведуть своiх маленьких дiтей. Пiд Майданом Незалежностi, на якому вже два мiсяцi йде цiлодобовий мiтинг, працюе двоповерховий пiдземний торговий центр, в якому е i кiлька кафе, i супермаркет, i ювелiрнi магазини, i навiть вiддiлення банкiв. Усi цi магазини, кафе i банки спокiйно працюють, так само, як i десяток кафе на самому Майданi. Неподалiк працюе Головпоштамт, до якого можна зайти i погрiтися. Життя продовжуеться. Тiльки тепер зi сцени Євромайдану не виступають рок-музиканти. Моi друзi, що проводять на Євромайданi багато часу, скаржаться, що всi рок-гурти Украiни виступали на сценi для мiтингiв уже по три рази. Зi сцени виступали i поети, i лiкарi, i полiтики. Тепер бажаючих виступати не так уже й багато. В основному це майже професiйнi революцiонери, якi пройшли «школу Євромайдану». На екранi сцени показують новини об’ективних телеканалiв, iнодi виступають зарубiжнi гостi. Вчора, коли я стояв перед сценою, пiсля показу документального фiльму про В’ячеслава Чорновола – одного з перших лiдерiв украiнського демократичного руху, який загинув у дивнiй автокатастрофi якраз перед президентськими виборами в 1990-х роках, – виступав поляк, ветеран руху «Солiдарнiсть». Вiн говорив по-польськи. Його жадiбно слухали бiльше тисячi чоловiк. Слухали, стоячи на десятиградусному морозi. Я стояв бiля намету, на якому було прикрiплено табличку з назвою маленького волинского мiстечка. Із залiзноi труби, вставленоi в спецiально вирiзану в брезентi дiрку, шугав дим. Усерединi великого вiйськового намету в залiзнiй печi-буржуйцi горiли дрова. З намету вийшов сивий чоловiк рокiв шiстдесяти, неголений, у теплiй куфайцi та ватних штанах зеленого кольору. Постояв, слухаючи польського гостя, зiтхнув i зайшов назад до намету. Менi важко уявити собi, скiльки вiн уже вислухав виступiв на Євромайданi. Тут уже два мiсяцi як е «постiйне населення». Є люди, якi приiхали з Галичини i Волинi два мiсяцi тому пiсля того, як першi студентськi протести проти вiдмови Януковича пiдписати Угоду про асоцiацiю з ЄС були жорстоко придушенi спецпiдроздiлами мiлiцii. Тодi слово «жорстокiсть» мало iнше, бiльш м’яке значення, нiж сьогоднi. З сьогоднiшньоi точки зору та нiчна атака на романтично налаштованих студентiв уночi з 29 на 30 листопада минулого року здаеться виявом дуростi представникiв украiнськоi влади. Те, що вiдбувалося в сiчнi 2014 року, вже бiльше схоже на злочин, нiж на дурiсть.

Учора ввечерi я спокiйно пройшов разом iз сотнями iнших людей з Майдану Незалежностi на Європейську площу, вiд якоi вгору, до будiвель Кабiнету мiнiстрiв i парламенту йде вулиця Грушевського, перегороджена барикадами протестувальникiв i лiнiею оборони спецпiдроздiлiв мiлiцii та внутрiшнiх вiйськ. Ще декiлька днiв «лiнiю оборони» уряду було укрiплено поставленими впоперек дороги автобусами та вантажiвками. Протестувальники спалили цю технiку, i вчора ввечерi ii вже не було. Одначе всi пiдворiття найближчих будинкiв заблоковано вiйськовими машинами. У цих будинках, як i ранiше, живуть кияни. Хочеться вiрити, що жоден iз них iще не постраждав, проходячи повз демонстрантiв i бiйцiв спецназу до себе додому. Але цього я не знаю, як не знаю i точну кiлькiсть убитих i поранених демонстрантiв. Думаю, що цього поки що не знае нiхто. Адже те, що вiдбуваеться нинi, не пiддаеться нiякому аналiзу. На боцi урядових сил воюють незрозумiлi люди в цивiльному, якi стрiляють у демонстрантiв не гумовими, а справжнiми кулями. Зверху, з дахiв будинкiв на вулицi Грушевського, з боку, захищеного мiлiцiею, не тiльки по протестувальниках, але i по журналiстах i фотокореспондентах стрiляють снайпери, i при цьому стрiляють у вiчi. Цi снайпери зробили калiками по зору вже бiльше двох десяткiв демонстрантiв i п’ятьох журналiстiв. Учора ввечерi, коли я там проходив, атмосфера була спокiйною. Жiнки й чоловiки, дiвчата й молодi хлопцi лопатами зiшкрiбали снiг iз дороги i запаковували його в мiшки, а мiшки несли до барикад, аби зробити цi барикади вищими й надiйнiшими. Іншi демонстранти i просто спiвчувальники несли до барикад старi покришки для нiчних вогнищ. А зверху, з боку солдатiв i спецназу, вниз бiжить вода. Бiжить уже кiлька днiв, вiдтодi, як «водомет» пiдключили до пожежного крана. Ця вода вже перетворила поверхню брукiвки мiж супротивними сторонами на ковзанку, але тепер вона бiжить акуратним бурхливим струмком. Протестувальники на своiй територii обгородили ii русло мiшками зi снiгом, вiдвели ii в центр Європейськоi площi, де вона розливаеться i тут же замерзае, пiсля чого протестувальники ii лопатами вантажать у новi мiшки i несуть iх до барикад. Із кожним новим шаром мiшкiв, заповнених льодом i змерзлим снiгом, барикади видаються все бiльш i бiльш надiйними. У повiтрi висить гар вiд згорiлих минулоi ночi покришок, але запаху газу, який використала мiлiцiя двi ночi тому, вже немае. Тривае звичайний киiвський вечiр.

Потiм прийшов наступний день. Надiйшли новини про нову зустрiч президента Януковича з лiдерами опозицii. Янукович запропонував одному з лiдерiв Арсенiю Яценюку пост прем’ер-мiнiстра, а Вiталiю Кличку – пост вiце-прем’ера з гуманiтарних питань. Третьому лiдеру, головi радикальноi нацiоналiстичноi партii «Свобода» Олегу Тягнибоку, президент нiчого не запропонував. Навiть на 68-й день протестiв влада не припиняе спроб посварити мiж собою лiдерiв опозицii. Яценюк i Кличко не погодилися на пропозицiю президента i не вiдмовилися. Хоча ясно, що вони не погодяться, адже прийняти цi пропозицii означае вступити на службу до президента Януковича, з яким вони воюють. Але головна проблема насправдi нинi в iншому. Чи знайдуть компромiс Янукович i лiдери опозицii – важливо тiльки частково. Адже 80 % протестувальникiв-украiнцiв не вважають, що лiдери опозицii представляють iхнi iнтереси. А це означае, що лiдери опозицii не в змозi вплинути на припинення протестiв. Заспокоiти краiну може тiльки президент Янукович, якщо публiчно оголосить про достроковi президентськi вибори. Але вiн цього робити не поспiшае. Адже на його боцi мiлiцiя, суди й армiя. Також вiн не поспiшае оголошувати надзвичайний стан, хоча останню погрозу його ввести було озвучено сьогоднi в зв’язку з захопленням протестувальниками будiвлi Мiнiстерства юстицii. Будiвлю було добровiльно звiльнено демонстрантами. У мiстi висить напружена тиша. На вiвторок 28 сiчня призначено позачергове засiдання украiнського парламенту. Те, чим воно закiнчиться, визначить найближче майбутне краiни. Чи це менi тiльки здаеться? Засiдання украiнського парламенту може визначити дату наступного засiдання украiнського парламенту. Це бiльше схоже на реальнiсть.

Ну i не можна забути про ту Украiну, яка проти нинiшньоi влади. Наскiльки вона не проти – зрозумiти важко. Але Донбас живе своiм життям. Там завжди iснувала жорстка iерархiя вiдносин, там нiхто не протестував проти влади. Там живуть мiльйони людей, якi працюють на заводах i шахтах, якi вважають, що вони своею працею годують усю решту Украiни. Їх переконали, що вони – найправильнiший тип украiнцiв. Вони поважають владу, вони займаються своею працею i не лiзуть у полiтику. Може, саме через це там практично не бувае добровiльних полiтичних манiфестацiй. Жителi Донбасу дивляться росiйськi телеканали та росiйськi новини. Вони розмовляють росiйською, а всiх жителiв Захiдноi Украiни вважають нацiоналiстами i фашистами. До 2010 року багато з них любили Росiю i Путiна. Це вони обрали Вiктора Януковича президентом. Тому що вiн один iз них. Тому що у нього, як у багатьох в Донбасi, було важке дитинство. Тому що вiн був губернатором Донецькоi областi й жорстко тримав усю область у руках. Чимось вiн нагадував жителям Донбасу Йосипа Сталiна, точнiше, мiфiчну характеристику Сталiна – «суворий, але справедливий».

«Один мiсцевий журналiст якось прийшов до губернатора Януковича брати iнтерв’ю. Довго розпитував губернатора про його життя i про роботу. І ось в якийсь момент губернатор Янукович сам запитав журналiста: «А чому ви такий блiдий?» Журналiст здивувався запитанню, але вiдразу пояснив, що погано спить, що мати тяжко хвора i йому доводиться постiйно шукати можливiсть заробити грошi iй на лiки. Пiсля iнтерв’ю журналiст вийшов до приймальнi, зняв iз вiшалки пальто. Одягнувся i, заклавши руки в кишенi, раптом намацав конверт. Вже на вулицi витягнув конверт iз кишенi пальта i заглянув усередину. Там вiн знайшов тисячу доларiв стодоларовими банкнотами. «На лiки для мами», – зрозумiв вiн i подумав про Януковича тепло i з вдячнiстю». Я взяв цю iсторiю в лапки, бо не знаю: чи правда це. Ця iсторiя виринула 2004-го року перед президентськими виборами, якi плавно перейшли в Помаранчеву революцiю.

Іноземнi журналiсти часто запитують мене про iснування двох рiзних Украiн: Схiдноi Украiни i Захiдноi. Так, Захiдна Украiна завжди вiдрiзнялася вiд Центральноi i Схiдноi. Захiдна Украiна увiйшла до складу СРСР 1939 року за пактом Молотова – Рiббентропа, але фактично стала частиною Радянськоi Украiни тiльки пiсля закiнчення Другоi свiтовоi вiйни. Одначе до початку 1960-х рокiв на територii Захiдноi Украiни йшла партизанська вiйна проти комунiстiв, вiйськ НКВС i представникiв радянськоi влади. У цiй вiйнi з обох сторiн загинули тисячi людей. Десятки тисяч було заарештовано. Пам’ять про цю боротьбу не тiльки досi жива, але й повнiстю легалiзована на територii Захiдноi Украiни. Іменами тих, хто боровся проти радянськоi влади, названi вулицi та площi. У мiстi Стрий Львiвськоi областi вiдкрито Музей родини Степана Бандери – одного з лiдерiв антирадянського опору. У Львовi створено музей «Тюрма на Лонцького», де можна вiдвiдати катiвнi НКВС-КДБ, через якi пройшли тисячi борцiв проти комунiзму. Дух спротиву комунiстичнiй диктатурi досi сильний на Захiднiй Украiнi. Тепер – це дух опору будь-якiй диктатурi. Цiкаво, що за останнi двадцять рокiв дух Захiдноi Украiни поширився i на столицю – Киiв, i на iншi центральнi регiони краiни. Межi Схiдноi Украiни за останнi двадцять рокiв не змiнилися. Основою схiдного регiону е двi найбiльш густонаселенi «шахтарськi» областi – Донецька i Луганська. «Продовженням» схiдного регiону можна назвати Днiпропетровську, Харкiвську, Запорiзьку областi, але там Партiя регiонiв вже не така всесильна, та й народ бiльш вiльнолюбний.




26 сiчня


Ми в селi. Сонце над снiгом. А думки такi: смерть не любить самотностi. Тiльки президентам самотнiсть звична. Люди з генетичною пам’яттю раба мрiють стати рабовласниками. Люди з генетичною пам’яттю вiльноi людини мрiють про свободу для всiх.

Наш друг, колишнiй сiльський телефонiст Вiтя разом iз колишнiм начальником районноi в’язницi при вiддiленнi мiлiцii Брусилова Сашком привiз 50 кг картоплi по 5.70 за кiло, ще три вiдра я купив у сусiдки Валi – це картопля для Петi Хазiна. Повертаючись додому з села, завезли спочатку картоплю мамi-Раi.




27 сiчня. Понедiлок


Мiнус 16° за Цельсiем, сонце, тиша. Вiдвiз дiтей до школи, зайшов на революцiю. Походив мiж наметами. Поговорив iз революцiонерами. Настрiй у них сьогоднi втомлений. У повiтрi – усталений запах деревного диму. Бiля крайньоi залiзноi бочки, з якоi вириваеться полум’я i дим, стояли п’ятеро людей i, хоч як дивно, мовчали. Мабуть, серед них не було «стороннiх». Мiж собою вони вже наговоролися. Розмова зазвичай виникае, коли пiдходить який-небудь спiвчувальник iз запитаннями або брати-по-Майдану. З боку Бессарабки за барикадами в ряд стоять 5–6 машин-кав’ярень. Бiля кожноi – генератор. Із цих 5–6 автокав’ярень працювала одна. Випив кави. Пiднявся до готелю «Украiна», вийшов у ефiр АРД. На балкончику, на морозi, з Майданом за спиною. О 10 ранку зустрiвся зi шведськими журналiстами, разом iз ними повернувся на барикади. Через пiвгодини, попрощавшись зi шведами, вирушив до революцiйних художникiв i культуртрегерiв.

Серед сотнi наметiв демонстрантiв, якi стоять тут усерединi барикад, е намет iз назвою «Мистецький Барбакан». Вiн живе своiм життям, являючи водночас живу частину Майдану. Тут працюе постiйна експозицiя революцiйного живопису, в основному дуже анархiстського та полiтизованого, схожого на плакатний живопис часiв громадянськоi вiйни 1918 року, тут вiдбуваються виступи поетiв i прозаiкiв, презентацii книжок, концерти бардiв. Революцiя завжди дае поштовх мистецтву. Так було 1917 року пiд час i пiсля Великоi Жовтневоi революцii, так вiдбуваеться i нинi. На парканах i наметах усерединi й зовнi барикад приклеено аркушi паперу з написаними вiд руки та друкованими на принтерi вiршами. Росiйською й украiнською мовами. Серед активiстiв Євромайдану е i письменники, i рок-спiваки, i навiть видавцi. Вони допомагають змiцнювати барикади, встигають писати колонки для веб-сайтiв i давати iнтерв’ю. Вони живуть революцiею, розумiючи: якщо революцiя програе, то всiх iх чекае суд i можливе тюремне ув’язнення.

Президент Янукович, який п’ять тижнiв «не помiчав» протестiв i не реагував на них, раптом видав указ про пiдвищення в 5 разiв суми Нацiональноi премii iменi Шевченка для дiячiв культури, а також оголосив про майже тисячу «президентських» стипендiй для прозаiкiв, поетiв, композиторiв та iнших митцiв. Його раптову «любов» до дiячiв мистецтва можна пояснити тiльки одним. Йому, напевно, сказали, що нiхто з вiдомих художникiв або письменникiв не хоче виступити на його пiдтримку, як нiхто з вiдомих спiвакiв i рокерiв не захотiв навiть за великi грошi грати для учасникiв мiтингу на пiдтримку чинноi влади. Мистецтво в Украiнi давно «вiдокремлено» вiд державноi влади. Ще на самому початку незалежностi, 1991 року. Хоча Мiнiстерство культури i працюе.

2004 року пiд час дiйсно мирноi Помаранчевоi революцii ми з колегами-письменниками три тижнi органiзовували полiтичнi дискусii представникiв двох протиборчих сторiн у найбiльшiй книгарнi «Наукова думка» на Європейськiй площi. Люди заходили до магазину грiтись, адже тодi, як i сьогоднi, на вулицi було мiнус 15° – мiнус 20°. Тепер цей магазин закритий. На час революцii. Справа в тому, що поблизу нього проходить перша лiнiя барикад, а за ним стоять машини мiлiцii та спецназiвцi зi щитами та зi зброею для розгону демонстрантiв. Приказка «коли говорять гармати, музи мовчать», що iснуе в багатьох мовах, «спрацьовуе» в Киевi тiльки частково. Гармати «говорять» ночами тiльки в одному мiсцi центральноi частини Киева – на вулицi, яка веде до будiвлi уряду та парламенту. Щоночi там вiдбуваються сутички радикалiв зi спецназiвцями. І тi й iншi кидають один в одного коктейлi Молотова. Але у спецназiвцiв е ще карабiни для стрiльби гумовими кулями, гранати, здатнi поранити, i багато-багато iншого. Крiм спецназiвцiв, проти демонстрантiв виступають iще якiсь «таемнi» сили, адже багато людей поранено металевими кульками, кiлька вбито з бойовоi зброi, якоi офiцiйно немае на руках у спецназiвцiв. Десятки активiстiв i учасникiв протестiв було викрадено вночi людьми в цивiльному на машинах iз фальшивими номерами. Багатьох iз викрадених потiм знаходять у мiлiцii, але деяких не знаходять узагалi. Одного з викрадених знайшли мертвим у лiсi пiд Киевом зi слiдами тортур.




31 сiчня


Мiнус 23° зранку. Школу скасували, але довелось iхати на «1+1» на ранковий блок. Очi-мiшки, вiдчуття вибитоi подушки. Невиспаний, я вiдговорив там, потiм допомiг Лiзi зрозумiти по телефону податкового iнспектора, зайшов до Петi на каву, з Дмитром Гнатенком у «Харбiн» на обiд i, нарештi, до 15.00 опинився на Володимирськiй.

Новина вчорашнього вечора i ночi – знайшовся замучений, але живий Дмитро Булатов, якого з 22 грудня катували невiдомi, якi вимагали вiдповiдi на питання: хто фiнансуе Автомайдан. Його намагалися розiпнути: на долонях дiрки чи то вiд шила, чи то вiд цвяхiв. Вiн своiх мучителiв не бачив, тiльки чув. 22-го ввечерi його вдарили чимось важким по головi й вiдвезли. Викинули в Бориспiльському районi бiля села. Минулого разу вони так само викинули Юрiя Вербицького, тiльки не бiля села, а в лiсi, й вiн помер. Тi ж люди.

Янукович на лiкарняному. Решта – просто хворi.

Тео, отримавши три тисячi гривень на день народження в подарунок, одну тисячу повернув. Сказав, що йому i двох вистачить. Дякую йому. Завтра треба буде платити за пейнтбол i пiцу. Тео i Антон погодилися також заощадити на святкуваннi дня народження в кафе. Замiсть цього я зроблю на вечерю локшину з тайським соусом i куркою.




3 лютого


Сонячний понедiлок. У суботу iздили з Тео, Антоном та ще вiсьмома учасниками свята до Гiдропарку в пейнтбольний клуб «Планета». Пластиковi кульки, наповненi фарбою, замерзали, вибухали у стволах, але воювали хлопцi майже двi години з перервою на чистку автоматiв-маркерiв. У недiлю ми з Лiзою сходили на Майдан i вiднесли туди кiлька кiлограмiв гречки. Потiм готувалися до дорослого святкування дня народження Тео. Раптом з’ясувалося, що Наташi зле з серцем i вона викликала «швидку», яка вiдвезла ii до лiкарнi. Потiм зателефонувала Іра i сказала, що вони, напевно, не прийдуть, бо ii замучив бронхiт. Ось i вийшло свято на 3-х гостей замiсть шести.

А сьогоднi об 11 ранку був у фондi «Вiдродження», провели «установчi збори» гуманiтарноi iнiцiативи з меддопомоги постраждалим. До наглядовоi ради увiйшли трое письменникiв: я, Сергiй Жадан i Оксана Забужко. Четвертим членом ради став колишнiй мiнiстр охорони здоров’я Василь Князевич. Забужко на зустрiчi була присутня вiртуально – по гучному телефонному зв’язку. Заявила: те, що вiдбуваеться – це початок Третьоi свiтовоi, сказала, що час постмодернiзму вiдiйшов i т. iн. Директор фонду «Вiдродження» дав нам прочитати роздрукiвку дивного, дуже агресивного поводження Ігоря Луценка: тi, хто проливав кров (тут вiн, напевно, мав на увазi «Правий сектор»), мають право на управлiння краiною, «всi в бiй до цiлковитоi перемоги!!!» i далi в такому ж бойовому дусi. Братiв Капранових ледве пустили на трибуну киiвського Майдану, щоб повiдомити про рiшення форуму Євромайданiв. Вони були здивованi та дуже засмученi. Революцiонери стають не потрiбнi революцii. Якiсь нiкому не вiдомi люди вирiшують: кого пускати говорити з трибуни, а кого не пускати.

Лiдер «Спiльноi справи» Данилюк, який зник на днях, раптом опинився в Англii. Втiк. А Янукович заявив, що iде в Сочi на Олiмпiаду до Путiна. Напевно, хоче побути на самотi.




4 лютого


На вулицi помiтно потеплiшало – мiнус десять градусiв Цельсiя. Сходив на Майдан. Просто перед входом до зали посилок Головпоштамту пiвтора десятка тепло одягнених майданiвцiв ставили новий намет. Над Майданом серпанок, як уранцi над шрi-ланкiйськими джунглями. Яскраво заслiплюе сонце, ще не пiднявшисьу зенiт. Народу мало.

Учора ввечерi сусiди знизу пiдняли панiку. Дзвонили менi тричi – внизу третiй день стоiть високий, близько 190 см зросту, чоловiк. Когось чекае, виглядае. Чужий. Я його теж бачив, коли входив до парадного, але тодi, на початку сьомоi, вiн стояв на вулицi перед будинком. Напевно, замерз i повернувся всередину. Коли я виходив увечерi на зустрiч iз Юрiем Макаровим до книгарнi «Є», нiкого там не було. А сьогоднi вранцi я у дворi розговорився з нотарiусом iз першого поверху. Вiн сказав, що ранiше постiйно стояв iнший, нижчий на зрiст. Явно «при виконаннi». Начебто через офiс на другому поверсi, куди приходив один iз лiдерiв Майдану Єгор Соболев. Спокiйно обговорили з нотарiусом ситуацiю. Виходу не знайшли. Побажали один одному гарного дня i розiйшлися.

А тим часом кримський парламент заговорив про вiддiлення Криму вiд Украiни i перетворення його на росiйську автономiю. Вадим Тiтушко заявив раптом, що пiдтримуе Майдан i, якби не домашнiй арешт, поiхав би до Киева колоти дрова для майданiвських буржуйок. Тимошенко з лiкарнi заявила, що вона проти повернення до Конституцii 2004 року. Воно i зрозумiло, вона хоче стати президентом iз усiма повноваженнями.




5 лютого


Потеплiло до мiнус 2° Цельсiя.

Уранцi грiв двигун у машинi та слухав новини радiо «Ера». Здалося, що частина новин повторюеться щодня i, напевно, записана в файл, який прокручують: «Аню, як там Майдан?» – «На Майданi все спокiйно й малолюдно. Люди прокинулись, заспiвали гiмн Украiни. Священики вiдслужили ранкову молитву за Украiну. Народ пiдтягуеться. Протестувальники почали прибирати Майдан». Є кiлька повторюваних iз часiв Помаранчевоi революцii тем, що робить усю ситуацiю схожою на традицiйний початок шаховоi партii – замiсть Е-2 – Е-4, Киiв починае вирувати, Cхiд оголошуе або про органiзацiю збройного опору або про формування окремоi республiки, Крим просить Росiю ввести вiйська i забрати пiвострiв собi. Потiм проурядовi недержавнi чиновники i полiтики починають «фукати» на своiх землякiв, намагаючись якомога швидше загасити iхню активну дурiсть.

Учора парламент оголосив день вiдкритоi трибуни. Всiм дали слово, а значить, нiхто нiкого не слухав. Янукович знову сховався i мовчить, очiкуючи посадки на свiй урядовий лiтак, аби летiти в Сочi на олiмпiйську зустрiч iз Путiним. Герман заявила, що до зустрiчi з Путiним Янукович нiяких рiшень iз урегулювання кризи не ухвалюватиме. Ясна рiч, що вiн може сам, без Путiна, наухвалювати? А тут йому радитися нi з ким. Немае йому рiвних в Украiнi за стратегiчним мисленням.

Осад, одначе, дещо неприемний i вiд лiдерiв протестiв. Один – Данилюк, нелегально перейшов кордон i опинився в Лондонi. Я не знав, що у нас десь е спiльний вiдрiзок кордону з Великою Британiею. Крiм того, вiн повiдомив, що переходив пiшки в страшенний мороз i заметiль по полю. Поля у нас можуть бути на кордонi з Росiею. Туди навряд чи вiн пiшов би. Дмитра Булатова вивезено до Литви офiцiйно. Схоже, далеко не всi вiрять у його викрадення «росiйським спецназом» або iншими жорстокими силами. Ігор Луценко пiсля схожого викрадення мав вигляд жахливо побитого i пригнiченого, хоча його били один день. Юрiя Вербицького, викраденого разом iз Ігорем Луценком, було викинуто вночi на узлiссi та знайдено мертвим. Побита в Бориспiльському районi Таня Чорновол два тижнi лежала опухлою i невпiзнанною. Булатова тримали 8 днiв. Якби його били всi 8 днiв, вiн би не вижив. Якщо його били через день, то метою викрадення було напруження, яке це викрадення викликало.




6 лютого


Учора коротка зустрiч iз норвезьким фотографом Томом Крiстенсеном у готелi «Днiпро». Центральний вхiд готелю закритий i затемнений, немов готель не працюе. Але вiн працюе, а вхiд до нього тепер через паб «Лондон» i лiворуч. Там скляна будочка, в якiй сидить чорношкiрий черговий, поруч на стiльчику охоронець. Фойе готелю обрiзано, лiву частину перекрито. Бар працюе. Том Крiстенсен був у Бердичевi та iнших мiстах. Вiн хотiв поговорити про мое iнтерв’ю норвезькiй газетi, в якому я сказав, що Украiнi термiново знадобляться психологи, про те, що тепер у краiнi е двi масовi групи психологiчно травмованих – травмованi з дитинства жителi сходу краiни i травмованi недавно жителi центру та заходу, якi були абсолютно здоровi на початку протестiв, але в мiру того, як вони кричали, а iх не слухали й удавали, нiби iх немае, вони дiстали свою травму i з романтикiв перетворилися на радикалiв.

Увечерi 4 години в саунi готелю «Украiна» промайнули, як миттеве, але радiсне свято. Ден прийшов як дендi, в капелюсi, пальтi й iз тростиною з блискучим набалдашником iз жовтого металу. Спортивний журналiст Дмитро приiхав пiзнiше за всiх. Мiй видавець наполегливо радив менi виiхати з родиною з Киева на п’ятницю, бо вiн очiкуе кривавих подiй.

Ішли ввечерi пiсля сауни через Майдан до готелю «Козацький», де стояла машина Дмитра. На Інститутськiй нижче верхнiх барикад шикувалася колона молодi в касках iз прапорами партii «Удар» та iншими прапорами. Злiва пiд монументом Незалежностi, пiд цiею так званою «дiвчинкою на паличцi», близько восьми людей грали у великi шахи. Вже на другому боцi Майдану назустрiч нам iшов гуртик збудженоi молодi рокiв шiстнадцяти з короткими зачiсками. Говорили по-росiйськи i говорили про «СС». Поблизу одного намету бiля незапаленоi, холодноi металевоi бочки-буржуйки стояла нерухомо пристойно одягнена бабуся з розгубленим виглядом. Дивилася на порожнечу перед собою, нiби не знала, де перебувае, немовби втратила пам’ять.

Уранцi по радiо повiдомили, що Янукович запропонував Порошенку очолити НБУ. Якщо вiн погодиться, то, мовляв, виникне можливiсть формування коалiцiйного уряду.

«Янукович кiнчений», – говорив у саунi Ден.

Уночi пережив шок. Помiтив, що на ФБ жiнка з литовським iм’ям дивиться моi старi фотографii. Клацнув подивитися, що iй сподобалось, i побачив фото Сергiя Нiгояна, ще живого. Я його сфотографував у груднi на Майданi з усмiшкою на бородатому обличчi та з плакатом у руцi «Устами народу говорить Бог».

Учора з’явився лист Тимошенко, який, за чутками, розсварив опозицiю та розколов ii на двi частини, а тим самим посунув Яценюка з позицii лiдера «Батькiвщини». Скорiше за все Тимошенко боiться домовленостей iз Януковичем i коалiцiйного уряду, це означатиме, що члени вiд опозицii забули про ii тюремно-лiкарняне ув’язнення.

Сьогоднi вдень у Будинку профспiлок вибухнула картонна коробка з медикаментами, переданими з вулицi. Вибухом волонтеру вiдiрвало кисть руки. Мiлiцiю до Будинку профспiлок не пустили. Версiя мiлiцii – в Будинку профспiлок робили вибуховi пристроi. Вибухнув один iз них.

Зустрiчався у «Французькiй булочнiй» з класним керiвником Габi. З приводу шкiльного вечора, присвяченого 200-рiччю Тараса Шевченка. Але бiльше говорили про полiтичну ситуацiю, нiж про Шевченка.

Учора на Майданi вiдбулося перше весiлля! Історiя, гiдна романтичного роману: поранена на Майданi дiвчина Юля з мiста Рiвного приходить до медпункту за допомогою. Руку iй перев’язуе волонтер Богдан iз Житомирськоi областi. Пiсля цього Юля теж записуеться волонтером до медпункту Майдану. І ось учора в киiвськiй мерii, де обое i живуть з моменту захоплення будiвлi революцiонерами, спецiально для молодоi пари зробили генеральне прибирання, розстелили червону дорiжку. Обряд вiнчання проводили два священики, якi й благословили шлюб та побажали молодiй сiм’i щастя й сил у боротьбi за Украiну. З’явились i депутати, але тiльки вiд партii «Свобода». Лiдер партii Олег Тягнибок вручив молодятам букет бiлих троянд i набiр постiльноi бiлизни. Пiсля церемонii вiнчання Юля i Богдан вирушили чергувати на барикади.

Минулоi ночi, виявляеться, люди в масках – кiлька десяткiв осiб – розбили вiкна в двох ресторанах. Один iз них – «О’Панас» у парку Шевченка. Пiдозрюють «тiтушок». Дивно, але фотокореспондент газети «Сегодня» був о третiй годинi ночi на мiсцi подii та робив фотографii! Погромники тепер запрошують журналiстiв iз собою на погроми?!




7 лютого. П’ятниця


Дощ. Час летить, але проблем не скасовуе i не розв’язуе. Вранцi вирушив до себе в майстерню. Коли заходив до будинку на Володимирськiй, побачив колону демонстрантiв iз прапорами «Батькiвщини», що рухалися далi в бiк Золотих ворiт. Видно, пiднялися по Софiiвськiй. Тепер зрозумiлий надмiр даiшникiв на вулицях центру.

Позавчора – 5 лютого – депутат-регiонал Царьов заявив про висадку американського десанту на Захiднiй Украiнi та зажадав ввести росiйськi танки. Цiкаво, якщо росiйськi танки проiдуть через усю Украiну на захiдний кордон i переконаються, що там нiяких американських солдатiв немае, вони що, повернуться назад i попросять вибачення за турботу???

Заспокiйливих новин немае. Янукович полетiв на Олiмпiаду в Сочi. У мережу виклали особисту розмову по телефону Вiкторii Нуланд i посла США в Украiнi Пайетта, де Нуланд лаяла ЄС нехорошими словами за слабкiсть позицii по Украiнi. Вчора перед литовським посольством стояли «тiтушки», щоб створити iнформацiйний привiд.

У Львовi сьогоднi, на 40-й день терактiв у росiйському Волгоградi, активiсти Майдану вшанували пам’ять загиблих вiд вибухiв на центральному вокзалi та в тролейбусi. На сценi львiвського Майдану пройшов жалобний молебень. Львiв’яни запалили свiчки, пов’язали на трибунi траурнi стрiчки.




9 лютого


Двi ночi в селi.

Традицiйнi форми протесту на сходi Украiни: шахтарi не пiднiмаються нагору, стукають касками бiля адмiнiстрацiй шахт i органiв мiсцевого управлiння. Йдуть на Киiв, стукають касками на сходинках парламенту i Кабмiну.

Влада знае, що таке Украiна, по Схiднiй Украiнi. І тому не знае, як боротися з Майданом. Навiть кишенькова «галичанка» Януковича депутатка Ганна Герман, хоч i е перебiжчиком на територiю схiдно-украiнськоi полiтичноi ментальностi, не може допомогти, тому що не була нiколи представником захiдно-украiнськоi або проукраiнськоi полiтичноi ментальностi. Радникiв у нинiшньоi влади немае, тому i патова ситуацiя. Влада звикла сприймати украiнськi протести на заходi як релiгiйно-театралiзованi шоу без полiтичних наслiдкiв для Киева. Влада по-справжньому ранiше могла боятися тiльки протестiв на своiй територii, оскiльки загальна культура життя визначае культуру протестiв. Тобто протести на сходi можуть бути набагато бiльш жорстокими та хаотичними, нiж протести на заходi. З огляду на аполiтичнiсть схiдно-украiнського суспiльства, вимоги мiсцевих протестiв можуть бути тiльки матерiальними чи в окремих випадках пов’язанi з поведiнкою знахабнiлих представникiв правоохоронних органiв або представникiв держслужби.

Пiсля появи в iнтернетi фотографiй, на яких видно, як бiйцi «Беркута» кидають у протестувальникiв коктейлi Молотова, МВС офiцiйно заявило, що коктейлiв Молотова на озброеннi в мiлiцii немае i що вони розберуться з цими бiйцями «Беркута» пiсля проведення внутрiшнього розслiдування.




10 лютого


Туман, що почався вчора, тривае й досi.

Полiтики Партii регiонiв – люди з «однопартiйним» мисленням. Для них iснування iнших партiй – це вимушене непорозумiння.

Був на останньому засiданнi журi премii «Гордiсть краiни». Нiна Матвiенко прийшла трохи пiзнiше, Слава Вакарчук запiзнився добряче, але вiдразу запропонував перейменувати номiнацiю «Рiдкiсний талант» на «Винахiд року». Пiшла мова про те, щоб нагородити дзвонаря Михайлiвського монастиря, який вiдчинив ворота монастиря учасникам протестiв, якi бiгли з Майдану. Всi погодились, але остаточного рiшення так i не прийняли.

Видобувати вугiлля – це дiйсно подвиг. Видобуток вугiлля – справа дуже iдеологiчна. Тому кожна держава пiднiмала своiх шахтарiв на особливу соцiальну висоту, представляла iх «вершками пролетарiату». Так було в Радянському Союзi. Так було в Польщi. Так е в Китаi. В Украiнi влада не раз погрожувала привезти до Киева незадоволених шахтарiв, аби вони висловили все, що думають про лiберально налаштованих i «зажерливих» жителiв столицi. Цiкаво, чому влада досi не пiдiгнала з Донецька кiлька поiздiв iз шахтарями, у яких обличчя будуть чорнi вiд вугiльного пилу, а в руках вони триматимуть свою головну зброю – вiдбiйнi молотки для вiдколювання вугiлля вiд пластiв?!

У Москвi застрелився головний експерт Росii з балiстичних ракет для пiдводних човнiв адмiрал Апанасенко. Вiн був хворий на рак шлунку. Дружина пiшла отримати за рецептом морфiн, але iй вiдмовили, вiдправили збирати кiлька довiдок у полiклiнiцi. Через кiлька годин вона повернулася додому змучена, так i не зiбравши цi довiдки i не отримавши морфiн. Адмiрал дiстав свiй нагородний пiстолет, зайшов до свого кабiнета i наклав на себе руки.




11 лютого


День панiки. Зранку писав статтю вдома. Пiсля обiду зiбрався до Украiнського дому на круглий стiл за участю Андруховича. На входi до Украiнського дому охорона Майдану попросила пропуск. Я сказав, що у мене немае. Попросили будь-який документ. Витягнув свою книгу з фоткою на заднiй сторiнцi. Показав – пропустили. Сiв у очiкуваннi круглого столу, тут дзвонить Габi: «Я сама, Таня пiшла, у нас пiд дверима сидять трое в чорному. Менi страшно. Що робити?» – «Будуть дзвонити – не вiдчиняй». Пiдсiв поруч зi мною Льоня-антикварник. Бачить, що я стурбований. Запитав, у чому справа. Я розповiв. Вiн пiдкликав Сергiя, начальника охорони Автомайдану. Той каже: «Треба iхати!» Вийшли, сiли в таксi, за кермом Андрiй. Поiхали. По дорозi новий телефонний дзвiнок вiд Габi: «Вони дзвонили в дверi, але я не вiдчинила!» – «Нiкому не вiдчиняй, ми iдемо!» – сказав я. На початку Рейтарськоi потрапили в пробку. Заiхали з двору. Сергiй надiв рукавички, сказав, що пiде сам. Менi порадив сидiти в машинi. Попросив, щоб я подзвонив Габi i сказав iй вiдчинити йому дверi. Вiн назветься «Карл». Його не було хвилин десять. Я почав нервуватися. Запропонував водiю Андрiю зайти в парадне. Зайшли, я подивився вгору i побачив на третьому поверсi спини чоловiкiв. Повернулись у двiр. Сергiй з’явився з арки. Сказав, що один iз них «мент», а двое iнших – «нiчого особливого». Сказав, що «сфотографував» iх. «Усе гаразд. Тепер вони нiчого не зроблять! Можемо iхати назад. Вони сказали, що чекають мешканцiв квартири номер 8 i щось про склопластиковi вiкна». Все це схоже на маячню. У квартирi номер 8 нiкого немае, там порожньо. Їi iнодi здають в оренду.

Приiхали назад до Украiнського дому. Круглий стiл тривав. Мовцiв слухали з тридцятеро людей. Набагато бiльше людей просто ходили по будiвлi з бейсбольними битами в руках, у касках i бронежилетах. Ходили повз нас медики-волонтери Майдану. Сидiти i слухати про реакцiю Заходу на Майдан я вже не мiг. На душi було неспокiйно i, врештi-решт, я пiшов. Пiднявся Трьохсвятительською на Володимирську, забрав iз майстернi свiй комп’ютер i повернувся додому. У парадному вже нiкого. Тихо, спокiйно.

Увечерi Габi розповiла Лiзi про подiю. Лiза була незадоволена. Сказала: «Перестань гратися в Джеймса Бонда!» Здаеться, вона не розумiе всiеi серйозностi ситуацii.




13 лютого


Острог. Учора пiсля семи годин, проведених в автобусi, доiхав до Рiвного. Заiжджали на рiзнi автовокзали райцентрiв i Житомира. До автобуса заходила торговка бiляшами, пiсля неi жiнка рокiв 55-ти з чорним кульком, в який просила кидати грошi iй на якусь операцiю. Навколо тривали дивнi телефоннi розмови по мобiльнику. Якийсь пристойно одягнений громадянин рокiв 50-ти говорив iз автобуса, що вiн iде до Львова через Рiвне. До Рiвного автобусом, а потiм електричкою, i що там вiн для когось замовить авiаквиток до Львова, хоча краще б до Варшави, бо далi треба iхати до Катовiце. Водiй, який говорив у Киевi та до в’iзду в Житомир по-росiйськи, далi перейшов на украiнську. У Рiвному на автовокзалi мене зустрiли Вiкторiя i Марк – органiзатори лiтературних заходiв, молодi, трохи «зарегеннi», у них громадська органiзацiя «Лiтература В», вони органiзовують зустрiчi з письменниками, продають на них квитки, живуть на самоокупностi, але явно з мiнiмальними очiкуваннями. Однак органiзовано все було вiдмiнно. В унiверситетi, потiм у «Книжковому супермаркетi». Виспався в порожнiй квартирi, яку для мене зняли органiзатори на двi ночi бiля автовокзалу. А зранку, доiхавши швидше запланованого до Острога, прогулявся по лiвiй сторонi мiста.

Було спокiйно, майже безлюдно, маса собак у будках. Якби собака дiйсно був другом кожноi людини, то у нас жили б 45 мiльйонiв собак: кожнiй людинi по чотирилапому другу.

У краiнi тривае бардак. «Регiони» все голоснiше кричать про федералiзацiю, хочуть залишитися при владi у своiх географiчних осколках, як лiдери республiканських компартiй залишалися при владi пiсля вiдколу вiд СРСР. Але напруга в Киевi наростае. Тут, в Острозi, за 300 кiлометрiв од Киева, тихо i спокiйно, тiльки на стовпах листiвки не першоi свiжостi: «Всi на Киiв! Допоможемо Майдану». У Рiвному на мiсцевому Майданi кiлька наметiв i людей 20–30 бiля них. Там обласна рада обрала голову «Народноi ради» своiм головою – добре, що вiн був також депутатом облради. Голова областi це схвалив. І все заспокоiлося. Всi дивляться на Киiв. Чекають, що буде далi.

Учора пiсля зустрiчi в КС пiдiйшов Олександр, «аспенiвець». Випили з ним чаю. Питав, що можна робити на мiсцевому рiвнi, аби пожвавити i пiдтримати суспiльне життя. Поговорили про можливий конкурс есе серед молодi на тему «Майбутне належить нам», з тим, щоб зiбрати фiналiстiв у Рiвному, влаштувати обговорення та спробувати iх зробити клубом, з ФБ-сторiнкою, з iншими заходами.

Вечiр. Повернувся. В Острозi пiсля екскурсii по унiверситету зайшов до кабiнету проректора. Там сидiв знайомий великий i бородатий чоловiк. Виявилося – отець Рафаiл Туркуняк, священик УГКЦ зi Львова, з яким не раз зустрiчалися на рiзних заходах, органiзованих Михайлом Ватуляком, господарем найбiльшого книжкового складу-магазину на Захiднiй Украiнi. Пiсля зустрiчi зi студентами ми сiли з отцем Рафаiлом за стiл у будинку для приiжджих викладачiв, де вiн ночуе. Довго говорили про полiтику.




14 лютого. П’ятниця


Хмельницький. Унiверситет мене порадував не тiльки розумними студентами та вiдмiнними викладачами – знаючи, що поiзд на Киiв у мене пiсля пiвночi, вони зняли для мене на 5 годин номер у готелi «Подiлля», щоб я не бродив до вiдходу поiзда по нiчному мiсту.




15 лютого


О першiй годинi ночi в Хмельницькому сiв на потяг. На верхнiй полицi поiзда Івано-Франкiвськ – Киiв я спав одягненим. Приiхав до Киева вчасно, о 6:12 ранку, а до сьомоi знову прилiг удома i прокинувся вже о пiв на десяту. Ігноруючи втому та головний бiль через коротку i неспокiйну нiч, я вирiшив поiхати в село. Габi з подружкою лишилася в Киевi, а з нами вирушив однокласник Антона Богдан.

Увечерi Перший канал нацiонального телебачення крутив iнтерв’ю Януковича вiдомому за радянських часiв журналiсту Вiталiю Коротичу. Морок цiлковитий. Старий запухлоокий Коротич був схожий на мумiю. Янукович був схожий на маску, на якiй злегка рухався рот, не завжди збiгаючись iз вимовлюваними словами. Вiн сказав, що людей вивело на Майдани бажання романтики. Говорив, що цi романтики хочуть неможливого. І верз якусь iншу нiсенiтницю. Я вимкнув.

Сьогоднi Кличко збираеться виступити в Полтавi. Мiлiцiя i МНС вже оточили будинок, в якому мае проходити зустрiч iз ним, i нiкого всередину не пускають. Вимкнули електрику й заявили, що будiвлю замiновано.

У Киевi опозицiя погодилася звiльнити для проiзду частину Грушевського i звiльнити КМДА. Але опозицiя – це одне, а протестувальники – зовсiм iнше! І майданiвцi виступили проти обiцянок опозицii. Украiнський дiм, Жовтневий палац i Будинок профспiлок звiльняти нiхто не збираеться. Знову пiшли чутки, що до Киева стягуються вiйська та черговий розгiн демонстрантiв запланували на понедiлок. Ганнi Герман у ii батькiвську хату в Львiвськiй областi кинули коктейль Молотова. Хата не згорiла, принаймнi повнiстю.

Бiблiотека Майдану почала передавати книги в сiльськi бiблiотеки. Цим займаються Мiла Іванцова, Галя Вдовиченко та iншi письменники i волонтери. У деяких селах начальство заборонило приймати книги з печаткою «Бiблiотека Майдану», i сказало: якщо директори сiльських бiблiотек вiзьмуть цi книги, то iх або звiльнять, або змусять вирвати сторiнки з печаткою бiблiотеки Майдану.

Спочатку МЗС Украiни розкритикував росiйського дипломата, який сказав, що Украiна де-факто вже федералiзувалась, а вчора Янукович заявив, що треба ще вивчити питання можливостi федералiзацii.

Ветерани вiйни в Афганiстанi пiдтримували Євромайдан, потiм частина з них оголосили перемир’я i пiшли, скривдженi тим, що до iхньоi професiйноi вiйськовоi думки не прислухаються «господарi барикад» на Грушевського. А вчора, мабуть, для того, щоб i iншi «афганцi» пiшли з центру Киева, Янукович заснував медаль «25 рокiв виведення радянських вiйськ iз Афганiстану».

У Сiмферополi побили американця Джеффрi Луббi за те, що його украiнський друг, який стояв поруч iз ним, на запитання, що вiн думае про Майдан, сказав, що повнiстю пiдтримуе протести.

А пiд Киевом селяни знайшли в полi труп чоловiка, одягненого, «як майданiвець» – iз синьо-жовтою стрiчкою на куртцi – i зi спотвореним обличчям.

Над селом свiтить дивно тепле сонце. Скоро Вiтя привезе мiшок дров i затопимо сауну. На вечiр – курка з картоплею та печеним пастернаком.




16 лютого


Ми в селi, прекрасний тихий ранок. Пiд вiкном валяються стiнки старих кухонних меблiв, замiнених восени, – з них Антон, Богдан i Тео робили будку для бродячого сiльського пса Рижика, який прибився до нас учора i, бiдолаха, думае, що тепер у нього е господарi. Пили вранцi каву з Лiзою, i вона згадала, як 7 лютого ходила на Майдан. Слухала проповiдь зi сцени. Священик розповiдав iсторiю дуже правильного i чесного хлопця, який захотiв усе-таки стати офiцером i пiшов до вiйськового училища. Вiн завжди носив iз собою чотки i у вiльний час читав Бiблiю. Решта курсантiв з нього смiялися, жартували. Одного разу хтось iз курсантiв украв у нього чотки i викинув. Потiм iх знайшли i принесли начальнику училища – генералу. Пiд час шикування всiх курсантiв генерал показав чотки i запитав: чиi вони? Цей курсант не без остраху за наслiдки вiдповiв: моi! І тодi генерал повернув йому чотки i сказав усiм присутнiм: той, хто готовий так смiливо захищати свою вiру, той так само смiливо захищатиме свою батькiвщину. Схоже, час дii цiеi притчi – пiзнiй радянський перiод.

Пiсля служби, в якiй брали участь трое священикiв УГКЦ, Лiза бачила, як вони спускалися по ескалатору до «Глобуса». Потiм бiля неi з’явився мешканець Майдану i довго розповiдав про те, що конституцiя дозволяе в кожному селi та в кожному мiстi встановлювати власну народну владу i брати в руки самоврядування та вiдповiдальнiсть. Потiм вiн почав давати листiвки перехожим людям, щоразу перевiряючи: кияни вони чи нi. Вiн пояснював, що листiвки – тiльки для киян. Лiзi вiн листiвку не дав.

Уночi сьогоднi повiльно тривав переiзд майданiвцiв iз мерii, перенесення речей. На Грушевського подiй було бiльше. Барикади трохи пiдтають через потеплiння. Радикали погодилися зробити проiзд у барикадах. Вiд влади приiхали два екскаватори. В цей же час до Грушевського прихильники Майдану на вантажних машинах i на причепах до легкових везли пiсок i вапно для змiцнення барикад. ДАІ намагалась iх зупиняти на пiд’iздах до центру, але, врештi-решт, i пiсок, i вапно довезли. Одночасно в барикадах робили проiзд для машин i КПП, звiдки регулюватиметься рух.




17 лютого


Учора снiдали з Лiзою в Андрiя i Люди Майструкiв, залишивши дiтям снiданок на кухнi. А сьогоднi пiдвезли до Киева iхнього сина Вовчика.

Поки iхали по Житомирському шосе до Киева, бачили, як мчить по зустрiчнiй Автомайдан: попереду потужний триколiсний мотоцикл iз розмаяним чорно-червоним прапором. За ним з десяток джипiв i седанiв, деякi пiдбитi, з трiснутими бамперами, iз ум’ятинами на боках. За ними слiдом – 5–6 машин ДАІ. Незабаром проiхали стоячий мiлiцейський патруль, який загальмував кiлька машин автомайданiвцiв, ще ближче до Киева – та ж ситуацiя. ДАІ намагаеться розбити протестнi автоколони на дрiбнi групи.

Пiсля обiду поiхали до Юри й Алiси в Лiсники. По всьому мiсту i на дорозi до Конча-Заспи i Обухова через кожнi 500 метрiв на узбiччi по двi-три машини ДАІ. Даiшники гальмують поодинокi авто з прапорцями Украiни. Ось так державний прапор е ознакою «антидержавноi дiяльностi».

Сьогоднi, як з’ясувалося, ми вiдсвяткували з Юрою й Алiсою нацiональний день Литви. Посидiли до пiв на дев’яту за вином, бiльярдом i читанням старих грамот i похвал Юри, де особливо видiлявся мандат на право пiдпису пiд рапортом комсомолу до 60-рiччя ВЛКСМ.

При передачi КМДА владi було багато незадоволених. А потiм, пiсля передачi, гурт людей у масках iз палицями пiднялися на 6-й поверх i почали громити кабiнети. Так i незрозумiло: чи були це провокатори, чи «Патрiот Украiни», якi здiйснювали помсту за своiх посаджених товаришiв iз Василькова?!

В iнфострiчцi повiдомлення про те, що украiнським олiгархам уже два мiсяцi за кордоном не дають кредитiв. Сумнiваюся.

Ближче до вечора спустився на Грушевського. Барикади розтанули, багато ополченцiв, особливо тi, що старшi, не приховують облич, ходять у касках, усмiхаються, знову дозволяють себе фотографувати роззявам i тим, якi щиро цiкавляться. Молода мама прийшла з сином рокiв 6-ти подивитися на почорнiлу вулицю. Ворота, якi позначили собою «великий прорив» у розблокуваннi Грушевського, вузькi, невиразнi, нiякi. І не мають сенсу, бо за ними все одно кордони «Беркута». Так що нiякого руху через них немае. В’iжджав один мiкроавтобус через отвiр першоi барикади. Часто-густо скарбнички з написом «Допомога постраждалим». За Украiнським домом, у його дворi – стук палиць – навчання якоiсь сотнi «Самооборони».




18 лютого


Учора ввечерi прийшла наша подруга Галя i принесла листiвки зi списком фiрм i товарiв, якi мають вiдношення до Партii регiонiв. Вечеряли. Галi налив коньяку, а ми з Лiзою допивали гарне iталiйське вино. Доiдали курку, приготовлену напередоднi в селi. Лiза говорила, що ii турбуе доля спiвробiтникiв «Киiвхлiба», якщо iхнього хлiба не купуватимуть. Потiм Галя почала лаяти Новохатька за лист проти УГКЦ, тут уже я виступив на захист мiнiстра, нагадавши, що лист пiдписав Кохан, а Новохатько був у цей час в Австрii. Але закiнчили ми бiльш-менш мирно, домовившись, що наступного тижня ми з Тео заберемо лiжко у Галi, розберемо, прив’яжемо до багажника на даху i спробуемо перевезти в село. Це було вчора, а здаеться, через сьогоднiшнi подii, що все це було колись давно.

Уранцi я, нарештi, подзвонив у Брусилiвське вiддiлення мiлiцii, щоб узяти номер телефона «злочинця», який знищив сп’яну за кермом своеi «Лади» моi ворота. На тому кiнцi взяли трубку. Я запитав: «Це вiддiлення мiлiцii?» Менi ввiчливо i квапливо вiдповiли: «Так, вибачте, але ми дивимось Раду!» І поклали трубку. Навiть не подумали, що хтось може просити про допомогу або заявити про злочин.

Сьогоднi я платив по рахунках, купував у «Хакерi» модем для Wi-Fi до комп’ютера Антона, пройшовся по Майдану, озираючись на дим вiд знову запалених шин. Чекав дзвiнка вiд Марка Саньоля, що прибув, а вiн нiяк не дзвонив. Я пiд’iхав до Петi, й звiдти сам дозвонився до Марка. Вiн був iще в аеропорту. А навколо Ради зранку йшов мiтинг за повернення до Конституцii 2004 року, починалися першi сутички, «Беркут» виводив на передову «тiтушок». І ось уже до другоi ситуацiя загострилась. Активiсти захопили та пiдпалили офiс Партii регiонiв. «Беркут» кидав гранати i стрiляв iз даху i з землi гумовими кулями. Самооборона захопила Будинок офiцерiв i занесла туди поранених i вбитих. Убитих на 4-ту годину було трое, похорон вiдправляв священик Киiвського патрiархату. Іншого священика Олександра спiймали «тiтушки» i побили, зламали йому руку. Вiйна набирала обертiв. У новинах говорили, що хтось iз кимось веде переговори у президента, i одночасно про те, що президентський лiтак злетiв у Борисполi й президент утiк.

Коли я ходив по Хрещатику, неподалiк заклопотано ходили iншi перехожi з мобiльниками, притиснутими до вух. Хлопець, поруч iз яким я йшов: «Що, за 250 гривень? За 250 гривень ти пiдтримуеш цих пiдарiв?! Ну добре! Звiльнишся – подзвони!» Жiнка на Прорiзнiй: «Що? Побили? Кого? Комунiстiв? Це добре!!!»

Я зараз у лiтаку. Мала зi мною летiти Наталiя Гуменюк iз Громадського ТБ. Не полетiла. Їй треба бути там, на Суворова. Метро не ходить. Зупинили годинi о шiстнадцятiй. Коли я дзвонив Лiзi з лiтака, вона збиралася додому – сказали всiм роз’iхатися по домiвках. «Беркутiвцi» атакували верхнi барикади Майдану, на Майдан вiдступили близько 5000 осiб. Вевешники оточили Украiнський дiм. Що з Жовтневим палацом? Депутати вiд опозицii йшли з Ради вниз на Майдан. Будинок профспiлок? Схоже, що сьогоднi до вечора, до моменту, коли я опинюся на зустрiчi, присвяченiй Украiнi, в замку Елма, все може скiнчитись. Але скiнчитися воно не може. Воно може призупинитися, бо Украiна – це не тiльки киiвський Майдан. Що буде далi? Розпуск парламенту, оголошення нових виборiв через пiвроку, зняття недоторканностi з опозицiйних лiдерiв i iхнiй арешт?! Ще не було в краiнi такого iдiота-президента, який змiг радикалiзувати один iз найбiльш толерантних народiв!

Ось тобi й амнiстiя, i перемир’я, пiд час якого з’явилися добрi новини: про папугу Жако, який спiвае гiмн Украiни i знае, як вiдповiдати на слова «слава Украiнi!».

А Марiя Матiос сьогоднi зранку бiля Ради, бачив ii в «стрiмi» бiля «самооборонцiв».




19 лютого


У Киевi пiдраховують убитих, поранених i зниклих. Серед зниклих – Степан Хмара, дисидент, який вiдсидiв багато рокiв у ГУЛАГу за антирадянську дiяльнiсть. Вiн вийшов, щоб iти на Майдан, i пропав. Нiч вiйни перетворила центр на руiни. Досi димить i догоряе Будинок профспiлок. Там обвалилося перекриття мiж 5-м i 4-м поверхами, там, за словами депутата Соболева, перебувало бiльше сотнi тяжкопоранених i начебто 40–50 iз них загинуло, згорiло. Новини заповненi «фейками» про те, що Анатолiй Гриценко закликае майданiвцiв до капiтуляцii, про те, що Захарченко подав заяву про вiдставку, про те, що ЄС завтра оголосить санкцii проти влади. Одна новина, – не знаю, чи правдива, повiдомила, що вночi таки говорили Путiн i Янукович, i потiм Путiн сказав, що нi порад Януковичу, нi грошей не дасть.

А почалася ця «кривава лазня» з мирного походу до парламенту, щоб змусити парламентську бiльшiсть поставити на голосування конституцiйний акт, який Рибак навiть вiдмовився рееструвати. Потiм почалося штовхання, яке переросло в рукопашну, i дуже скоро до Будинку офiцерiв занесли перших трьох убитих майданiвцiв. «Беркут», пiшовши в контратаку, знiс барикади на Грушевського, вiдвоював Украiнський дiм i Жовтневий палац. Одночасно «беркутiвцi» почали тиснути з Інститутськоi, змушуючи майданiвцiв вiдступати вниз. Вiдступаючи, протестувальники зiйшлися на Майданi – iх було тисяч вiсiм. Вони почали палити все, що горить, аби створити вогняну стiну. Всю нiч iшли боi та стрiлянина. Хто стрiляв по «беркутiвцях» – незрозумiло. Вони кажуть, що п’ятеро з них були вбитi снайперами в голову i в шию. Хто стрiляв по майданiвцях, якщо МВС заявляе, що «Беркут» не користувався вогнепальною зброею?! Те, що МВС бреше, це одне, але iнше менi здаеться правдою – те, що паралельно з «Беркутом» iснуе якась група в цивiльному, яка i стрiляе зi снайперських гвинтiвок i зi звичайних пiстолетiв i автоматiв. Близько першоi години ночi вони зупинили машину з журналiстом «Вiстей» Веремiем на моему кутку – на розi Володимирськоi та Великоi Житомирськоi – i, побивши журналiста, потiм вистрiлили йому з пiстолета в груди. Вiн помер у лiкарнi. Лiкарнi тепер переповненi. Багато поранених ховаються у знайомих i незнайомих людей. Іти до лiкарнi бояться, адже мiлiцiя вже багато разiв викрадала з лiкарень поранених демонстрантiв. Їх просто перевозили в СІЗО, не надаючи нiякоi медичноi допомоги.

Михайлiвський монастир i Олександрiвський костел, як i ранiше, пускають тих, хто хоче сховатися. Кияни несуть iжу на Майдан. Несуть дрова. Майдан просить склянi пляшки для коктейлiв Молотова i дощовики – водомети поливають першi ряди протестантiв – i все, що горить. Тепер протестувальники захопили, а якщо точнiше – зайняли Головпоштамт i консерваторiю. Дiти сидять удома, школу скасовано. Метро не працюе другий день, зупинилося вчора пiсля 16:00. Офiцiйна версiя – влада боiться терактiв у поiздах метро. Багато людей цього вечора не дiсталися додому. У нас ночував хiпi Саша – друг Габрiели. Габi рвалася разом iз Сашком до якоiсь лiкарнi допомагати.

Янукович мовчить. Мудак! Учора ввечерi майданiвцi спалили киiвський офiс Партii регiонiв, там у вогнi згорiла людина, розбили або спалили кiлька машин регiоналiв. Потiм зловили депутата Партii регiонiв Дмитра Святаша, який вже два роки вiдмовляеться вiддати кредит у 100 млн доларiв банку Париба. Вiн страшенно перелякався, просив майданiвцiв його не вбивати. Не вбили. Поприскали на нього газом iз балончика й вiдпустили.

Ненависть зашкалюе. Вона народилася з простоi «нелюбовi» до чужоi й далекоi «донецькоi» влади, але якось занадто швидко переродилася в ненависть, i тепер вона вируе на Захiднiй Украiнi, в Одесi, в Черкасах та iнших мiстах. А Крим знову кричить Росii, щоб вона забрала його собi.

Путiн злий: Украiна зривае Олiмпiаду. Свiт бiльше стежить за Киевом, нiж за Сочi. А сьогоднi на старт не вийшли украiнськi лижницi – на знак протесту проти кровопролиття.




20 лютого


Росiя хоче вiйни в Украiнi. Медведев сьогоднi заявив, що Росiя виконае свою обiцянку дати грошi, тiльки якщо буде легiтимний i ефективний уряд i тiльки коли Янукович перестане дозволяти демонстрантам «витирати об себе ноги».

Сьогоднi загинув викладач Католицького унiверситету у Львовi й ще кiлька десяткiв людей. Снайпери стрiляють навiть у дiвчат-медсестер, одну з них – Лесю – поранили в шию. Селяни зупиняють на трасах автобуси з «тiтушками» i вевешниками, вевешники здаються Майдану, якийсь пiдполковник здався i присягнув украiнському народовi на Майданi. Годованець Вiктора Ющенка, дитячий омбудсмен при Януковичi Павленко заявив про вiдставку. Голова Киiвськоi мiськоi адмiнiстрацii Макеенко заявив про вихiд iз Партii регiонiв, мери мiст б’ють портрети Януковича. Чутки одна страшнiша за iншу, але i реальнiсть страшна – сьогоднi на Михайлiвськiй площi вбили двох даiшникiв. Навiщо? Кому це треба? Це явно рука Москви, що пiдштовхуе до военного стану. А европейськi мiнiстри закордонних справ уже три години сидять у Януковича та умовляють його пiти на переговори.




21 лютого. П’ятниця


Нiхто не святкуе перемогу. Перемоги досi немае i, напевно, не може бути. Украiна вже програла. Бiльше сотнi громадян Украiни, включаючи студентiв, викладачiв унiверситетiв, жiнок, убитi. Черговi переговори мiж Януковичем i опозицiею дають сподiвання, але тiльки запеклим оптимiстам. Так. Папери про умови «розв’язання конфлiкту», а точнiше «припинення военних дiй» Янукович пiдписав. Достроковi вибори призначено на грудень. Значить, до грудня Янукович, на совiстi якого бiльше сотнi вбитих i бiльше п’ятисот поранених, залишаеться президентом i напевно братиме участь у дострокових виборах. Для учасникiв протестiв цей договiр нiчого не означае. Лiдери опозицii, хоч як би вони старалися мати самовпевнений вигляд, Майдан не контролюють. До iхньоi думки прислухаеться не бiльш нiж 30 вiдсоткiв протестувальникiв. Але всi чудово розумiють, що потрiбен мир. Не перемир’я, яке обов’язково призводить згодом до нових военних дiй, а мир. Краiна ще iснуе, хоча саме поплiчники Януковича намагаються ii розколоти. Голова парламенту Криму вже побував у Москвi, де заявив про бажання жителiв Криму знову стати пiдданими Росii. Реакцiя кримських татар не змусила себе чекати. Татарський народ, що депортований iз Криму за Сталiна i повернувся на iсторичну батькiвщину тiльки на початку 1990-х рокiв пiсля оголошення незалежностi Украiни, готовий будь-якими способами й методами боротися проти повернення пiвострова пiд владу Москви. У Харковi, великому мiстi на сходi краiни, мiсцевий губернатор збирае з’iзд депутатiв пiвдня i сходу Украiни, щоб обговорити можливiсть вiдокремлення вiд Киева. Краiну трясе, ii рвуть на частини, але Янукович цього не помiчае. Його цiкавить тiльки одне питання: як залишитися при владi? Тепер уже питання стоiть про те, щоб залишитися при владi до дострокових виборiв.




22 лютого


Учора вдень Янукович пiдписав домовленiсть iз опозицiею про достроковi президентськi вибори в груднi та про повернення до Конституцii 2004 року, яка урiзае президентськi повноваження до мiнiмуму i робить прем’ер-мiнiстра головною фiгурою. Свiдки переговорiв – мiнiстри закордонних справ Нiмеччини i Польщi – пiдписали договiр, а представник Путiна вiдмовився. Пiзнiше вiн у якомусь iнтерв’ю обiзвав цей договiр «нiкчемним папiрцем». А теж учора, але вже пiзно ввечерi, Янукович утiк iз Киева. Начебто вилетiв до Харкова разом iз найближчим оточенням. Звiдки вiн мiг вилетiти – незрозумiло. Бориспiль заблоковано Автомайданом i майданiвцями, там пiд’iзд до аеропорту перекритий. Може, з Жулян? Сьогоднi в Харковi вiдбудеться з’iзд депутатiв усiх рiвнiв Пiвденно-Схiдноi Украiни, включаючи депутатiв Криму та Севастополя. Вiдокремлюватимуть себе вiд Украiни, тобто вiд Киева. Напевно, вiн там виступатиме i його буде на цьому збiговиську обрано президентом Пiвденно-Схiдноi Украiни. Історiя повторюеться. 2004 року пiсля програшу в третьому турi президентських виборiв вони провели такий же з’iзд у Северодонецьку. Потiм Янукович ходив на допити в прокуратуру i щоразу боявся, що його там заарештують.

Незрозумiло, чому вiн так рiзко втiк. Навiть не заiхав у свое Межигiр’я!

Пiд Киевом горiла дача кума Путiна Вiктора Медведчука, теж безнадiйного i нiколи не прохiдного кандидата в президенти, який, коли був головою Адмiнiстрацii Президента Кучми, намагався змiнити конституцiю так, аби президента обирав не народ, а парламент. Знав, що народ його нiколи не обере.

На сайтi президента з’явився указ про оголошення 22 i 23 лютого днями жалоби за загиблими в результатi масових акцiй протесту. Там же написано, що в зв’язку з трауром скасовуються розважально-концертнi заходи. Тодi як можна проводити цей цирк пiд назвою «з’iзд депутатiв усiх рiвнiв»?

Із Партii регiонiв почали виходити депутати. Радники президента теж пiшли у вiдставку. А студенти зайняли без бою Мiнiстерство освiти i науки та стали вимагати зустрiчi з мiнiстром Табачником. Ранiше вони просто вимагали вiдставки мiнiстра i його заступникiв. Тепер хочуть припинення навчального процесу в краiнi доти, поки полiтична ситуацiя не стабiлiзуеться.




24 лютого


Уранцi вмивався й подививсь уважно в дзеркало. Здаеться, що за останнi три мiсяцi я постарiв рокiв на п’ять. Уранцi я довше вмиваюся холодною водою, щоб прийти до нормального стану. Першi два мiсяцi я прокидався кiлька разiв уночi та прислухався до тишi, а рано-вранцi з побоюванням пiдходив до вiкна нашоi квартири на четвертому поверсi й дивився у двiр, де я завжди залишаю свою машину. Щоразу думав, що ii вже спалили або вибили в нiй фари i скло. На нашiй вулицi за цей час спалили одну машину, а кiлька iнших пошкодили. Зрештою, всi сусiди почали ховати своi машини, i мiй автомобiль опинився единим, припаркованим у дворi. А потiм настала байдужiсть. Нi, я все так само вранцi та вночi пiдходжу до вiкна i дивлюся вниз, але менi вже не страшно. Я втратив вiдчуття, що машина являе собою якусь цiннiсть. Цiннiсть, едину i головну, становить людське життя. Саме цiею «валютою» – людськими життями – Украiна заплатила за нову спробу почати себе будувати заново, очиститися вiд аморальностi й корупцii. Бiльше ста людей загинули, сотнi пораненi, десятки вважаються зниклими безвiсти. Поки що числяться зниклими i президент зi своiм найближчим оточенням. Але вони живi, у них нiхто не вiдбирав найцiннiшого – життя. Вони ховаються, намагаються втекти з краiни. Їх уже оголосили в розшук. Вперше в Украiнi з’явилися справжнi державнi злочинцi! Щоправда, пишатися тут нiчим. Пiд впливом украiнських протестiв заарештували президента i в Боснii. Багато хто думае, що чесних полiтичних дiячiв узагалi не бувае.

Парламент працюе без перерви. Формуеться нова влада, новий Кабiнет мiнiстрiв. Один iз лiдерiв протестiв – Степан Кубiв – був призначений головою Нацiонального банку, член партii Вiталiя Кличка «Удар», колишнiй соратник Вiктора Ющенка – Валентин Наливайченко став головою Служби безпеки Украiни. Звiльнено у вiдставку суддiв Конституцiйного Суду, якi ухвалювали потрiбнi рiшення за вказiвкою Януковича. Йде чистка краiни, але поки що в основному очищаеться влада тiльки в Киевi.

Кiлька днiв тому звiльнили Юлiю Тимошенко. Сам факт ii звiльнення викликав ейфорiю у ii вiрних прихильникiв. Коли вона, сидячи в iнвалiдному крiслi, виступала зi сцени киiвського Майдану, багато хто з моiх друзiв, та й я сам, вiдчули очiкуване розчарування. Їi довга промова складалась iз фраз i смислiв, що належать Помаранчевiй революцii, що належать минулому. Краiна опинилася попереду, а Тимошенко залишилася в не дуже далекому минулому. Майже три роки, проведенi нею в ув’язненнi, вiдiрвали ii вiд реальностi. Багато iй i досi довiряють. Багато iнших не вiрять в ii щирiсть, вони бояться, що вона знову пiде у владу i знову почнеться «перетягування каната». Їi бажання «перетягнути» на себе всi повноваження, всю владу в краiнi, бажання ухвалювати навiть дрiбнi рiшення особисто й самостiйно – все це схоже на ознаки психiчного розладу. Повернення до Конституцii 2004 року, схвалене парламентом, ii не дуже влаштовуе. Але вона про це вже нi слова. Це коли ще сидiла пiд охороною в лiкарнi, вона давала вказiвки опозицii та вимагала, щоб посаду президента залишили сильною i важливою, з усiма повноваженнями, якими володiв Вiктор Янукович. У чомусь вони схожi – Тимошенко i Янукович. Нi, вона, звичайно, розумнiша, елегантнiша, демократичнiша. Але любов до авторитаризму в них однакова. Щоправда, Юлiя Тимошенко вмiе себе iнодi стримувати, а Янукович не мiг.

Уже наступного дня пiсля ii виступу перед парламентом зiбрався мiтинг iз гаслами: «Юлi – волю, але не владу!»

Може, через вiдчуття, що шанси у Юлii Тимошенко стати головною дiйовою особою в Украiнi не стовiдсотковi, росiйський прем’ер-мiнiстр Медведев раптом заговорив про те, що Росiя не визнае новий уряд. Путiн до Тимошенко ставився завжди позитивно, навiть щоразу пiд час особистоi зустрiчi вимагав у Януковича ii звiльнити. З нею йому було б легко домовитися про майбутнi полiтичнi та економiчнi вiдносини Украiни i Росii. Якщо главою украiнськоi держави стане представник нацiоналiстичних сил, нормалiзувати вiдносини з сусiдньою державою Украiнi буде складно. Нiяких заяв не робить i посол Украiни в Росii, а Росiя свого посла з Украiни взагалi демонстративно вiдкликала, щоб показати свое ставлення до перемоги Майдану.

Що буде далi? Украiнi поки що не до Росii, хоча питання можливого военного втручання Росii в Криму хвилюе дуже багатьох. Крим – це единий дiйсно проросiйський регiон, в якому тiльки кримськi татари е украiнськими патрiотами. Кримських татар близько 300 тисяч. В основному росiйськомовного слов’янського населення близько пiвтора мiльйона. Але Крим уже визнав законнiсть новоi влади. Навiть мiський голова Севастополя виступив за налагодження вiдносин iз Киевом. Партiя регiонiв «насолила» практично всiм регiонам Украiни. У Криму, як i по всiй Украiнi, на всi важливi державнi посади, навiть на посади районних прокурорiв i начальникiв податкових iнспекцiй було призначено людей iз Донбасу – батькiвщини Януковича i його партii. В Донбасi понад 7 мiльйонiв жителiв. Партiя регiонiв налiчуе офiцiйно бiльше одного мiльйона членiв. Але в основному це партiя «мертвих душ». Гоголю б вона дуже сподобалась. Гоголiвський ревiзор iз легкiстю б накупив собi цих вiртуальних членiв партii, прийнятих цiлими шахтами, заводами, фабриками.

Украiнцi на заходi шкодують, що нова влада не хоче заборонити Партiю регiонiв або комунiстичну партiю, як це вiдбулося в Литвi чи Естонii. Влада каже, що це недемократично. У той же час на сходi росiйськомовнi украiнцi вимагають заборонити радикальну нацiоналiстичну партiю «Свобода», лiдер якоi Олег Тягнибок був одним iз трьох лiдерiв опозицii, якi брали участь у переговорах iз Януковичем. Тепер, коли Генеральним прокурором краiни призначено представника партii «Свобода», багатьом жителям сходу Украiни може бути страшно. Особливо, якщо вони е державними службовцями, що мають за собою корупцiйнi грiхи. Таких державних службовцiв – корумпованих, багатих, iз триповерховими вiллами та парками дорогих автомобiлiв по всiй краiнi тисячi. Але на Захiднiй Украiни вони бояться менше. Вони думають, що як украiномовнi громадяни мають якiсь пiльги у нацiоналiстiв. І дiйсно е небезпека, що нова влада перш за все шукатиме ворогiв не на своiй територii, а на територii Партii регiонiв. Але заради справедливостi треба визнати, що парламент нинi працюе i ухвалюе рiшення завдяки тому, що бiльше сотнi депутатов вiд Партii регiонiв продовжують працювати в ньому. Без Партii регiонiв не було б «конституцiйноi бiльшостi», яке легiтимiзуе ухваленi тепер парламентом рiшення. Партiя регiонiв вiдмовилася вiд Януковича, звинувативши у своiх проблемах саме його i його найближче оточення.




25 лютого


Дзвонив Андрiй Майструк iз села. У Брусиловi вiдбувся мiтинг iз вимогою вiдставки голови районноi державноi адмiстрацii Шпаковича. Вiн прийшов на мiтинг iз заявою про вiдставку в руках. Вiдразу на все погодився. Йому давно хочеться на пенсiю. Вiн уже був на пенсii, коли люди Януковича його витягли звiдти i знову змусили взяти керiвництво районом у своi руки. У 2001-му за Кучми вiн допомiг менi провести перший в Украiнi районний лiтературний фестиваль, на який приiхало тодi вiсiм письменникiв, зокрема учасники нинiшньоi революцii брати Капранови. Ми влаштували виставку украiнськоi книги в Будинку творчостi молодi та гала-виступ письменникiв у Будинку культури. Капранови надрукували афiшi, якi мiсцева влада розклеiла по всьому 8-тисячному Брусилову. На виставку прийшло близько 500, а на виступи письменникiв – бiльше двохсот. Не вистачало мiсць, люди стояли. Було багато молодi. Наступний голова адмiнiстрацii, поставлений вiд iменi Ющенка, нiчого такого робити не хотiв.

Росiйський письменник-фантаст украiнського походження Лук’яненко заявив у Москвi, що на знак протесту проти «украiнського фашизму» забороняе перекладати своi книги украiнською мовою! Шизофренiя у важкiй формi. Написав йому вiдповiдь:

«Пане Лук’яненко. Кажуть, що ви – письменник-фантаст. Дивно, що вашоi фантазii не вистачае, аби зрозумiти небажання украiнського народу жити в системi тотальноi корупцii та безграмотноi влади, яка залишила на пам’ять про себе розграбовану краiну й цiлковитий нуль грошей на державному казначейському рахунку. Оцiнюючи ступiнь вашоi стурбованостi подiями в Украiнi, буду радий у майбутньому прочитати ваш бiографiчний роман, присвячений долi вашого колеги-письменника Вiктора Януковича. Якщо вiн добереться до Росii, ви мусите обов’язково подружитися з ним, i тодi вiн вам розповiсть дуже багато фантастично цiкавих деталей свого життя та дiяльностi. Два фантасти такого рiвня, як ви i вiн, не зможуть не подружитися! Вiн, до речi, зможе вам пiдказати ще кiлька прiзвищ поетiв i прозаiкiв, яких варто б заборонити до видання в Украiнi».




26 лютого


А краiнi поки що далеко до стабiльностi. З Нацiонального банку Украiни, що перебувае нинi пiд охороною «Самооборони Майдану» – добровольцiв, якi брали участь у протестах, – вже декiлька разiв самi спiвробiтники банку намагалися вивезти золото, величезнi суми доларiв i украiнськоi валюти. Востанне намагалися вивезти чеки на кiлька мiльйонiв доларiв. Якщо це вiдбуваеться в Киевi, то неважко собi уявити, що вiдбуваеться в провiнцiйних мiстах i регiональних центрах. Хоч як дивно, в Донецьку ситуацiя пiд контролем у губернатора, призначеного Януковичем, той визнав нову владу. При цьому вiн прекрасно розумiе, що на посадi губернатора вiн проживае зараз останнi днi. Так, у Донецьку проходять мiтинги проти нацiоналiстiв, проти Майдану, але порядок дотримуеться, на вулицях присутня мiлiцiя, яка захищае нечисленних прихильникiв Євромайдану вiд агресивно налаштованих громадян, якi чомусь вирiшили, що найближчим часом мiсто буде фiзично окуповано жителями Захiдноi Украiни.

Параноя присутня скрiзь. Не тiльки в Криму i в Донецьку.

У Киевi мiлiцii майже не видно. Кiлька ночей тому я iздив на машинi по мiсту i почувався немов на зйомках апокалiптичного фiльму. Жодноi патрульноi машини ДАІ, жодноi мiлiцейськоi машини. Зате через кожнi п’ятсот метрiв у рiзних районах мiста стояли по 50, по 70 озброених довгими дерев’янимi кийками чоловiкiв i хлопцiв, якi напружено вглядалися в кожну машину, що проiжджала повз них. Деякi машини вони зупиняли i з’ясовували особи водiя та пасажирiв. Я був у машинi сам. Напевно, тому мене жодного разу не зупинили, але дуже напружено проводжали поглядами. Цi патрулi ходять по нiчних вулицях i сьогоднi. Вони стежать, аби нiхто не пiдпалював машини, щоб на вулицях iхнiх районiв було спокiйно. За останнi кiлька ночей цi патрулi зловили кiлька квартирних злодiiв i передали iх у мiлiцiю. А вчора на вулицях мiста з’явилися спiльнi автомобiльнi патрулi: одна машина ДАІ i одна машина добровольцiв iз Автомайдану. Що мене вразило i порадувало, так це те, що над обома машинами майорiли прапорцi Автомайдану.




27 лютого


Сьогоднi ввечерi кiлька годин ходив по Хрещатику i Майдану, заходив до мерii, до наметiв, спiлкувався, пив чай, iв «майданiвську» кашу, зустрiв Костя, сина друга, що займаеться торгiвлею папером, у якого ДАІ намагаеться досi забрати права за «незупинку на вимогу спiвробiтникiв ДАІ» i за участь в Автомайданi в днi, коли Костя насправдi не було в краiнi – в цей час вiн перебував у вiдрядженнi в Китаi!

Сьогоднi зранку з iншими експертами зустрiчалися в Фондi Ахметова, вирiшували: продовжувати чи закривати стипендiальну програму для письменникiв. Удруге пiднiмаеться це питання. Вперше, минулого року, проблема виникла через публiчнi заяви одного поета, який вiдмовився «брати грошi вiд Ахметова, у якого руки по лiкоть у кровi». Цього разу просто обговорювали сформовану ситуацiю та ii вплив. Були присутнi й стипендiати, серед яких Марина Гримич, Катя Бабкiна, Олег Шинкаренко. Навiщось колеги перевели розмову на тему нестачi лiтературних премiй у краiнi. Говорили про те, що треба займатися пiаром стипендiатiв та iхнiх книг, друкуванням альманахiв i каталогiв. Нiсенiтниця! У краiнi хаос. У Криму збройне захоплення будiвлi Кабмiну i Верховноi Ради. Начебто з’явився Янукович. Цього разу в Росii. Боксер Валуев приiхав до Севастополя. До Сiмферополя летить делегацiя Татарстану (напевно, домовлятися з Чубаровим вiд iменi Путiна), а кримськi татари органiзовують загони «самооборони» вiд Росii.

Невесело зовсiм. Ольга Богомолець та Петро Порошенко вiдмовилися вiд посад в урядi. Коалiцii ще немае, хоча мали оголосити сьогоднi. Тривожно на душi. Вчора теж було тривожно, але якось легше.

Годинi об 11-й вечора вiдчув дикий i дивний голод – захотiлося iсти чорний хлiб. Добре, що хлiб удома був, i я з’iв три скибки з пастою з червоного перцю.

В iнтернетi з’явився ролик, на якому солдати «Беркута» несуть обезголовлений труп учасника протестiв. Одночасно козак Михайло Гаврилюк, якого спецназiвцi недавно роздягли на 20-градусному морозi догола просто на вулицi Грушевського, сказав, що пiд час подiй бiля Марiiнського пропало близько 50 учасникiв протестiв, двом iз них вiдрiзали голови. Такого жаху ще у нас в краiнi не було. Це не просто середньовiччя! Хоча замки втiкача-президента, його генпрокурора та iнших близьких соратникiв показують, що середньовiччя iм дуже близьке по духу.




28 лютого


О 3 годинi ранку до входу в музей iменi Ханенкiв по Терещенкiвськiй, 17 пiдiйшли дванадцять «самооборонцiв». Почали стукати в дверi руками та палицями i вимагати охорону вiдчинити й передати музей пiд охорону «Самооборонi». Охорона музею вiдмовилася. «Самооборонцi» сказали, що почекають трохи, а потiм виламають дверi. Через хвилин десять приiхало двi машини з десятком чи то автомайданiвцiв, чи то iнших представникiв Євромайдану. Матом переговорили з першими «самооборонцями», вiдвели iх вiд музею. Потiм машини поiхали, а дядьки, що приiхали на них, пiшли разом iз «самооборонцями» в бiк вулицi Толстого.




1 березня!


Перший день весни, але нiхто про це не думае. Ми в селi. Приiхали вчора ввечерi. На виiздi з Киева головний пост ДАІ був порожнiй – жодного мiлiцiонера, жодноi машини, вiкна темнi. А ще тижня пiвтора тому там стояли десятки автоматникiв, гальмували всi мiкроавтобуси i мiнiвени, перевiряли багаж. Час перевiрок скiнчився. Той, хто хотiв усiх перевiряти, вчора дав прес-конференцiю в Ростовi-на-Дону. І вся Росiя разом iз Украiною слухала просторiкування б/у президента, в якому цей недалекий чоловiк показав усiм свою ще бiльшу недалекiсть, роблячи заяви типу: «Украiна – наш стратегiчний партнер». Гадаю, в Москву його не пустили, щоб потiм не проводити дезiнфекцiю. Своею присутнiстю в Росii вiн, звичайно, «замазуе» Путiна, але тому все одно. Головне: вiн, Путiн, оголошуючи про легiтимнiсть «президента» Януковича, може захопити Крим, що вже де-факто i зробив. Добре, що украiнська влада не вiддала нiяких вiйськових наказiв. Окупацiя тиха, але жорстка, на очах в усього свiту. Лавров та iншi говорять: «Де окупацiя, яка агресiя???», – а Путiн заявляе, що вже давно хотiв увести вiйська. Ну, ввiв iз порушенням мiжнародного права. Що буде далi? Кримськi татари не визнають уряду АРК Аксьонова, якого обрали в захопленому парламентi за вiдсутностi кворуму i пiд дулами автоматникiв у формi без розпiзнавальних знакiв. Сьогоднi урядовий квартал Сiмферополя оточено, на вулицях автоматники i кулеметники. 10:20 ранку – щойно повiдомили: вiдновлено телефонний зв’язок iз Кримом. Але захоплено всi украiнськi вiйськовi аеродроми.

Увечерi без дiтей ми сходили на чай до Люди i Андрiя Майструкiв. Вони дивилися ТВ, засiдання росiйськоi Ради Федерацii, яка голосувала одноголосно за введення вiйськ на територiю Украiни! Для «нормалiзацii полiтичноi обстановки». Лiза майже плакала. У мене настрiй опустився на рiвень Марiанськоi западини. Я iх попросив переключити або вимкнути ТВ. Інакше – зупинка мозку, а потiм – зупинка серця.

«Треба пустити по Украiнi шапку й зiбрати стiльки грошей, щоб вiдкупитися вiд Путiна!» – запропонував Андрiй Майструк. Хороша iдея. Але йому потрiбнi не тiльки грошi! Йому потрiбно все! Тому на Украiнi вiн не зупиниться.




2 березня


Усе ще в селi. О 6-й ранку за вiкном було туманно по-осiнньому. Думав про те, що завтра менi, як члену журi, треба надсилати результати голосування по «Русской премии» в Москву. Надiслати – надiшлю, але навряд чи я поiду туди на вручення в квiтнi. Пишайся, Росiе! Твоi полiтичнi туристи-нацiоналiсти, точнiше – члени найбiльшоi групи неонацистiв у свiтi «Российского национального единства», повiсили росiйський прапор на ОДА Харкова, «героем» виявився росiянин, житель Москви. Одночасно побили евромайданiвцiв, ставили iх на колiна i обмазували обличчя зеленкою. Письменник Сергiй Жадан вiдмовився ставати на колiна. Його побили битами по головi. Тепер вiн у лiкарнi. У Киевi вночi вбили трьох даiшникiв, якi зупинили машину без номерiв. Нiхто не знае, скiльки зброi тепер гуляе по краiнi.

Лiза хотiла на снiданок хлопчакам робити сирники. Я запропонував перепелинi яйця. На тому i порiшили.

Через хвилин двадцять почне засiдати парламент. Я тепер добре знаю, що таке «офiцiйнi» панiчнi чутки пiд час военних дiй. Навiть читаючи рядок новин в iнтернетi, вiдчуваеш, де бiльш правдива iнформацiя, а де психiчна атака на мозок i уяву.

Учора Андрiй Майструк при менi набирав по телефону знайому в Севастополi. Вона розповiдала, що в мiстi все спокiйно, але по телевiзору показують жахи. Потiм я дзвонив Енверу Ізмайлову – моему друговi, кримському татарину i кращому джаз-гiтаристу Украiни. Як виявилося, вiн у Киевi. Вiдразу захотiв, щоб ми зустрiлися цього вечора.




3 березня


Снiжок на асфальтi. Легкий подих зими, що вiдступае. О 7-й ранку з кухонного вiкна спостерiгав об’еднаний патруль мiлiцii та «Народноi самооборони». Спокiйно пройшли вони вчотирьох по Рейтарськiй у бiк Львiвськоi площi.

Учора Лiза розповiла, що 20 лютого наш син Тео пiдiйшов до неi i сказав: «Мамо, я думаю, що я маю бути на Майданi. Можна, я пiду?» Лiза вiдповiла: «Якби ти був на три роки старший, я б здивувалася, що ти не там. Але тобi 15 рокiв, i ми всi залишимося вдома».

Двi ночi та один повний день у селi трохи додали сил i бадьоростi. Ходив у суботу на сiльську пошту – думав купити горiлки-хрiновухи. Але цього разу ii на поштi не виявилося. Всi iншi продукти – як зазвичай: соняшникова олiя, рибнi консерви, гречка, маргарин… А я так хотiв купити на поштi пляшку горiлки й поштову марку, попросити погасити марку просто на горiлчанiй етикетцi й подарувати комусь на пам’ять. Раптом краiна стане цивiлiзованою, i в сiльських поштових вiддiленнях перестануть продавати алкоголь? Не вiрю!!! Щось же мае залишитися вiд минулого. Щоправда: чим менше його залишиться, тим краще!

Лiза спокiйно вiдреагувала на появу супутникового ТБ в нашому сiльському будинку. Я пояснив: зробив це, думаючи, що всiм нам або всiм iм доведеться переiхати в село, якщо ситуацiя стане серйознiшою й небезпечнiшою. Лад i спокiй у Киевi вiдносно оманливi. На руках у людей з’явилося багато зброi. Пожвавилися бандити й квартирнi злодii.

У недiлю ввечерi ми на машинi поверталися додому до Киева з нашого сiльського будинку. Коли пiд’iжджали до мiста, як завжди, я зменшив швидкiсть перед контрольно-пропускним пунктом ДАІ. Виникло бажання побачити мiлiцiонерiв, якi в звичайний час стоять тут й iнодi зупиняють машини. Але, як i в п’ятницю ввечерi, коли ми виiжджали з мiста, на КПП нiкого не було. У самiй будiвлi не горiло свiтло. Тiльки бiля вiйськового намету, встановленого по iнший бiк траси вiд КПП, стояли кiлька «самооборонцiв» у зелених мисливських куртках. Без зброi та без мiлiцейського смугастого жезла. Вiдсутнiсть мiлiцii, хоч ii особливо нiхто й не любить у краiнi за корупцiю, вселяе вiдчуття, що закон у краiнi теж вiдсутнiй. Одначе всi цi страхи останнiми днями вже нiкого не турбують. Окупацiя частин Кримського пiвострова росiйськими вiйськами лякае набагато сильнiше.




4 березня


Усю нiч прокидався. Щоразу через годину-пiвтори й вiдразу вмикав комп’ютер, перевiряв заголовки новин. Уранцi я остаточно зрозумiв: вiйна поки що не розпочалася. Поки що. За вiкном – туман. У скверику навпроти чоловiк у пiджаку кришить на землю булку й озираеться в пошуках голубiв. Зазвичай вони там завжди е, але зараз iх немае, жодного. За ранковим чаем згадалось, як мiж пiдвiсною стелею в кiмнатi з камiном i перекриттям щось бiгало позаминулоi ночi: або мишка, або пацюк. Гучний i лункий дробовий стукiт лапок i звукова географiя бiгу – то в куток до балконних дверей, то до камiнноi труби.

Друг Ігор надiслав есемеску з повiдомленням, що Росiя вiдводить вiйська. Потiм друга новина – нiбито Янукович помер вiд серцевого нападу в кардiоцентрi Ростова-на-Дону. Другу новину вже спростовано головлiкарем кардiоцентру. Перша поки що висить у повiтрi. Хочется вiрити, що вiйни не буде.

На душi ступор. Чи то занепад фiзичних сил, чи то емоцiйне виснаження.

Об 11 ранку в Укрiнформi з письменницею Ірен Роздобудько оголосили про початок акцii «Подзвони рiдним i друзям у Росii та розкажи правду!» Журналiстiв було нуль з плюсом – людей трое-четверо, але окремо двi телекамери, включаючи китайське ТВ, якому я дав iнтерв’ю.

Зайшов до Петi Хазiна на роботу, послухали прес-конференцiю Путiна. Бреше, як гарячим ножем по маслу. Посмiхаеться, жартуе. Окупацiя, виявляеться, була жартом. Тобто навчаннями, якi були запланованi давно. З приводу погроз бойкотувати зустрiч «Великоi вiсiмки» в Сочi: «Не хочуть, нехай не приiжджають!»




5 березня


Учора хтось сказав: поки що вiд украiнськоi революцii виграли тiльки продавцi квiтiв i свiчок. Майдан, Інститутська заваленi стiнами букетiв на пам’ять про загиблих. В усiх церквах горять у сто разiв бiльше свiчок, нiж зазвичай. Це аби Бог розгледiв усе, що вiдбуваеться в Украiнi.

Чи можна з ненавистi зварити клей, щоб нацiя i краiна не давали бiльше трiщин?! Навряд. Другий ранок без вiйни. Але i без свiту. Свiт зiбрався навколо Украiни, як навколо хвороi дитини. Намагаються врятувати й оживити. Але кiлькiсть ракових клiтин критична. Слава Богу, що не смертельна поки що.




6 березня


Черговий ранок без вiйни. Страшно подумати, що цi слова можуть утратити сенс завтра або пiслязавтра. Але сьогоднi в Киевi тихо. Всi поспiшають у своiх справах. Водii стали набагато ввiчливiшими один до одного. Вони й ранiше не були у нас агресивними, але нинi ця ввiчливiсть вiдчуваеться по-особливому. Я теж, поки везу дiтей до школи, зупиняюся раз у раз, аби пропустити машину, що виiздить iз маленькоi вулички або розвертаеться з порушенням правил. Що таке порушення правил дорожнього руху пiд час порушення всiх правил нормального життя?!

Дiти тепер охоче iдуть до школи. Їм тепер е що обговорювати з однокласниками. Вони уважнiше стежать за новинами i з захватом переказують одне одному, як украiнський офiцер Юлiй Мамчур i його солдати, всi без зброi, пройшли на захоплену росiйськими вiйськовими територiю украiнського аеродрому Бельбек, незважаючи на влаштовану росiйськими вiйськовими попереджувальну стрiльбу. Вони розповiдають i про те, як капiтан украiнського вiйськового корабля «Тернопiль» у вiдповiдь на вимогу росiйського адмiрала здатись i роззброiтися вiдповiв фразою: «Росiяни не здаються», – i пояснив росiйському адмiралу, що вiн, капiтан Ємельянченко, етнiчний росiянин i що половина команди корабля теж етнiчнi росiяни. Адмiрал пiшов нi з чим.

Я теж росiянин. Етнiчний росiянин, який з дитинства живе в Киевi. За рiзними даними, в Украiнi мешкае вiд 8 до 14 мiльйонiв етнiчних росiян, i слово «росiянин» не викликае в етнiчних украiнцiв агресii або злiсного блиску в очах. Першим на украiнську землю прийшов мiй дiд 1943 року. Вiн загинув у боях за визволення Харкова i похований у братськiй могилi бiля залiзничноi станцii Валки неподалiк вiд цього мiста. Вiн загинув, борючись iз фашистами, а тепер я чую слово «фашист», сказане або написане на мою адресу тому, що виступаю проти окупацii Украiни армiею Путiна, тому, що я виступав i виступаю проти тотальноi корупцii, яку органiзував утiкач-президент Янукович зi своiм кланом, тому, що я хочу, аби в краiнi, де я живу, iснувало верховенство права. Нi, я не полiтичний дiяч, я не вступав i не збираюся вступати в одну чи iншу полiтичну партiю. Я просто громадянин своеi держави.




9 березня


9 сiчня, рiвно два мiсяцi тому, ми з дiтьми поверталися додому з Севастополя пiсля зимових шкiльних канiкул. Рiк тому ми провели зимовi канiкули в Сiмеiзi бiля Ялти, цього року – в Форосi, ближче до Севастополя, неподалiк вiд державноi дачi Горбачова, на якiй його тримали заручником пiд час путчу. Наступного року в нас не буде зимового Криму. Не буде незалежно вiд результату нинiшнього конфлiкту. Менi туди не захочеться iхати, як не хочеться вже багато рокiв iхати на нашу дачу пiд Киевом, яку вже сiм разiв осквернили пограбуваннями та вандалiзмом. У нас тепер iнша дача, далi вiд Киева, але просторiша й захищенiша. Крим для мене тепер теж осквернений. Осквернений Росiею.

«Нiч у Криму минула спокiйно». Щоранку в стрiчцi новин iнтернету з’являеться такий заголовок. Але вiдкривати посилання й читати текст не хочеться, тому що поруч, зверху, знизу, з бокiв стоять iншi заголовки: про арешт кримською мiлiцiею координатора кримського Євромайдану, про викрадення командира украiнськоi вiйськовоi частини, яку напередоднi штурмували росiйськi вiйська, про попереджувальну стрiльбу на адресу мiсii мiжнародних спостерiгачiв ОБСЄ, якi вже вкотре безуспiшно намагаються потрапити на територiю Кримського пiвострова, про знищення прикордонних пунктiв зi стеження за поверхнею води, про росiйськi вiйська, що окопалися на Перекопi й замiнували поля в Херсонськiй областi, про обстрiл росiйськими «козаками» з автоматiв украiнського прикордонного лiтака. У Севастополi тi ж «козаки» побили украiнських тележурналiстiв, а заодно й росiйського кореспондента, що опинився з ними разом. І на тлi всього цього повiдомлення «Нiч у Криму минула спокiйно» звучить як жарт одного з росiйських iнформацiйних агентств. Тому що для росiйських вiйськ, якi окупували Кримський пiвострiв, нiч дiйсно минула спокiйно. Нiхто на них не нападав, нiхто не намагався iхнiх «зелених чоловiчкiв» облити украiнською зеленкою, нiхто не кидав у них коктейлем Молотова, нiхто iх навiть не виматюкав вiд душi. «Визволителi» «исконно русской земли» почуваються добре i як у себе вдома. Вони поводяться так, наче iм сказали: «Хлопцi, це ваша земля! Ви ii зараз займете i залишитеся на нiй жити. Поставите собi зруби та будинки, де захочете. Автомати будуть у вас удома пiд лiжком. Ви житимете тут довго, затишно i щасливо, будете плодитись i розмножуватись, а коли вам стане тiсно, ми вам допоможемо вирiшити: кого ще треба буде потiснити заради вашого i нашого росiйського благополуччя!»

Роздивляючись рiзнi вiдеосюжети, що розповiдають про останнi подii в Криму, я шукав один, який поки що не знайшов. Я шукав традицiйний росiйський телесюжет, що показуе, як «визволенi» жителi Криму квiтами i хлiбом iз сiллю зустрiчають росiйських «визволителiв». Спочатку менi здалося, що вiдсутнiсть такого сюжету вказуе на недопрацювання одного з пропагандистських центрiв Кремля. Але мало-помалу до мене прийшло розумiння, що цей сюжет Росii ще рано запускати на своi телеканали. Адже за офiцiйною версiею Кремля в Криму немае нiяких росiйських вiйськ. Є тiльки незрозумiла кiлькiсть морякiв ЧФ Росii, незрозумiла кiлькiсть якихось козакiв iз автоматами, незрозумiла кiлькiсть технiки, десятки чи сотнi севастопольських «беркутiвцiв», якi перейшли на росiйську сторону. А росiйських вiйськ, якi ввiйшли б до Криму «визволителями» вiд «украiнськоi загрози», офiцiйно немае. Поки що немае. Розумiючи, як працюе росiйське телебачення, я впевнений, що вже знятi та змонтованi й готовi до показу в потрiбний момент цi кадри «визволителiв», якi входять до Криму, i жiнок з немовлятами на руках, якi кидаються в iхнi обiйми, суворих людей похилого вiку, що пускають скупу чоловiчу сльозу вiд радостi, дiтлахiв, якi бiжать обабiч росiйськоi вiйськовоi колони й намагаються йти в ногу з бравими «героями». Але це попереду. А поки що ми, громадяни Украiни, час вiд часу намагаемося зрозумiти, яким чином краiна-спадкоемиця Радянського Союзу, який перемiг фашизм у Європi 1945 року, сама стала на шлях фашизму i користуеться у своiй боротьбi не тiльки «геббельсiвськими» методами брехливоi пропаганди, але i реальними власними фашистами з «Российского национального единства» та iнших неонацистських груп i угруповань, яких засилае на схiд i пiвдень Украiни для погромiв i залякування, для деморалiзацii населення.

Члени РНЕ з татуйованими свастиками на шиях i руках не соромляться ходити на переговори з украiнською регiональною владою i ставити ультиматуми, вимагаючи звiльнення своiх, затриманих за порушення украiнських законiв «однопартiйцiв». Ми всi, якi вивчали iсторiю Європи перед початком Другоi свiтовоi вiйни, впiзнаемо той же самий сценарiй. Історiя повторюеться. Тiльки цього разу Росiя не змогла i не зможе знайти другого «Рiббентропа» для укладення нового «пакту» з новим, пiдготовленим Кремлем «Молотовим». Європа з Росiею цього разу помiнялися мiсцями. Європа борется зi своiми неонацистськими угрупованнями в той час, як Росiя пiдгодовуе i направляе своi угруповання на захiд, на украiнську територiю. Одночасно з цим у росiйському суспiльствi так пiдняли градус «патрiотизму», що вiн легко дистилювався в шовiнiзм. Ще трошки, i таким продуктом цього процесу стане звичайний фашизм, i тодi росiйськi школярi, що виховуються на культi «великоi перемоги 1945 року», остаточно заплутаються, дивлячись на бравих росiйських фашистiв, якi зачищають Крим i, боронь боже, iншi територii Украiни вiд усього украiнського. Я розумiю, що сто росiйських письменникiв, якi пiдписали лист пiдтримки свого президента Путiна, будуть готовi вiдкласти своi творчi плани, щоб написати новi пiдручники iсторii та пояснити дiтям, що росiйський фашизм – це добре, а решта фашизму – це дуже погано. Тiльки нехай потiм цi письменники не дивуються, коли отримають вiд того, кого вони повнiстю й беззастережно пiдтримують, настiйне прохання написати романи та вiршi про «подвиги» членiв «Российского национального единства» та й усього експедицiйного окупацiйного корпусу росiйськоi армii на украiнськiй територii. Пiсля появи таких творiв, а в тому, що вони з’являться – у мене немае нi найменшого сумнiву, нiхто вже, на жаль, не говоритиме про велику росiйську культуру.




13 березня


Лечу до Лейпцига на книжкову виставку. Там мене зустрiне в аеропорту давнiй приятель Мiха Рошер i вiдвезе до готелю Nordic. Уранцi встиг вiдвезти дiтей до школи. Пройшовся по Володимирськiй – працiвники обмiнникiв якраз уставляли на прикрiпленi до будинкiв таблички новi курси валют. Гривня знову йде вниз, а долар i евро – вгору. Повз мене ланцюжком iшли пiвтора десятка «камуфляжних» пiдлiткiв iз бейджиками, серед них – кiлька дорослих чоловiкiв, але пiдлiткового зросту. Перманентна революцiя тривае.

А взагалi ситуацiя в Киевi нормальна, якщо не брати до уваги Майдан i Хрещатик. Усi ходять на роботу, п’ють каву, обговорюють полiтику i лають Росiю. Тео i Антон перед школою за снiданком згадували, якi кольори на росiйському прапорi, цитуючи модний тепер серед дiтей вiршик: «Водка белая, морда красная, небо синее, жизнь прекрасная».

Вчора на прохання свого колишнього вчителя iздив на Оболонь виступити перед старшокласниками. Узагалi на цi днi в усiх школах мiста було заплановано лiтературнi вечори, присвяченi 200-рiччю вiд дня народження Тараса Шевченка. Але тепер, звичайно, цi вечори правильнiше називати «лiтературно-полiтичними». Я вже виступав на одному з них у 91-й школi. Це була просто розмова про вiйну, про страх, про Небесну сотню та про майбутне. Доросла розмова зi старшокласниками, якi задавали недитячi питання: «Що буде далi? Як можна вплинути на майбутне Украiни? Чи зможе новий украiнський уряд витягнути краiну з економiчноi та моральноi дiри?» У школi на Оболонi полiтичних питань було менше, а Тараса Шевченка – трохи бiльше. Але i в очах у дiтей, i в iхнiх учителiв – однакове занепокоення.

Увечерi вiдкривали Украiнсько-Турецький культурний центр на Саксаганського, 3, якраз навпроти Будинку кiно. У невеликому залi зiбралося з п’ятдесят людей. Дiти з мiжнародноi школи «Меридiан» прочитали вiршi того ж Тараса Шевченка турецькою, корейською, азербайджанською. Енвер Ізмайлов зiграв на гiтарi двi композицii – одну з мотивiв украiнських народних пiсень, одну з мотивiв кримськотатарських. Потiм пили чай, iли схiднi солодощi та спiлкувалися. З центру вийшли втрьох iз Миколою Кравченком i Володею з видавництва «Нiка-центр». Вирiшили пройтися пiшки до метро «Хрещатик». Володя по дорозi все питав: «Чому Красовицький подае на мене до суду?» А Микола йому терпляче пояснював: «Так треба, такi правила. На нього подають до суду тi, кому вiн заборгував грошi, а вiн мусить подати в суд на тих, хто заборгували йому». У цiй ситуацii головним боржником залишаеться держава. Вона три роки майже не розраховувалася за книжкове «держзамовлення». Видавництву «Фолiо» держава заборгувала чотири з половиною мiльйона гривень, iншим видавництвам менше. Але тепер усi вони на межi банкрутства.

Тротуари на Хрещатику навпроти колишнього книжкового «Знання» розiбрано й перетворено на стовпчики та стiнки з цегли, дуже схоже все це на майданчики для гри в пейнтбол. Треба вже повертати центру Киева нормальний вигляд, але революцiонери все ще вiдмовляються залишати мерiю та роз’iжджатися по домiвках.

Бондаренко, тимчасовий голова Киiвськоi адмiнiстрацii, спокiйно скаржиться, що й досi не може навести лад i не може звiльнити мерiю вiд революцiонерiв, якi живуть у нiй. Там занадто багато рiзних груп, одна одну вони не слухають, деякi революцiонери вимагають безкоштовну квартиру, хтось просить прописку, хтось просить допомогти йому знайти постiйну роботу в Киевi. Вони ж «узяли» Киiв, вiдiбрали його в Януковича. Тепер сподiваються, що iм за це вiддячать. Хоча чим нормальна краiна, звiльнена вiд корупцii, не найкраща вдячнiсть для всiх ii нормальних громадян? Але в тому ж бо i справа, що боротьба радикалiзуе нормальних громадян, а громадяни, якi стали радикальними, навряд чи е нормальними i повнiстю усвiдомлюють своi дii. Мае пройти якийсь час. Краiнi потрiбен спокiй, як хворому, що видужуе. Тiльки поки що цього спокою немае, бо поруч перебувае стурбована «еврореволюцiею» Росiя на чолi з Путiним. Путiн робитиме все, аби довести росiйському народу, що владу не можна змiнити за допомогою революцii. А значить, в Украiни попереду ще маса проблем, якi буде дуже важко розв’язати.




14 березня


Минулоi ночi 38 «воякiв Нарнii» з дерев’яними палицями та ножами в руках захопили в Киевi вiддiлення одного з банкiв, роззброiли охоронцiв i просто зайняли примiщення. Грошi та документи не шукали. Коли приiхала мiлiцiя, почалися довгi й не зовсiм зрозумiлi переговори iз нападниками на банк. Хтось iз «воiнiв» заявив, що вони прийшли охороняти банк вiд можливого нападу, iншi «воiни» сказали, що вони «просто проходили повз банк», але чомусь вiн привернув iхню увагу. Пiсля недовгих переговорiв «воiни Нарнii» повернули зброю офiцiйнiй охоронi, здали свою зброю – кийки та ножi – мiлiцii й звiльнили примiщення, пiсля чого iх було вiдпущено мiлiцiею. Тепер мiлiцiя вивчае всi вiдеозаписи камер спостереження банку, аби зрозумiти, що i як насправдi вiдбувалося. «Воiнiв», я думаю, не каратимуть. Вони показали себе пiд час Майдану, пiд час боiв iз «Беркутом». Цi молодi любителi фентезi та фантастики е найекзотичнiшим бойовим загоном украiнськоi «еврореволюцii». З дерев’яними щитами i з дерев’яними мечами вони з’явилися на Майданi у груднi та спочатку додали протестам атмосфери карнавалу. Це потiм iхнi ряди зрiдiють завдяки снайперам. Когосьуб’ють, когось поранять. І екзотичною залишиться iхня самоназва. Тепер вони, як багато iнших груп учасникiв протестiв, як i самоорганiзованi загони активiстiв, що з’явилися пiсля перемоги революцii, шукають застосування для своеi соцiальноi енергii. Просто «ходять повз чогось», будучи готовими втрутитися в будь-яку ситуацiю, яка може iм здатися пiдозрiлою. В принципi знайти застосування такоi енергii в Киевi, та й по всiй краiнi, тепер дуже легко. Настае час помсти i нового передiлу власностi. Багато скривджених минулою владою та ii представниками хочуть швидко i так само беззаконно, як колишня влада, повернути собi те, що було вiдiбрано. Вiдбуваються й протилежнi ситуацii: люди, яких було справедливо звiльнено з iхнiх посад за минулоi влади, залучають майданiвцiв, аби захоплювати кабiнети й виганяти з них чиновникiв, найнятих замiсть них. Усе це вiдбуваеться швидко, галасливо, жорстко i не завжди справедливо. Приходить якась жiнка на Майдан i каже, що за Януковича ii за «пiдтримку опозицii» звiльнили з посади директора, наприклад, Центру театрального мистецтва, розташованого на Володимирськiй. Насправдi ii звiльнили за фiнансовi порушення, але хто про це знае на Майданi? Вона – «жертва режиму», ii треба захистити. І йдуть два десятки майданiвцiв, виганяють нового директора Центру театрального мистецтва на вулицю i кажуть, що вiн там бiльше не працюе. А ця жiнка займае кабiнет директора i просить майданiвцiв чергувати внизу, виконуючи роль охорони. Вигнаний директор, абсолютно нормальна людина з чистою репутацiею, теж iде на Майдан i розповiдае про те, що сталось, iншим майданiвцям. І приходять iз ним до будiвлi Центру iншi «майданiвцi», й знову починаються розбiрки, в результатi яких жiнку виводять iз кабiнету i законний директор повертаеться на свое робоче мiсце. І теж просить майданiвцiв не йти, а поохороняти будiвлю.

Коли цей соцiально-броунiвський рух закiнчиться, сказати важко. Для революцiонерiв революцiя тривае, ii не можна зупинити. Пiти – значить зрадити революцiю. Нiхто не хоче бути зрадником революцii, тому всi шукають привiд, мiсце, можливiсть вiдновити справедливiсть. Не обов’язково iсторичну справедливiсть, а скорiше ситуативну.

У суботу, 15 березня, стало вiдомо, що деякi ув’язненi украiнських тюрем хочуть iти на вiйну з Росiею. Власне, вони, я думаю, воювати не хочуть, але думають: якщо вiйна, то iх випустять i пробачать в обмiн на iхнi героiчнi старання. Пiд час Другоi свiтовоi вiйни таке було – з ув’язнених формували штрафнi батальйони й посилали на смерть, на найнебезпечнiшi та згубнi дiлянки фронту, щоб вони кров’ю спокутували провину перед Батькiвщиною. Цiкаво, що серед бажаючих «iти на вiйну» е багато рецидивiстiв, але немае засуджених спiвробiтникiв мiлiцii, прокуратури, вiйськових. Узагалi настрiй ув’язнених у тюрмах i в колонiях став якимось збудженим. Багато хабарникiв, якi сидять за корупцiю, стали раптом писати заяви з проханням вважати iх полiтичними в’язнями, потерпiлими вiд колишнього режиму. Вони не тiльки пишуть цi папiрцi керiвництву тюрем, а й почали доводити всiм своiм «колегам» по вiдсидцi, що е «полiтичними». Може, багато хто з них дiйсно вiрять у власну вигадку?!

А в Криму завтра «референдум». У новинах якийсь кримчанин дивувався: як можна органiзувати референдум за сiм днiв? Вiн порiвняв пiдготовку референдуму з пiдготовкою до весiлля. «Весiлля ж готують кiлька мiсяцiв, а референдум – це як тисяча весiль!» – говорив вiн. У Севастополi народ активно знiмае грошi з карток у банкоматах i скуповуе горiлку. Деякi купують про запас для себе. Багато хто боiться втратити своi банкiвськi заощадження в гривнях, адже Росiя вiдразу вводитиме в обiг свiй рубль, а при обмiнi гривнi на рублi напевно буде якийсь невигiдний, «полiтичний» курс валют. Іншi, бiльш пiдприемливi севастопольцi й просто кримчани вкладають у горiлку грошi, як iнвестицiю. Горiлка в Росii вдвiчi дорожча, нiж в Украiнi. Попервах можна буде навiть заробити на нiй, продаючи ii трохи дешевше росiйських цiн, коли цiни цi буде в Криму введено. Продукти тривалого зберiгання, крупи та консерви теж купують набагато частiше, нiж зазвичай.

У понедiлок, 17 березня, Путiн визнав незалежнiсть Криму, i того ж вечора по росiйському телебаченню у вечiрнiх новинах показали карту Украiни без пiвострова Крим. Оголошенi вчора Європою i США санкцii проти 21 людини з Криму й Росii викликали в багатьох навколо мене подив i гiркий смiх. Але iншi сказали: це тiльки початок санкцiй. Подивимося. Поки що подii в Криму розвиваються дуже швидко, а в Європi – дуже повiльно. Немовби новини туди надходять не iнтернетом, а за допомогою поштового кур’ера, який подорожуе на конi.

У Криму вчора цiлий день роздавали зброю. Процедура проста, зброi багато. Треба тiльки бути жителем Криму, тобто показати внутрiшнiй паспорт, в якому стоiть адреса проживання, треба отримати посвiдчення члена «Самооборони» – тобто прийти по однiй iз безлiчi адрес i заприсягтися в любовi до Росii та в ненавистi до Украiни. Пiсля цього з новеньким посвiдченням члена «Самооборони» слiд iти до мiського або районного вiйськкомату i отримувати автомат Калашникова. Я помiтив, що чим бiльше людей отримуе в Криму зброю, тим менше працюе кримських банкоматiв. Безлiч людей у розгубленостi. Магазини не приймають банкiвськi карти, тiльки готiвку. Банки не працюють. Кримська влада повiдомляе про нацiоналiзацiю украiнських банкiвських фiлiй. Влада обiцяе швидкий перехiд на рублi та фiнансову допомогу Росii. А Росiя вже мовчить про обiцянi Криму грошi. Загони «Самооборони» зупиняють по всьому Криму автобуси та машини, перевiряють паспорти пасажирiв i водiiв. У кого немае паспорта – виводять i затримують. Кого вони шукають? Може, «шпигунiв» iз Киева? Сама ж «Самооборона» складаеться i з кримських добровольцiв, i з прибулих iз Росii козакiв та росiйських активiстiв. Ще трохи, i рiзнi загони «Самооборони» почнуть перевiряти паспорти один в одного.

У киiвських членiв «Самооборони» i в iнших революцiйних груп, якi брали участь у поваленнi Януковича, теж вистачае на руках зброi. Але iм зброi не роздавали. Тому на десять осiб може виявитись один автомат або два пiстолети. І ходять по Киеву цi революцiйнi загони, шукають, куди застосувати свою енергiю. У минулi вихiднi один киiвський бiзнесмен привiв загiн «Правого сектора» захищати пiдвал у житловому будинку, де вiн давно мрiяв улаштувати магазин. Мешканцi будинку довго воювали з цим бiзнесменом, у якого немае нiяких документiв на пiдвал, викликали загiн «Самооборони». Поки два революцiйнi загони з’ясовували вiдносини, до будинку по вулицi Халтурiна, 23 приiхала й озброена мiлiцiя, яка залишалася поруч, але не втручалася в конфлiкт мiж жителями будинку, бiзнесменом, «Правим сектором» i «Самообороною». Кiлька революцiонерiв пострiляли в повiтря, намагаючись довести пострiлами свою правоту. Але, врештi-решт, усе завершилося мирно. Бiзнесмена змусили стати на колiна перед мешканцями будинку та пообiцяти, що вiн бiльше не намагатиметься захопити чужу власнiсть. Пiсля цього мiлiцiя попросила закiнчити конфлiкт i обидвi групи революцiонерiв розiйшлися. Зброi у них не забирали, в мiлiцiю нiкого не запрошували. Просто стало тихо. Але коли пролунали першi пострiли, виховательки дитячого саду, розташованого в сусiдньому будинку, почали нервово дзвонити всiм батькам i просити iх термiново приiхати й забрати дiтей додому. Як i дзвонили i моiм друзям, i вони, тремтячи вiд хвилювання та страху за дитину, бiгли до дитячого садка i забирали звiдти свого хлопчика Артемка.

Незважаючи на все, що вiдбуваеться, я почав краще спати. Учора лiкар-окулiст прописав менi краплi для очей: пiсля майже трьох мiсяцiв без нормального сну в мене почав падати зiр. Я вже тримаву руцi папiрець iз назвами крапель i вiтамiнiв, якi слiд було купити, а лiкар мене не вiдпускав, питаючи: «Що ж тепер буде? Як житимемо далi?»

Увечерi того ж дня я зайшов до свого киiвського видавця, i ми сiли з його дружиною i з ним, утрьох, за маленький столик, налили по чарцi горiлки, поставили на столик оселедець, смажену рибу, солонi огiрки. За вiкном вирував незвично сильний для Киева вiтер, який кидав дощ на скло вiкон i балконних дверей. Ми зустрiчаемося так у мого видавця, як мiнiмум, раз на тиждень. «Заспокiйливi зустрiчi» замiсть заспокiйливих лiкiв для нього i його дружини. І тi ж запитання: «Що тепер робити? Як жити далi?» Видавництво не працюе, украiнська держава ще за Януковича заборгувала йому багато грошей. Давно немае чим платити зарплати працiвникам i за оренду примiщення. І щодня вiн думае, що пора закривати видавництво взагалi. Але щоранку все одно йде на роботу.

Я, як i ранiше, майже щодня ходжу на Майдан i на Грушевського, де все ще стоять барикади, засипанi квiтами на пам’ять про загиблих. Тепер по цiй вулицi вже можна проiхати на машинi до парламенту й далi, але проiзд у барикадах зроблено вузький – тiльки для однiеi машини. І тому рух iде то в один бiк, то в iнший. Але незважаючи на те, що це одна з найбiльш центральних вулиць, машин тут мало. Водii звикли об’iжджати центр. До барикад продовжують приходити люди, поруч з барикадами в наметах продовжують жити майданiвцi. Тепер уже незрозумiло: хто з них був тут iз самого початку протестiв, а хто приеднався пiсля перемоги над режимом Януковича. Уночi на Майданi та на Хрещатику багато молодi. Вони сюди приходять парами – хлопцi та дiвчата, одягненi в камуфляж, iнодi з дерев’яними палицями, iнодi просто в касках i з якимись революцiйними «бейджиками». Загони зовсiм молодих активiстiв, якi з’явилися на Майданi вже пiсля «кривавого» четверга, iнодi органiзовано йдуть iншими вулицями. Щось iз цiею революцiйною народною енергiею треба робити. І уряд запропонував органiзувати Нацiональну гвардiю з добровольцiв для захисту кордонiв Украiни. У цьому сенсi агресiя Росii навiть допомагае, хоч як дивно i страшно це звучить! Тисячi майданiвцiв i членiв «Самооборони» вже записалися до Нацiональноi гвардii. Для добровольцiв уже почали проводити вiйськовi навчання, спецiальну пiдготовку. Коли про це повiдомляють по радiо, то вiдчуття наближення неминучоi вiйни посилюеться. Ранiше новини були просто поганими i про погане, а тепер вони военнi й бадьорi. Днями губернатор Донбасу Сергiй Тарута, бiзнесмен i один iз не надто багатих олiгархiв, повiдомив, що за своi грошi вздовж кордону з Росiею прокопав рiв завширшки чотири метри i пiдняв земляний вал висотою два метри. На вали поставили бетоннi укрiплення проти росiйських танкiв. Рiв викопано на всiй прикордоннiй дiлянцi Донецькоi областi з Росiею, а це не менше 120 кiлометрiв. Якщо я коли-небудь описуватиму цю ситуацiю в романi, я обов’язково заповню цей рiв водою i запущу в нього крокодилiв, здатних прокушувати броню росiйських танкiв. Учора менi довелося блокувати на фейсбуцi росiян, якi писали менi в особистих повiдомленнях образи, називаючи мене «негiдником i зрадником». Дивно, що людина, яка виступае за державну цiлiснiсть своеi краiни i проти агресii сусiдньоi держави, може вважатися в чужiй краiнi «зрадником»! 17 березня половина Росii святкувала разом iз Кримом результати «референдуму». Розумнi мешканцi Криму встигли закупити горiлку на самому початку росiйськоi окупацii, коли не було проблем iз грошима й кредитними картами, коли працювали всi крамницi. Тi, хто не встигли запастися горiлкою, святкували сумно або намагалися приеднатись до чужих свят. У росiйському iнтернет-просторi у блогах теж зустрiчаеться багато п’яного захвату з приводу «повернення» Криму до загалу «исконно русских земель». Захват iще триватиме якийсь час, але потiм доведеться дивитись на ситуацiю тверезим поглядом. А тверезому погляду може не сподобатися Крим, у якому нинi починають пiдготовку до продажу хлiба та iнших продуктiв першоi необхiдностi за картками, як у блокадному Ленiнградi пiд час вiйни, тiльки жителям Криму i тiльки по пред’явленню паспорта з кримською реестрацiею. Звичайно, тi кримськi члени «Самооборони», якi вже отримали автомати, можуть бути спокiйнi за свое харчування. Але набагато гiрше доведеться жителям Криму, якi не мають на руках зброi. Їм уже страшно, а скоро до цього страху додасться нова реальнiсть, яку навряд чи хто-небудь дозволить собi назвати «стабiльнiстю».




19 березня


Сьогоднi вже захоплено штаб ВМС Украiни в Севастополi. Вiйськовим КамАЗом розбито ворота, туди вбiгли жiнки, iстерично кричали щось про велику Росiю, за ними росiйськi вiйськовi. Украiнських офiцерiв роззброiли, побили, поставили на колiна, одного намагалися змусити спалити украiнський прапор. Вiн вiдмовився, i його було ще дужче побито. Інформацiя про вбитого «самооборонця» виявилася «качкою», хоча росiйське ТБ, яке повiдомило про це «вбивство» вчора, не дало спростування. Спростування дало МВС Криму, але це так, для внутрiшнього користування. З украiнськоi сторони вбито двое вiйськових. Нинi генерали Ярема та Тенюх полетiли до Криму, але Аксьонов сказав, що вiн iх до Криму не пустить.

Учора в Киевi «вiдзначилася» «Свобода» на чолi з депутатом Мiрошниченком. Вони напали на офiс голови НТКУ, начебто побили його i змусили написати заяву про вiдставку. Це миттево пiдхопили росiйськi телеканали як приклад дiяльностi фашистського режиму в Киевi.

Поiзд Харкiв – Киiв, у якому вчора приiхав Саша Красовицький, був зовсiм порожнiм – 10 % мiсць було зайнято. Розповiв, що до однiеi зi спiвробiтниць видавництва «Фолiо» прийшов син i сказав: «Давай продавати квартиру в Харковi й купувати в Чернiвцях. Харкiв занадто близько до росiйського кордону, i я не хочу раптом опинитися в Росii!»

Дмитро Ярош написав заяву до Генеральноi прокуратури на Володимира Путiна, звинувативши його в кримiнальному злочинi. Тепер Генпрокуратура мусить зарееструвати заяву Яроша та оголосити Володимира Путiна в розшук за звинуваченням в агресii проти Украiни, у вбивствi украiнських вiйськових i в порушеннi цiлiсностi украiнськоi держави. Рефат Чубаров iще позавчора попросив парламент визнати право кримських татар на самовизначення. Виявляеться, Украiна досi не приедналася до Декларацii ООН про права корiнних народiв. Так що тепер треба не тiльки пiдписати цю декларацiю, а й визнати право кримських татар вирiшувати свою долю. Навряд чи це щось змiнить тепер, але принаймнi дасть кримським татарам, якi бажають залишатися громадянами Украiни, моральну пiдтримку. Серед них теж уже е перша жертва. 14 березня було знайдено вбитим зi слiдами тортур 38-рiчного Решата Ахметова, батька трьох дiтей, молодшому з яких – доньцi – два з половиною мiсяцi. Вiн брав активну участь у мiтингах за те, щоб Крим залишався украiнським, а востанне його бачили в Сiмферополi бiля вiйськкомату, куди вiн прийшов записуватися добровольцем в украiнську армiю. У росiйськiй пресi та в блогах з’явилися знову образи на адресу кримських татар i заклики до них «забратися з росiйського Криму». Майже всюди про них пишуть як про «народ-зрадник». І це при тому, що багато росiян i украiнцiв, приiхавши до Криму влiтку вiдпочивати «дикунами», намагаються знiмати квартири або кiмнати у кримських татар i харчуватися в татарських кафе та ресторанчиках. Ми теж, щоразу вiдпочиваючи в Криму бiля Євпаторii та в Сiмеiзi, завжди обiдали й вечеряли у татар. Там завжди смачнiше, чистiше i дешевше. Минулого року в квiтнi ми вдвох iз Юрiем Винничуком тиждень жили в Лiвадii, в дуже радянському санаторii, обговорюючи план майбутнього спiльного роману, в якому б дiя вiдбувалася в Туреччинi, Криму, Киевi та Львовi. Цiеi весни ми збиралися знову приiхати на тиждень до Криму попрацювати, але вже в районi Алушти, де заступниця мера обiцяла знайти для нас пансiонат або готель. Тепер про поiздки до Криму краще не думати. «Кримськi» сiмейнi зимовi канiкули теж вiдiйшли просто в iсторiю нашоi родини, в iсторiю дитинства Антона, Габi й Тео. Згадалось, як водiй кримського парламенту бiлою «Волгою» вiз нас iз Юрком Винничуком на сiмферопольський вокзал. І я його попросив знайти по дорозi татарську самсу – дуже хотiлося, щоб Юрко скуштував. Зазвичай гарячi пiчнi цилiндри-причепи стояли вздовж кримських дорiг i з них татари продавали своi смачнi соковитi гарячi пирiжки з рубаною бараниною. Не зустрiвши жодного татарина з самсою на дорозi з Севастополя до Сiмферополя, водiй повiз нас на окружну сiмферопольську трасу, i там ми вiдразу побачили те, що шукали. Купили п’ять штук i двi пляшки айрану. І просто там, бiля цилiндроподiбноi грубки, наiвшись, вирушили на вокзал щасливими й задоволеними. Водiй iще попросив мене передати паспорт своiй доньцi, яка вчиться в Киевi. Дочка зустрiла нас на киiвському вокзалi бiля вагона. Чи ми тепер писатимемо з Юрком цей роман – невiдомо. А якщо писатимемо, то Крим у ньому виявиться окупованим Росiею, а значить, героiв роману чекатиме ще бiльше небезпечних пригод.




20 березня


Сьогоднi вранцi росiйський телеканал Рен-ТВ й iншi телеканали, показуючи прогноз погоди, включили Крим, Донбас i Харкiв до «метеорологiчноi» мапи Росii. Я розумiю, що мап може бути багато. Найчастiше використовуеться полiтична, але вона мае бути визнаною iншими краiнами. Напевно, мапа Росii, що ii показують пiд час телепрогнозу погоди, це особиста мапа Путiна, що пояснюе, якою Путiн хоче бачити майбутню Росiю. Або це робиться для того, щоб пiдготувати населення Росii до подальшоi окупацii украiнських земель? Тодi треба стежити за телепрогнозами росiйських телеканалiв уважнiше, перевiряючи: чи не почнуть вони найближчим часом показувати на цiй мапi погоду в Киевi, Варшавi, Ризi та Вiльнюсi. Щоправда, iншi новини на тлi росiйського прогнозу погоди здаються хорошими. Одначе, що таке хорошi новини тепер, сьогоднi? Уранцi звiльнили захоплених у Криму активiстiв «Автомайдану» й командувача ВМС Украiни, захопленого вчора росiйськими вiйськовими. Також повiдомили, що звiльнено будiвлю штабу ВМС Украiни, але ця новина видаеться дивною. Звiльнено будiвлю в захопленому мiстi Севастополi, в захопленому Криму. І що тепер там вiдбуваеться? Що, там можуть спокiйно працювати украiнськi морськi офiцери??? Цього ж ранку по всiх росiйських телеканалах i в кримськiй пресi з гордiстю повiдомили про зраду екiпажiв трьох вiйськових кораблiв украiнського флоту. Нiбито вони спустили украiнськi прапори та пiдняли прапори росiйського флоту. Серед цих трьох – корабель управлiння украiнським флотом, практично штаб ВМС Украiни на плаву – «Донбас». Якщо це правда, то Путiн мае нинi пити шампанське залпом – корабель iз такою назвою, який перейшов на бiк окупантiв, мусить давати йому надiю, що i весь регiон Донбас теж пiднiме росiйськi прапори на всiх будiвлях державного управлiння.

А поки що в Криму мiлiцiя оголосила про необхiднiсть усiх, незалежно вiд статусу та громадянства, здати зброю до 30 березня. Пiсля 30 березня всiх, у кого виявлять вогнепальну зброю, буде заарештовано за звинуваченням у порушеннi росiйського кримiнального законодавства i буде вiддано пiд суд. У Киевi поки що тiльки ведуться розмови про необхiднiсть забрати зброю у членiв «Правого сектора» та «Самооборони», але нiяких ультиматумiв i вимог до них мiлiцiя поки що не пред’являла.




21 березня. Париж


Сьогоднi вранцi пiд час одного з iнтерв’ю французький журналiст мене запитав: «Про що нинi мрiе Путiн? Чи е у нього своя “украiнська мрiя”?» Я вiдповiв: «Путiн не мрiе, вiн плануе i, щоразу перевiряючи реакцiю так званоi свiтовоi спiльноти, продовжуе здiйснення свого плану динамiчно i поетапно». Тепер, коли всi суб’екти РФ визнали анексiю Криму правильною та легiтимною, а також заручилися пiдтримкою в цьому питаннi Сирii, Пiвнiчноi Кореi та ще кiлькох схожих краiн, головним питанням для Путiна залишаеться невизнання цивiлiзованим свiтом Криму як частини РФ. Поки Крим залишаеться без легального (для цивiлiзованого свiту) статусу, нiяких iнвестицiй, крiм росiйських, пiвнiчно-корейських i сирiйських, там не буде. Територiя вiдходить у тiнь Москви. Москвi це особливоi радостi не приносить. Дiамантами зазвичай пишаються публiчно, а якщо вони вкраденi – iх ховають i розглядають, зачинившись у темнiй кiмнатi. Так що завдання Путiна сьогоднi – це пошук шляхiв визнання анексii Криму Європою i США. Шлях для розв’язання цiеi проблеми тiльки один: органiзацiя в Украiнi громадянськоi вiйни та марш на Киiв проросiйських, звiсно, озброених активiстiв разом iз iхнiми росiйськими колегами. Дiйшовши до Киева, це вiйсько мусить змiстити Кабiнет мiнiстрiв i виконувача обов’язкiв президента як «нелегiтимних» i замiнити iх привезеними з собою представниками «украiнського народу», частину з яких може являти i фiнансове ядро уряду колишнього прем’ер-мiнiстра Азарова, що втекло з Януковичем, i колишнiх лiдерiв Партii регiонiв, якi нинi не працюють у парламентi, але не втекли в Росiю, а сховались у себе в Донецькiй областi. Новий уряд оголосить повернення, цiлком можливо, що не реальне, а тiльки вiртуальне, «легiтимного» президента Януковича, який пiдпише по скайпу з Москви новий договiр про дружбу i спiвробiтництво з Росiйською Федерацiею, в якому буде вказано, що керiвництво Украiни не знаходить собi мiсця вiд радостi з приводу повернення «споконвiчно росiйського Криму» в лоно своеi «матерi-Росii» i просить при цьому вважати Крим украiнським подарунком Росiйськiй Федерацii за тривале i терпляче виходжування «исконно больной» Украiни i за безперервну моральну та економiчну пiдтримку украiнськоi держави, а також як знак вiдновлення iсторичноi справедливостi. Що буде далi, я гадаю, легко собi уявити. І Ангела Меркель, i Франсуа Олланд, i багато iнших зiтхнуть iз полегшенням, i кожен займеться швидким i безболiсним вiдновленням своiх економiчно-фiнансових зв’язкiв iз Росiею Путiна. Вони скажуть: «Ну все, хлопцi просто посварилися сп’яну. Ви ж знаете, як це у них, у слов’ян, бувае. А тепер помирилися, про все домовились i забули про таку «дрiбницю», як Крим. Щоправда, про всяк випадок Росiя залишить своi вiйська в Херсонськiй областi, щоб стежити за якiстю води, яка вiдправляеться з материковоi Украiни до «росiйського Криму», аби, боронь боже, який-небудь дикий «бандерiвець» не влив туди кiлька лiтрiв цiанiстого калiю. Щоб пiдтримувати цi вiйська морально та матерiально, iншi областi – Запорiзька, Днiпропетровська, Донецька i Луганська – теж побудуть якийсь час пiд росiйським крилом. Так буде Москвi спокiйнiше, адже iнакше поiзди iз забезпеченням для росiйськоi армii, яка тепер буде розташована в Криму i в Херсонськiй областi, почнуть пускати пiд укiс некерованi «бандерiвцi» та iншi злочиннi елементи, якi чомусь не люблять Росiю i для яких у Росii ще не придумали досить страшноi та зручноi для мас-медiа назви. Загалом, самi розумiете, скiльки роботи у пана Путiна i росiйського народу, який його пiдтримуе на кожному етапi «вiдновлення iсторичноi справедливостi» – тобто вiдновлення Радянського Союзу.

Гадаю, такий план iснував i iснуе. Але, судячи з ситуацii, Путiну буде складно здiйснити його взагалi або здiйснити його швидко. У Херсонськiй областi, а також у Запорiзькiй, Днiпропетровськiй, Донецькiй i Луганськiй немае баз Чорноморського флоту Росii. Слава Богу, що немае цих баз i в Одесi. Тобто тут уже «маневри Чорноморського флоту Росii», як метод окупацii, не пройдуть. Та й вiйська Украiни отримали наказ стрiляти у вiдповiдь на провокацii. Але ж Путiн i не збирався вкидати вiйська. Присутнiсть росiйських вiйськ зi словосполучення «громадянська вiйна» вiдразу викидае слово «громадянська», а це слово для Путiна залишаеться дуже важливим. Опорою Путiна в Украiнi е не тiльки харкiвський «Оплот», а й безлiч iнших схожих мiлiтаризованих i озброених, органiзованих i неорганiзованих груп проросiйських активiстiв, яких СБУ ранiше, за часiв Януковича, чомусь практично не бачила й не помiчала. Інодi менi здаеться, що СБУ також не помiчала себе самоi. Але це було ранiше. Нинi ситуацiя змiнилась, i мова йде практично про питання виживання держави. Тому треба бути готовим до всього. Не варто дивуватись, якщо за якоюсь ключовою фразою, переданою по нацiональному радiо, на кшталт ось цiеi з далекого 1937 року: «Над усiею Іспанiею безхмарне небо» – з-за пiвденно-схiдних украiнських кущiв може вийти чимала кiлькiсть «патриотов России» з автоматами Калашникова в руках. Саме щоб цього не сталось, i перекидаються нинi вiйськовi пiдроздiли на пiвдень i на схiд краiни. І в цей час будь-яка критика уряду, незалежно вiд того, критикуе в. о. президента й iнших депутат Олесь Донiй чи занадто балакучий вiчний опозицiонер депутат Анатолiй Гриценко, у мене викликае тiльки здивування. У полiтицi немае нiчого простiшого, нiж просто говорити, i немае нiчого складнiшого, нiж просто робити.




22 березня. Париж


В Украiни був один Крим i один пiдводний човен «Запорiжжя». Крим Росiя анексувала ще кiлька тижнiв тому, а вчора Росiя анексувала единий дiючий пiдводний човен. Поки що не зрозумiло як, але човен було захоплено i на ньому вивiсили Андреевський стяг – прапор Вiйськово-морських сил Росii. Цьому дизельному човну, побудованому в СРСР, втiм, скоро виповниться 40 рокiв. Так що саме час лягати на дно морське. Разом iз Андрiiвським стягом.

Ось i прийшли вихiднi, а з ними новi «мiтинги вихiдного дня». У Донецьку на площi Ленiна близько п’ятисот осiб iз прапорами Росii та з червоними прапорами Комунiстичноi партii СРСР просять Януковича повернутись i навести лад. Гасла «За Януковича!» повiсили просто на пам’ятник Ленiну. Я думаю, що Ленiн теж «за Януковича». Ленiну, точнiше, його пам’ятнику, в Донецьку спокiйно i затишно. Тут нiхто пам’ятники Ленiну не чiпае, хоча сам вiн не «донецький». Мiлiцiя, яка охороняе цей мiтинг незрозумiло вiд кого, одягнена в яскраво-зеленi жилети. Тiшить, що немае поки що бiльш масових i агресивних мiтингiв iз прапорами Росii за приеднання до Москви. Або вичерпали снагу проросiйськi активiсти, або Москва перестала оплачувати вiдрядження неонацистам iз «Русского национального единства», якi ще тиждень тому приiжджали з Росii для органiзацii та пiдтримки таких заходiв.

У моеi знайомоi журналiстки з Тернополя Зоряни Биндас пiсля триденноi вiдсутностi додому повернувся кiт. Повернувся вiн, як i належить у березнi, обдертий, подряпаний, пошарпаний. Коли Зоряна почала приводити його до ладу i розчiсувати залишки шерстi, побачила пiд шерстю дiрку в шкiрi, з якоi стирчав шматочок металу. Виявилося – куля. Кiт, щоправда, поводився, як герой. Не плакав, не качався на спинi по пiдлозi, не нявчав. Зоряна вiдвезла його до ветеринарноi клiнiки, де хiрург витяг iз кота кулю, що засiла на глибинi майже одного сантиметра. Я, коли дiзнався про те, що трапилося, подумав раптом, що кiт бiгав на день до Криму i був «зупинений» цiеi кулею якимось кримським «самооборонцем» або росiйськими вiйськовими. Але вiд Тернополя до Криму не менше тисячi кiлометрiв. Так що кулю кiт дiстав явно десь у рiдному мiстi. Добре хоч, що стрiляли з травматичноi, а не справжньоi зброi. Інакше додому б вiн не прийшов.

А у Львовi тим часом бiля смiттевих ящикiв знайшли мiшок iз 52 справжнiми новенькими пiстолетами, мабуть, украденими або в мiлiцii, або у вiйськовiй частинi. Уряд же оголосив здачу зброi. Щоправда, уряд мав на увазi здачу зброi в мiлiцiю, а не в смiттевий бак. А сама мiлiцiя пiд час обшукiв на квартирах i в офiсах колишнього мiнiстра енергетики та вугiльноi промисловостi Едуарда Ставицького знайшла 42 кг золота i кiлька мiльйонiв доларiв готiвкою. Так що золотий запас Украiни поповнився.

А я вже третiй день на Паризькому книжковому салонi. Дiвчата вiд органiзацii «Євромайдан», що працюють волонтерами на украiнському стендi, за вчорашнiй день зiбрали 200 евро на допомогу пораненим пiд час сiчневих-лютневих подiй. Учора ж до тих, що працюють на стендi фонду «Open Ukraine», приходила парочка лiтнiх росiйських iммiгрантiв полаяти Украiну. Потiм пiдiйшла дiвчина-росiянка, хотiла купити якiсь книги й намагалась розплатитися карткою одного з росiйських банкiв. Термiнал картковоi оплати не змiг зняти з картки грошi за книги. Дiвчина пiшла, потiм повернулась i попросила спробувати ще раз. Одначе термiнал знову вiдмовився обслуговувати картку Visa. І тут хтось, що стояв поруч, сказав, що тепер санкцii США поширилися на кiлька росiйських банкiв i iхнi картки в Європi й Америцi не обслуговуються. У дiвчини в очах з’явилися сльози. Вона мовчки пiшла. Тепер у Європi можуть застрягти без грошей тисячi, якщо не десятки тисяч росiйських туристiв, не кажучи вже про дипломатiв i всяких спiвробiтникiв фiрм. За геополiтичнi капризи одного Путiна будуть розплачуватися мiльйони росiян. Але, з iншого боку, понад 70 вiдсоткiв росiян пiдтримують анексiю Криму. Щоправда, я гадаю: тi росiяни, якi iздять до Європи, скорiше за все Путiна не пiдтримують. Його пiдтримка – це люди, якi нiколи не були в Європi й не користуються iнтернетом. Вони користуються тiльки телевiзором.




24 березня


Учора, в недiлю ввечерi, Крим залишився без електрики. Погасли вiкна будинкiв у Ялтi, Джанкоi, Алуштi та iнших кримських мiстах i селах. Керiвництво Криму вiдразу оголосило, що це диверсiя з боку Украiни. Пiзнiше кримськi полiтики звинуватили Украiну в обмеженнi поставок електроенергii та пообiцяли, що Росiя за це помститься. А ще пiзнiше енергетична компанiя «Крименерго», що вiдповiдае за постачання електрики до Криму, попросила вибачення за аварiю на ЛЕП – лiнii високовольтних передач – i пообiцяла, що аварiю буде усунуто до ранку понедiлка. Уранцi в понедiлок, пiсля вечора в темрявi та при свiчках, жителiв Криму пiдбадьорили новиною: з 24 березня на територii Криму вводиться росiйський рубль. Кiлька контейнерiв iз рублями вже в Криму, i зовсiм скоро «рублевi потоки» поллються в кишенi простих кримчан. Щоправда, украiнську валюту – гривнi – поки що не заборонили. Навпаки, повiдомили, що вона теж буде «ходити» в Криму аж до початку 2016 року! Тобто кримчанам доведеться згадати математику, бо цiни на товари й послуги вивiшуватимуться в двох валютах одночасно. Але з цього понедiлка всi зарплати бюджетникам виплачуватимуться тiльки в рублях, i податки тепер у бiзнесменiв будуть збиратися в рублях, що створить чимало незвичайних проблем. Утiм, кримськi бiзнесмени наразi у великiй розгубленостi. Хтось закривае фiрми та магазини тому, що отримував товари з Украiни або вiдправляв своi товари на материкову частину Украiни. Хтось вимагае вiд росiйського уряду скасування оподаткування для кримського бiзнесу. А представники росiйськоi влади, котрим президент Путiн дав указiвку органiзувати територiальнi органи управлiння Росii на територii пiвострова, пояснюють, що для продовження своеi дiяльностi кримськi бiзнесмени тепер зобов’язанi зарееструватися за росiйськими законами i тiльки пiсля цього можуть знову почати працювати. Представники кримськоi влади продовжують свою пропагандистську роботу. Вони вже пiдтримали бойовий дух проросiйських пенсiонерiв заявою про те, що росiйськi пенсii будуть у чотири рази бiльшi за украiнськi. Пенсiонери вiрять i чекають. Багато з них заявляють, що готовi отримувати зразу двi пенсii: росiйську та украiнську. Однак украiнськi пенсii за березень нiхто в Криму ще не отримав. І украiнський уряд тут не винний. Кримська влада заблокувала украiнськi казначейськi банкiвськi рахунки, на якi мали надiйти бюджетнi грошi з Киева. Тепер нiякi державнi платежi з Киева до Криму не доходять. Але в росiйських теленовинах ви не побачите стурбованих цим кримчан. Навпаки, росiйськi телеканали продовжують показувати жителiв пiвострова, радiсних i задоволених своiм поверненням пiд крила Росii. Днями кримська бабуся в телеiнтерв’ю захоплено заявила: «Нам тепер iз Росii вiдпочиваючих будуть ещелонами слати!» Гадаю, що улюбленою пiснею кримчан, якi думають так, як ця бабуся, мае стати «Back to the USSR!» Ещелонами, тобто товарними вагонами, в сталiнськi часи везли ув’язнених до ГУЛАГу. Те, що бабуся думае, що Путiн накаже вантажити росiян у вагони i насильно вiдправляти на вiдпочинок до Криму, зайвий раз показуе спосiб мислення багатьох лiтнiх росiйськомовних жителiв Криму. У Криму, незважаючи на культ царськоi Росii, пам’ять про СРСР i досi жива i комунiсти досi мають великий вплив. Бiльшу частину голосiв за комунiстичну партiю в парламентських виборах в Украiнi завжди давав саме Крим. Тепер, коли кримськi комунiсти увiллються в комунiстичну партiю Росii, в украiнськоi комунiстичноi партii майбутнього немае. Чи е майбутне у майбутнього курортного сезону в Криму, адже туристична iндустрiя – це головна «годувальниця» пiвострова, теж велике питання. Поки ж росiйськi агентства з продажу авiаквиткiв заявляють, що попит на квитки на Сiмферополь упав на 50 % у порiвняннi з минулим роком.

Але майбутне «кримських бабусь» – це ще не майбутне самого Криму. Представники росiйськоi влади дали жителям Криму один мiсяць, аби вони вирiшили: громадянами якоi краiни вони хочуть стати. Запис на громадянство Росii почався вже давно. Тим, хто залишиться громадянами Украiни, кримська влада обiцяе силу-силенну проблем. Вже заявлено, що просто так проживати з украiнським паспортом на територii Криму буде неможливо. Охочих залишитися громадянами Украiни змусять або виiхати, або оформляти «свiдоцтво на тимчасове проживання» в Росii за росiйськими законами. Росiйське законодавство дозволяе подвiйне громадянство, украiнське – не дозволяе. Багато росiйськомовних громадяни Криму хочуть отримати росiйськi паспорти, але при цьому не збираються вiдмовлятися вiд украiнського громадянства. Це не тiльки тi, хто хоче отримувати вiдразу по двi пенсii: i вiд Украiни, i вiд Росii. У число таких громадян входять кримчани, у яких в Украiнi живуть родичi або якi хочуть продовжувати займатися бiзнесом, пов’язаним iз материковою Украiною. Вони розумiють, що тепер в Украiнi ставлення до Росii не буде особливо дружнiм. Тому хочуть залишити украiнський паспорт – в’iжджати в материкову Украiну легше буде за украiнським паспортом, а росiйський позбавить вiд усiх можливих проблем в окупованому Криму.

А в Киевi наприкiнцi минулого тижня в першому читаннi парламент ухвалив закон «Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територii Украiни», в якому регламентуються вiдносини Украiни та Криму. За цим законом за несанкцiоновану, тобто не схвалену украiнською владою, поiздку до Криму громадянин Украiни може отримати вiд трьох до п’яти рокiв тюремного ув’язнення, а за спiвпрацю з кримською владою можна сiсти у в’язницю на термiн до 15 рокiв. Вiд цього законопроекту тхне «холодною вiйною» радянського зразка. Менi цiкаво, хто даватиме дозволи на «санкцiоновану» поiздку до Криму? Прем’ер-мiнiстр? Мiнiстр внутрiшнiх справ? Одна справа, якщо я зможу отримати дозвiл по iнтернету, так само як, наприклад, я можу отримати по iнтернету вiзу для вiдвiдування Сингапуру, й iнша справа, якщо менi треба збирати документи i стояти в черзi до якого-небудь кабiнету, пiсля чого, як за радянських часiв, чекати три мiсяцi рiшення спецiальноi комiсii. Сюрреалiзм, що вiдбуваеться в Криму, породжуе сюрреалiзм у Киевi та по всiй Украiнi.

Щоправда, «санкцiонованi» поiздки до Криму вже вiдбуваються. Днями представники украiнськоi влади вiдправили до Криму три тисячi закордонних паспортiв для жителiв Криму. Цi закордоннi паспорти було оформлено в Днiпропетровську, а потiм кур’ером, явно без iнформування новоi росiйськоi кримськоi влади, доставлено на острiв i передано тим жителям Криму, якi хотiли оформити украiнськi паспорти для поiздок за кордон. Ця iсторiя вже «тягне» на сюжет пригодницького шпигунського роману. Таким же чином днями до Криму привезли грошi в сумi 80 тисяч гривень сiм’ям двох загиблих громадян Украiни – вiйськового Сергiя Корякiна, етнiчного росiянина, вбитого при штурмi проросiйськими добровольцями та росiйськими вiйськовими украiнськоi вiйськовоi частини бiля Сiмферополя, i Решата Ахметова, кримського татарина i активiста Євромайдану, викраденого i вбитого тими ж проросiйськими добровольцями. У Криму починаеться нове життя, яке може дати масу матерiалу для авторiв наступних кiнофiльмiв про Джеймса Бонда.

У Киевi життя увiйшло в бiльш-менш нормальне русло. Крiм прогнозу погоди, кияни щоранку уважно стежать за повiдомленнями про курс долара та евро. Незважаючи на обiцянки вiдкрити европейськi ринки для украiнських товарiв, курс украiнськоi валюти падае. Поки що падiння це не можна назвати катастрофiчним, але сама тенденцiя не тiшить. Мiтинги проросiйських сил на пiвденному сходi Украiни тривають, але на них приходить набагато менше людей. Кiлька великих операцiй Служби безпеки Украiни, в результатi яких на украiнськiй територii було заарештовано, зокрема, й спiвробiтникiв росiйських спецслужб зi зброею та грошима для сепаратистiв, заспокоiли жителiв Захiдноi i Центральноi Украiни, якi висловлювали сумнiв щодо бажання СБУ та мiлiцii по-справжньому захищати державнiсть Украiни в росiйськомовних регiонах. Члени груп «Правого сектора» та «Народноi самооборони», якi брали участь в Євромайданi, продовжують записуватися в Нацiональну гвардiю, яка вже допомагае украiнським прикордонникам охороняти державнi кордони на сходi та пiвночi краiни. Тому потiк контрабанди через росiйсько-украiнський кордон зменшився в десять разiв, а на деяких дiлянках кордону з Росiею взагалi припинився. Багато мiсцевих жителiв прикордонних сiл цьому зовсiм не радi, адже вони вже два десятки рокiв заробляли на контрабандi. Та схоже, що кордон уже нiколи не буде «прозорим». Усе бiльше украiнських полiтикiв говорять про необхiднiсть введення вiзового режиму з Росiею. Якщо Європа протягом найближчих двох рокiв дiйсно оголосить про скасування вiз для украiнцiв, вiзовий режим iз Росiею стане реальнiстю. Жителям Схiдноi Украiни, якi звикли iздити в Росiю на заробiтки, це, звичайно, не сподобаеться. Але повернення до колишньоi «полiтики добросусiдства» вже не буде. Це зрозумiло. Особисто мене можливе введення вiзового режиму з Росiею не лякае. Мене лякае можлива росiйська iнтервенцiя на сходi та пiвднi краiни. Дуже не хочеться думати про можливу вiйну, але ще не було дня, щоб це не спадало на думку. Навiть те, що почалася весна, сонце пiдiгрiло землю i розпустилися раптово квiти, не вiдволiкае мене вiд полiтики. А вiдволiктися хочеться дуже сильно. І не тiльки менi.




26 березня. Середа


Приемно одну нiч ночувати в паризькому готелi, а наступну – в украiнському селi. А на схiдному фронтi без змiн. Але, напевно, там, як i тут, голоснiше спiвають вранцi птахи, що радiють веснi. У мене ця весна радостi не викликае, i менi спiвати не хочеться. Але зате тепле ранкове сонце заспокоюе, зупиняе поганi передчуття, вiдволiкае вiд них.

Лiза вчора вранцi поiхала звiдси до Киева, залишивши Антона i Тео самих до вечора, до мого приiзду. Щоправда, попередила сусiда, i вiн приходив кiлька разiв, цiкавився, чим вони займаються. А коли приiхав я, а дiло було вже пiсля 9-i вечора, вдома був порядок, тiльки впав у вiчi непомитий посуд на кухнi. Тео розфарбовував фiгурки воiнiв, складених iз набору-конструктора, подарованого йому на день народження. Розфарбовував якоюсь особливою, дорогою фарбою, на яку витратив своi власнi 500 гривень. Але головне, що обидва вони радiють результату.

Перед сном дивилися «Fierce creatures», комедiю про зоопарк, в якiй Майкл Пейлiн убивае випадково американця-мiльярдера, що купив цей зоопарк, але який плануе продати його для гольф-клубу японцям. Потiм усi дружно разом iз сином убитого перетворюють убивство на «самогубство», що i стае в результатi хепi-ендом фiльму. Сам фiльм на тлi вбивства Сашi Бiлого мiлiцiею пiд Рiвним набув якогось iншого значення. Нинi мiлiцiя намагаеться довести, що Саша Бiлий сам застрелився з власного пiстолета, але вiдразу спливло вiдео з камер спостереження харчевнi «Три карасi», де вiн святкував чийсь день народження i звiдки його чи то повели, то вiн сам вибiг перед своею смертю.

А в Криму якiсь росiйськi служби розважаються за допомогою знайдених у паспортних столах бланкiв паспортiв громадянина Украiни. Уже з’явилися неврахованi та несправжнi «украiнськi громадяни» зi свiжовиписаними паспортами, яких намагаються вiдправити на материкову Украiну для пiдтримки сепаратистiв.

Позавчора ввечерi у Страсбурзi на вокзалi я зустрiв старшого наукового спiвробiтника Карадазького природного заповiдника (Феодосiя, Крим) Володимира Мальцева, який приiжджав до Ради Європи отримати европейський сертифiкат украiнського природного заповiдника. Сертифiкат отримав, але куди тепер його везти – не впевнений. Постояли хвилин п’ять на вокзалi, поговорили. Вiн – додому через Берлiн i Киiв, я – до Киева через Париж. Мальцев розповiв, що йому дзвонили московськi колеги, з якими вiн колись закiнчував Московський унiверситет. Цiкавилися рiдкiсними рослинами, що ростуть у Криму. Сказали, що збирають iнформацiю для включення рiдкiсних рослин Криму в Червону книгу Росii. Ось так Червона книга Росii дiсталась до украiнських квiточок i трав. Нiколи ранiше не подумав би, що ботанiкiв можна використовувати в полiтицi, але тепер зрозумiло: в Росii кожен мусить внести свою лепту в окупацiю Криму. Армiя мусить окупувати територiю i людей, Нацбанк Росii – окупувати фiнансовий простiр, Ростелеком – окупувати телекомунiкацii, а ботанiки – траву, рослини, кущi та дерева. Скоро настане час i для росiйських зоологiв.

А поки що новин про наступ на Крим росiйських зоологiв немае, я замислився про нашу власну флору та фауну. Точнiше, про тимчасово забутi через напружену обстановку гуманiтарнi дрiбницi. Змiнюючи систему управлiння в краiнi, не можна забувати i про гуманiтарну сферу. Днями в стрiчцi новин промайнуло iнтерв’ю одного невiдбутого через Майдан шевченкiвського лауреата, який скаржився, що указ Януковича про присвоення Шевченкiвських премiй дiячам культури все ще не пiдписано в. о. Президента Украiни Турчиновим. Я вiдразу згадав усякi документи, що траплялися менi протягом радянського та пострадянського життя, внизу яких було закарбовано одне прiзвище начальника, але перед ним ручкою було проведено косу лiнiю, а над нею стояв пiдпис зовсiм iншоi людини, який було прийнято вважати пiдписом заступника або виконуючого обов’язки. І спробував я вiдразу уявити собi такий же документ, де над удрукованим прiзвищем Януковича стоiть пiдпис Турчинова. Не вийшло. Якось аж надто це схоже на одеський анекдот. Все одно, що вимагати у Турчинова повернути грошi, взятi в борг Януковичем. З iншого боку, ця «неув’язочка» пiдкреслюе, наскiльки своечасно було б нинi повернутися до питання реформування або взагалi скасування Нацiональноi премii iменi Тараса Шевченка. За двадцять два роки незалежностi вона переживала рiзнi часи, iнодi подаючи ознаки життя, коли нею нагороджувались Олесь Ульяненко, Євген Пашковський i деяка, досить незначна кiлькiсть iнших дiйсно гiдних персоналiй мистецтва, але частiше вiд неi йшов стiйкий запах шпротiв, запах Радянського Союзу. Я сам попрацював у Шевченкiвському комiтетi 2009 року й вiдчув на собi всi принади, що оточують цю iнституцiю, – вiд пропозицii хабарiв за пiдтримку конкретного кандидата в лауреати, до здивування, що виникало пiсля оголошення промiжних результатiв таемного голосування. Останнi три роки премiя Шевченка стала премiею Адмiнiстрацii Президента Януковича, майбутнiх лауреатiв призначали заздалегiдь, вибираючи iх iз лояльних системi. Голова Шевченкiвського комiтету частiше бував у кабiнетах Адмiнiстрацii Президента, нiж у своему власному. Якщо раптом виникав сильний, але неприйнятний кандидат, як, наприклад, Василь Шкляр, то його доводили до затвердження лауреатом у Шевченкiвському комiтетi, але потiм його не виявлялось у списку лауреатiв, пiдписаному президентом. Так що думка у мене закрадаеться одна: премiю в нинiшньому форматi треба просто скасувати i здати в архiв. А замiсть неi створити iншу, фiнансовану мiшаним шляхом – i державою, i, можливо, якою-небудь лотереею, як це вiдбуваеться у Великiй Британii. Майбутньому президенту, в якого буде i так голова болiти через економiчнi та полiтичнi проблем, треба дозволити дистанцiюватися вiд новоi премii та не просити його пiдписувати всякi укази про затвердження чергових лауреатiв, пiдготовленi Адмiнiстрацiею Президента. І Адмiнiстрацiю Президента треба пожалiти, дозволивши iй не втручатись у справи культури i особливо в обрання та затвердження лауреатiв майбутнiх премiй.

Звичайно, уряду ще доведеться розбиратися з указами Януковича про сотнi й тисячi стипендiй та спецiальних пенсiй дiячам украiнськоi культури. Думаю, що нове керiвництво краiни не намагатиметься таким же чином купувати лояльнiсть письменникiв i режисерiв, а спробуе просто заслужити iхню повагу та пiдтримку своiми дiями.

А що стосуеться останньоi премii Шевченка часiв Януковича i «пiдкорення Криму», то впевнений: бiльша частина лауреатiв погодиться, що доводити цю справу до фiнансового кiнця, тобто до нагородження та видачi сотень тисяч гривень лауреатам, неетично, неморально i несвоечасно, особливо з огляду на економiчну ситуацiю в краiнi та необхiднiсть вишукування додаткових коштiв для Мiнiстерства оборони.

Але премiя – премiею, справа не така вже й важлива. А ось Севастополь продовжуе «дивувати i тiшити». Не тiльки тим, що мiстом керуе людина, яку «мером» обрали на мiтингу, i голосували навiть не пiднесенням рук, а криками «давай!» Кiлька днiв тому на мiському пляжi з гордою назвою «Кришталевий» вивiсили список осiб, яким купання на пляжi заборонено. «Пляжнi» санкцii стосуються президента США Барака Обами, верховного представники ЄС iз закордонних справ i полiтики безпеки Кетрiн Ештон, практично всiх украiнських полiтикiв, а також убитого вчора члена «Правого сектора» в Рiвненськiй областi Сашi Бiлого (Музиченка). Щоправда, його прiзвище сьогоднi вже обвели траурною рамочкою. Значить, севастопольцi все-таки стежать за новинами з Украiни.

Учора ж росiйськими вiйськами було захоплено останнiй украiнський корабель, заблокований у озерi Донузлав. Тепер на жодному кораблi в Криму не майорить украiнський прапор, чим командування ЧФ Росii дуже пишаеться. Також командування заявило про те, що 80 % украiнських морякiв склали присягу Росii, порушивши тим самим ранiше дану присягу Украiнi. Язик не повертаеться назвати цих морякiв «зрадниками», але все-таки iншого слова для них у мене немае. Хоч я i розумiю, що вибiр у них складний: чи прийняти присягу Росii й служити в ЧФ РФ, залишаючись жити в Криму, чи переiжджати на материкову Украiну i продовжувати служити Украiнi. А Росiя, покiнчивши з Вiйськово-морськими силами Украiни, взялася за украiнських дельфiнiв. Звичайно, тепер це росiйськi, а не украiнськi дельфiни. Дельфiни присяги не приймають. Севастопольський державний океанарiум вже готуеться почати тренування бойових дельфiнiв i морських котикiв за новими програмами росiйського флоту. Росiйськi вiйськовi iнженери вже давно виробляють i випробовують спецiальнi прилади, якi надiвають на дельфiнiв i морських котикiв i за допомогою яких можна виявляти ворожi пiдводнi човни, затонулi кораблi й навiть бойових плавцiв iз аквалангами. Виявилося, що за радянських часiв саме в Севастополi вiйськовi зоологи та iнженери й займалися тренуваннями дельфiнiв для використання iх у вiйськових цiлях. У незалежнiй Украiнi на «вiйськове навчання» дельфiнiв не було грошей, але тепер Росiя виправлятиме ситуацiю. Їй, Росii, це тим бiльше важливо i логiчно тому, що едина схожа база для пiдготовки дельфiнiв до вiйськового використання розташована в Сан-Дiего, США.




27 березня. Четвер


Учора – багато телефонних розмов та iнтерв’ю, напевно, витратив бiльше години, прислухаючись до запитань i вiдповiдаючи на них.

А погода була знову вiдмiнна. За снiданком з хлопцями визначили меню на день, а також запланували поiздку до Костiвцiв за насiнням газонноi трави для дiлянки, яку вчора закiнчив пiдготовлявти Тео. Я присвоiв сьогоднi вранцi Тео звання молодшого лейтенанта, а Антону – сержанта. Сам залишився рядовим внутрiшнiх вiйськ, що вiдповiдае дiйсностi. Я – рядовий запасу. Приходив знову вранцi сусiд, але я кави не хотiв, i вiн теж вiдмовився. Поговорили хвилин п’ятнадцять, пiсля чого я попросив вибачення i пообiцяв зайти до нього сам годинки через двi. Хочеться сьогоднi встигнути розкопати кiлька грядок для цибулi та моркви з петрушкою i спробувати засадити iх до недiлi. Життя збираеться дорожчати грунтовно. І хоча нас це подорожчання торкнеться в останню чергу, але своi, до того ж органiчнi овочi нiкому ще не шкодили.

Ранковi новини знову неспокiйнi – американцi та европейцi помiтили нарощування росiйського вiйськового угруповання на кордонах iз Украiною вiд Чернiгiвськоi областi до Донецькоi та Луганськоi. До Чернiгiвськоi областi пiдiйшли два вiйськовi ещелони з технiкою. Учора ж на лiнii фронту мiж Херсонською областю та Кримом росiйськi вiйськовi в темрявi на «нiчийнiй» смузi землi мiж двома КПП – украiнським i росiйським – передали Украiнi по одному трьох украiнських офiцерiв, якi не бажали переходити в росiйську армiю, – Юлiя Мамчура – героя Бельбека, полковника Ломтева i ще одного офiцера. Ломтева зустрiчала дружина з маленькими дiтьми. Незважаючи на те, що вiн був побитий, це було помiтно i по його обличчю, вiд лiкарнi вiн вiдмовився та поiхав iз дружиною й дiтьми приватною машиною. У полонi залишаеться ще кiлька осiб. Мамчур розповiв, що в першу добу його схиляли до зради, до переходу пiд «росiйський прапор», а наступноi доби просто не давали спати. Вiн перебував у маленькiй тюремнiй камерi, у дверi регулярно стукали прикладами, щоб не дати йому заснути.

У Криму оголосили, що всiм громадянам, якi не мають кримськоi реестрацii, необхiдно залишити пiвострiв протягом мiсяця, тобто до 18 квiтня. Росiя вважае, що Крим став територiею РФ 18 березня. 6 тисяч осiб уже отримали росiйськi паспорти, ще 20 тисяч заяв кримчан розглядають спецiально створенi комiсii. Одночасно з цим 16 тисяч випускникiв кримських шкiл записалися на зовнiшне тестування в Украiнi. Ясно, що на территорii Криму шкiльнi тести провести буде неможливо, тому школярам доведеться iхати на материкову частину Украiни. Поки що незрозумiло: де саме для них проводитимуть тести i чи зможуть вони безперешкодно туди доiхати, якщо захочуть.

Мiнiстерство оборони поширило iнформацiю про «тривожну валiзку» для тих, кого призивають в армiю по «частковiй мобiлiзацii». З собою рекомендуеться брати змiну бiлизни, предмети особистоi гiгiени (пасту i зубну щiтку, вологi серветки й т. iн.), лiки проти дiареi та температури, бинт, зеленку, активоване вугiлля, лiхтарик, годинник, запаснi батарейки, мобiльний телефон та – дуже важливе – фотографii дружини i дiтей, аби завжди пам’ятали, кого вони захищатимуть у разi початку бойових дiй.

Партiя регiонiв готуеться до з’iзду, намiченого на 29 березня. Серед учасникiв з’iзду заявленi Янукович i Азаров. Сусiд Януковича по його новому будинку в Пiдмосков’i росiйський полiтик i бiзнесмен Олег Мiтволь повiдомив, що колишнiй украiнський президент кiлька днiв тому поiхав до Ростова-на-Дону, де вiн уже двiчi давав прес-конференцii про свою легiтимнiсть. Навряд чи вiн поiхав туди давати третю прес-конференцiю, але, можливо, вiн звiдти братиме по скайпу участь у з’iздi Партii регiонiв.

У Криму мiнiстр оборони Росii Сергiй Шойгу вручав медалi «За повернення Криму». Одним iз перших цю медаль отримав самопроголошений прем’ер-мiнiстр Криму Сергiй Аксьонов. Також було нагороджено офiцерiв командування Чорноморського флоту РФ i бiйцiв колишнього украiнського «Беркута», яких пiдозрюють у розстрiлi мiтингувальникiв у Киевi. Нова медаль майже повнiстю повторюе радянську нагороду 1944 року «За визволення Криму вiд нiмецько-фашистських загарбникiв».

Украiнський парламент iз третьоi спроби вранцi прийняв порядок денний, включивши в нього пакет непопулярних законопроектiв, нацiлених на порятунок краiни вiд дефолту. Якщо пакет законопроектiв вiзьмуть, то краiна виживе, але жити буде дорого i важко. Якщо голосування за проектом провалиться, то провалиться i краiна.

До вечора пакет документiв було проголосовано, незважаючи на голоси «проти» вiд ПР i комунiстiв. До цього часу парламент уже було обложено «Правим сектором», вимагали вiдставки Авакова за смерть Сашi Бiлого. ПС почав штурм парламенту, було розбито вiкна першого поверху. Росiйське ТБ «Росiя 24» показувало штурм парламенту в прямому ефiрi, супроводжуючи кадри вiдповiдними коментарями. Один iз молодих бiйцiв ПС спробував викрасти з-пiд парламенту «мерседес». Вiн був у масцi й на запитання, чому вiн носить балаклаву, вiдповiв, що йому це наказав особисто Дмитро Ярош. «Мерседес» вiн хотiв забрати тому, що машину «куплено на його грошi». Не впоравшись iз поставленим самому собi завданням, вiн вiдшкрябав iз капота машини фiрмовий значок «мерседеса», поклав його в кишеню i з цим трофеем пiшов, незважаючи на те, що його радикальнi побратими все ще штурмували украiнський парламент. Стае все важче вiдрiзняти бiйцiв «Правого сектора» вiд звичайних бандитiв. Особливо якщо врахувати, що багато бандитiв тепер ходять на грабежi в камуфляжних куртках зi справжнiми автоматами в руках i, перед пограбуванням представляються членами «Правого сектора».

Пiсля 18:00 на мене обрушився шквал журналiстських дзвiнкiв. Серед них – один iз Москви з прихованого номера. «Вас турбують iз телеканалу «Домашнiй», ми готуемо програму про мiшанi шлюби. У вас, здаеться, дружина з Великобританii. Якщо ви в Росii, могли б вас записати в Москвi, а якщо в Киевi, то у нас там теж е кореспонденти». Я вiдповiв, що ми з дружиною не розповiдаемо про свое особисте життя вже бiльше десяти рокiв нi украiнським телеканалам i газетам, нi iноземним. Тодi спiвробiтник «Домашнього» запитав, чи не можу я розповiсти про своi стосунки з друзями й колегами з Росii? Я вiдповiв: «Не можу сказати, що ваша пропозицiя у мене викликае зацiкавленiсть. Вiн iще намагався видати нову форму заманювання мене на зустрiч, але я попрощався i поклав трубку.

А Росiя тим часом оголосила, що скупчення ii вiйськ бiля кордонiв iз Украiною проводиться не для агресii, а для дуже масштабних навчань, якi охоплять не лише захiдну частину Росii, але навiть узбережжя Японського моря. Вiдпрацьовуватимуться прицiльнi бомбардування лiтаками об’ектiв супротивника, стрiлянина по об’ектах противника ракетами теж iз лiтакiв i багато iншого. А пiсля цього, мабуть, почнуться «маневри», такi ж, якi проводилися в Криму i якi, за словами Путiна, було закiнчено 7 березня. Ми знаемо, чим iх було закiнчено. Генеральна асамблея сьогоднi також вирiшила вважати результати цих «маневрiв» нелегiтимними.

Тимошенко, яка вирiшила йти в президенти (хто б сумнiвався!), почала себе рекламувати за допомогою запису ii телефонноi розмови з Шуфричем, що з’явився в iнтернетi. Якщо вона провела два роки в «лiкарнi» пiд вiдеокамерами спостереження, то ясно, наскiльки вона навчилася себе контролювати. Тому будь-якi занато рiзкi ii висловлювання по вiдношенню до Путiна й Росii в дружнiй телефоннiй розмовi з депутатом партii Януковича навiвають думки про те, що говорилося все це спецiально, аби потiм запис розмови з’явився в iнтернетi. Хто його записував: росiйська ФСБ чи сама ЮВТ – неважливо. Це просто початок президентськоi виборчоi гонки, в якiй вона хоче мати вигляд крутiший i радикальнiший, нiж Ярош iз «Правого сектора».




28 березня. П’ятниця


Зранку за вiкнами будинку сонце, але не таке яскраве, як учора. Надворi вiтерець. Хлопчаки вже поливають посiяну вчора траву. Лiза з Габi iдуть iз Киева до нас. Сьогоднi зберемося всi разом, хоч Габi проти цього, iй завжди хочеться залишитися в Киевi самiй, без батькiв.

Ранок якийсь спокiйний. Уже початок дванадцятоi, а пiвнi все ще кукурiкають.

У Криму вчора проросiйська «Народная самооборона» захопила винний завод «Лiвадiя». Я сподiваюсь, у них iз собою була закуска! А росiйськi чиновники з управлiння виробництва спиртних напоiв уже продають у Сiмферополi лiцензii кримським «горiлочникам» i «винщикам», щоб тi могли легалiзувати виробництво i продаж алкоголю вже за росiйськими законами та отримати право на вивезення продукцii в Росiю. За вчора було продано бiльше 40 лiцензiй, але охочих отримати лiцензii, за словами представника «Росалкоголь», набагато бiльше.

Кримський самопроголошений прем’ер-мiнiстр Сергiй Аксьонов перейнявся новою iдеею-фiкс – створити в Криму свiй Лас-Вегас iз десятками казино i дорогих готелiв-ресторанiв. Вiн уже пiдшукуе для нього мiсце. Напевно, це давня мрiя. Адже в Украiнi азартнi iгри й казино законодавчо заборонено, хоча, звичайно, дрiбних нелегальних казино було безлiч, i, напевно, е вони i досi.

Учора ж у Криму припинили приймати заяви на отримання росiйського паспорта. Причини не пояснювали, але сказали, що через деякий час знову почнуть робити з кримчан росiйських громадян. Може, не вистачило бланкiв паспортiв, а може, просто перелякались обсягу роботи й чекають десанту досвiдчених паспортних чиновникiв iз Москви. Одначе, можливо, припинення оформлення росiйського громадянства всiм охочим у Криму пов’язане з побоюваннями Путiна, який учора на зустрiчi в Радi Федерацii сказав, що треба зобов’язати громадян, якi мають iнше громадянство крiм росiйського, задекларувати, громадянами якоi ще краiни вони е. За неповiдомлення про наявнiсть другого громадянства Путiн запропонував карати адмiнiстративно або кримiнально. В Украiнi подвiйне громадянство заборонене, але покарання за другий паспорт не передбачено. І тепер рiзнi украiнськi полiтики радять кримчанам, якi не бажають вiдмовлятися вiд украiнського громадянства, заявляти в мiлiцiю про втрату украiнського паспорта. Це для того, щоб не здавати його на вимогу росiйськоi влади при отриманнi паспорта громадянина Росii.

Мiнiстерство освiти Росii пiдготувало методичку з проведення спецiального уроку в росiйських школах, присвяченого «поверненню Криму до складу РФ». У цiй методичцi згадуеться коротка iсторiя Криму, але нi слова не написано про кримських татар i iхню депортацiю Сталiним. Кримських татар для Росii знову не iснуе. Про них у телерепортажах росiйських каналiв iз Криму немае жодного слова. Можливо, вже готуеться в Кремлi який-небудь указ про визнання нелегiтимним повернення кримських татар iз депортацii?!

Росiйськi вiйськовi маневри поблизу украiнських кордонiв тривають. До вечора ещелони пiдвозили туди новiтнi росiйськi танки Т-90. Окремо на кордон прибуло 10 агiтацiйно-мовних станцiй ЗС-82. Цi пiдсилювачi звуку в броньованих корпусах на колесах майже не використовувалися з часiв Другоi свiтовоi вiйни. Та й у Другiй свiтовiй вiйнi вони використовувалися в основному нiмецько-фашистською армiею для того, щоб закликати радянських солдатiв i партизанiв здаватися в полон. Важко сказати, коли цi машини було випущено, але цiлком може бути, що iм рокiв по сорок i що вони стояли «законсервованими» на складах вiйськовоi технiки. А тепер спецiально для «маневрiв» iх «розконсервували», привели до ладу й використовуватимуть в умовах, наближених до бойових. Агiтацiйно-мовнi станцii «доставляють» меседж на вiдстань до 6 кiлометрiв. Для меседжу можна використовувати бобiннi записи або ж можна по дроту начитувати текст iз вiдстанi до 500 метрiв. Тобто агiтатор, голос якого буде посилено потужнiстю 1000 ват, може сидiти «в кущах» далеко вiд машини, щоб у разi влучання в машину снаряда залишитися живим i не втратити голос. Цiкаво, де росiйське командування бере «дикторiв» для роботи з цiею вiйськовою агiтацiйною апаратурою? Можливо, на росiйському телебаченнi? Там вистачае правильних – пропутiнських патрiотiв, таких як телеведучий Сергiй Доренко, що закликав учора росiйське керiвництво просто вiдстрiлювати украiнських полiтикiв i лiдерiв у ток-шоу про росiйсько-украiнський конфлiкт.




29 березня. В селi


Сонце i холодний вiтер зранку. Вiтер з пiвночi. Хочеться вiрити, що вiн не принесе з собою росiйських парашутистiв. Габi впрохала вiдвезти ii на автобус до Брусилова, щоб вона повернулася до Киева й насолодилася життям без нас, але з друзями. У Брусиловi купив свiжого хлiба й овочiв. Замiсть зарядки скопав землю для посадки цибулi та дорубав дрова.

Росiя вирiшила повернути Украiнi единий украiнський пiдводний човен «Запорiжжя», захоплений у Криму. Як пояснило командування Чорноморського флоту, дизельний човен «Запорiжжя» перебувае в поганому станi, йому 44 роки, i останнi двадцять рокiв вiн не виходив у море. Екiпажу пiдводного човна запропоновано продовжити службу в Чорноморському флотi Росiйськоi Федерацii. Їм пообiцяли замiсть одного човна, що не плавае, – шiсть плаваючих, теж дизельних, якi тепер будуються на вiйськовiй верфi в Санкт-Петербурзi. Значить, скоро Чорне море кишiтиме росiйськими пiдводними човнами. Дельфiнам доведеться потiснитись.

Крiм того, Путiн вирiшив повернути Украiнi поламану й застарiлу вiйськову технiку, захоплену на кримських вiйськових базах. Хоча дивно, металобрухт коштуе дуже дорого, i вiн цiлком мiг би продати ii Китаю. Єдина проблема – як усю цю технiку доставити до китайських приймальних пунктiв металобрухту?!

Найгучнiша полiтична подiя дня – оголошення Вiталiя Кличка на з’iздi своеi партii про те, що вiн пiдтримуе Петра Порошенка як кандидата в Президенти Украiни. Це красиво i благородно. Сам Кличко збираеться брати участь у виборах мера Киева. На Софiйськiй площi вiдбуваеться мiтинг партii «Батькiвщина», де цiлком очiкувано пiсля виступiв колишнього президента Грузii Саакашвiлi й декiлькох iнших, на сцену, накульгуючи в туфлях на дуже високих пiдборах, вийшла Юлiя Тимошенко i, звичайно, заявила, що вона теж iде в президенти i вже через десять рокiв ми вiдчуемо рiзницю! Бабусi, якi ii обожнюють, плакали вiд розчулення, слухаючи ii полум’яну, але дещо старомодну революцiйну промову. У Харковi вiдбувався з’iзд Партii регiонiв, на який журналiстiв не пускали. Тому спочатку iнформацiя надходила вiд регiоналiв, якi виходили зi з’iзду, особливо вiд тих, хто був незадоволений рiшеннями з’iзду. Там единим кандидатом вiд партii назвали колишнього губернатора Харкiвщини Михайла Добкiна. Гадаю, його обрали спецiально, щоб вiн на виборах провалився. Тому що в iнших потенцiйних кандидатiв рейтинг набагато бiльший хоча б тому, що вони просто розумнiшi й харизматичнiшi за Добкiна. Сергiй Тiгiпко, який сподiвався бути единим кандидатом вiд регiоналiв i здав документи до ЦВК на участь у виборах одним iз перших, з трибуни з’iзду заявив, що свою кандидатуру не знiматиме i на вибори пiде. Ще два кандидати-регiонали подали документи до ЦВК, не порадившись зi своею партiею. Серед них головний агент Кремля Олег Царьов, який навiть на з’iзд не прийшов. Але з’iзд Партii регiонiв однаково можна вважати iсторичним: iз членiв партii з’iзд виключив колишнього Президента Украiни Януковича, колишнього прем’ер-мiнiстра Азарова, колишнього особистого банкiра Януковича й вiце-прем’ера Арбузова i колишнього мiнiстра доходiв i зборiв Клименка. Тобто всю мафiозну «сiм’ю» колишнього президента. Щоправда, якщо вони думають, що в такий спосiб очистили партiю, то дуже навiть помиляються! Партiю регiонiв очистити неможливо. Можна тiльки зафарбувати навiчно.

Усього вже 17 людей захотiли бути Президентами Украiни. Серед них i лiдер «Правого сектора» Дмитро Ярош, який iздить на машинi, захопленiй у гаражi Януковича. Це вже занадто революцiйно. Добре хоч, що «революцiонери», якi захопили в лютому шафу з одягом колишнього президента i надягли вiдразу пiджак Януковича, не були представниками «Правого сектора»! Шкода, що я не побачив цих «революцiонерiв», якi виходили з колишньоi резиденцii колишнього президента в пiджаках занадто великого розмiру. Янукович же був «великим» президентом, фiзiологiчно великим. А це означае, що скорiше за все костюми й пiджаки йому шили на замовлення. Знайти б цього кравця й поговорити з ним! Дiзнатися, як було його обмiрювати стрiчковим метром!

Авжеж, карнавальна культура так само близька Украiнi, як i Італii. Тiльки в Украiнi карнавал завжди виходить трошки або не трошки бiльш анархiстським i некерованим.

Увечерi в гостi на вечерю приходили Майструки. Андрiй розповiдав, як дивився по телевiзору iнтерв’ю росiйського актора Олексiя Пашина украiнському Громадському ТБ, в якому той смiливо сказав, що дивуеться, чому Путiна не пристрелив у спину хтось iз найближчого оточення! Адже вiн жене Росiю в прiрву! У Пашина батьки живуть в Украiнi, в Запорiжжi, i його телебачення знайшло якраз тодi, коли вiн приiхав iх вiдвiдати. Тепер, пiсля такого iнтерв’ю, йому було б краще залишитися в Украiнi. Пили принесене Андрiем i Людою домашне вино з шовковицi, iли карi та привезенi мною минулого тижня французькi сири. Коли вийшли iх проводжати до хвiртки, зупинилися, щоб помилуватись темно-темно-синiм, усипаним найяскравiшими зiрками небом. Небо було приголомшливим. Хоча пiд вечiр похолодало i знову дув суворий пiвнiчний вiтер.




31 березня


Прилетiв до Лондона. Вчора в селi Лiза посадила цибулю, але залишилося ще дуже багато непосадженого. Саме перебування – практично тиждень для хлопчикiв i 4 днi для мене i Лiзи – в селi було святом роботи й агровiдпочинку. З радiстю б залишився там i довше: якраз оживае природа, птахи вранцi спiвають, пiвнi спiвають, не припиняють радiти сонцю своiм кукурiканням, навiть о 10-й ранку. Але до 4-i години дня були вже вдома в Киевi. Увечерi вирушили пiшки на Подiл до Ерiка Тосаттi, де куштували шампанське з гранатовим соком, коньяком «Коктебель» i листочками кiнзи – винайдений гостинним господарем коктейль «Вiльний Крим». Щоправда, для коктейлю треба використовувати кримське шампанське, але його не було. Обiйшлися французьким. Були там iз Сергiем i Аллою Маслобойщиковими, кiнодокументалiстом Свiтланою Зiнов’евою. Три години згадували Майдан, випадки, подii й т. iн. Повернулися додому на таксi за пiвнiч. О 7-й ранку iхав на таксi до аеропорту. Таксист по дорозi лаяв Тимошенко i хвалив Порошенка, говорив про справедливiсть. Вiн згадував, як у нiч розстрiлiв – з 18 на 19 лютого – йому дали кiлька замовлень, i вiн возив явно кримiнальну, не киiвську молодь по найдорожчих ресторанах i клубах.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=51290949) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.



notes


Примечания





1


Переклад В. С. Бойка




2


Дiйсно, офiцiйно проти них звинувачень не було висунуто, справу було закрито, з названих осiб нiкого не було покарано. – Авт.



Если текст книги отсутствует, перейдите по ссылке

Возможные причины отсутствия книги:
1. Книга снята с продаж по просьбе правообладателя
2. Книга ещё не поступила в продажу и пока недоступна для чтения